копія
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-811/2009р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 45 Доповідач у апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Куцеконя І.П.
суддів - Володіної Л.В., Алєєвої Н.Г.
при секретарі - Маслові О.О.
за участю - представника позивача - ОСОБА_5
• відповідача - ОСОБА_2
• представників відповідача - ОСОБА_6
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа Севастопольська міська Рада про поділ дому та про визначення порядку користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Севастопольська міська Рада, і вточнивши свої вимоги, просив суд зробити розділ земельної ділянки, на якому розташоване АДРЕСА_1, виділивши на його користь частку земельної ділянки пропорційну його частини домоволодіння, тобто 52/100, та затвердити порядок користування АДРЕСА_2, що склався між ним і відповідачем. Вимоги мотивував тим, що між сторонами постійно виникають суперечки щодо користування прибудинковою земельною ділянкою.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 червня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду в частині розділу земельної ділянки, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення в цій частині нового рішення про затвердження порядку користування земельною ділянкою, визнавши за ОСОБА_1 право користування 52/100 часток земельної ділянки, пропорційно 52/100 будинку, який належить йому на праві власності, посилаючись на те, що його вимоги ґрунтуються на законі.
Заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд виходив з того, що законних підстав для розділу земельної ділянки, на якої розташоване АДРЕСА_1, шляхом виділення позивачеві частки земельної ділянки, пропорційної його частини домоволодіння, у суду немає.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст.120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішеннями органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що жилий будинок індивідуального жилого АДРЕСА_1 складався з трьох квартир, дві з яких (№1 та №2) являли собою єдину комунальну квартиру, в якій проживали ОСОБА_3 і ОСОБА_2, у третій окремій квартирі (№3) проживала ОСОБА_4 (а.с.83-87).
14 лютого 1992 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбала у власність АДРЕСА_1(а.с.102).
14 лютого 1992 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким належну їй на праві власності АДРЕСА_1заповіла ОСОБА_1 (а.с.138).
На підставі розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя від 15.08.1996 року № 719 від 01.10.1996 року замість договору купівлі-продажу від 14 лютого 1992 року ОСОБА_4 видане свідоцтво про право особистої власності на будову № 7175 на 52/100 часток АДРЕСА_1(а.с.136).
ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_4 померла (а.с.134).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.11.2003 року ОСОБА_1 є власником 52/100 часток АДРЕСА_1(а.с.6).
Висновок суду про перехід до ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на земельну ділянку, на якої розташований АДРЕСА_1, колегія суддів вважає помилковим, оскільки згідно зі ст.30 ЗК України при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002р. до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося у договорі відчуження.
За свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.11.2003 року ОСОБА_1 від померлої ОСОБА_4 отримав 52/100 часток будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно державного акту від 16.12.1997р. право приватної власності на землю належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.7). Право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 отримала після складання заповіту, при цьому у подальшому остання заповіт не змінювала. Таким чином, право власності на земельну ділянку за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.11.2003 року до ОСОБА_1 не перейшло.
ОСОБА_1 не надано доказів, що підтверджують державну реєстрацію його права володіння або користування земельною ділянкою та її розміри, а тому суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення його позову.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга, відповідно до ст.308 ЦПК України, підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 червня 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ І.П. Куцеконь
Судді: /підпис/ Л.В. Володіна
/підпис/ Н.Г. Алєєва
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя Л.В. Володіна