Справа №22-768-2006р.               Головуючий у першій інстанції: Бондаренко Н.В.

               Доповідач: Демянчук С.В.

РІШЕННЯ                        ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 червня 2006 року                                                                     м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Діонісьєва М.П.

суддів : Демянчук С.В., Гордійчук С.О.

при секретарі: Колесовій Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною  скаргою  ОСОБА_1  на  рішення  Здолбунівського районного суду від  12 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -

встановила:

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обгрунтування своїх вимог позивач пояснив, що він являється єдиним спадкоємцем на спадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної сестри ОСОБА_2, що стверджується документально, а пропустив строк звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини з поважних причин.

Рішенням Здолбунівського районного суду від 12 травня 2006 року в позові ОСОБА_1до Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району про надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на його незаконність. Вважає, що суд не з"ясував всіх обставин справи, не врахував його похилий вік і те, що дізнався він про наявність заповіту на його користь лише в березні 2006 року, тоді і звернувся до нотаріальної контори та до суду з позовом.

Крім того вказує, що він фактично вступив у володіння спадковим майном, оскільки здійснював поховання сестри, постійно доглядав за будинковолодінням, обробляв земельну ділянку, тому вважає, що прийняв спадщину.

Просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Представник відповідача визнав апеляційну скаргу, погодився з позовними вимогами.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не звертався у нотаріальну контору про прийняття спадщини та пропустив строки звернення без поважних причин.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, в зв"язку з тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини справи та висновки суду не відповідають встановленим апеляційним судом обставинам справи.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказаних вимог закону не виконав, тому рішення суду першої інстанції не може залишатись чинним та підлягає до скасування з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та це встановлено судом, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної сестри ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця склала заповіт на все майно на позивача та фактично він прийняв спадщину, оскільки доглядав за будинковолодінням та обробляв земельну ділянку, що закріплена за спадковим будинком.

Представником відповідача визнано право позивача на спадкове майно та він не заперечує проти задоволення позовних вимог, що відповідно до вимог ст.61 ЦПК України є підставою для звільнення від доказування.

Відповідно до ч.1,3 ст. 1272 ЦК України , якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини,; суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Зважаючи на встановлені апеляційним судом обставини, суд апеляційної інстанції вважає позов підставним , зважаючи на встановлені обставини, які дають підстави для надання позивачеві додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини, і цей строк суд встановлює в три місяці, оскільки спадкоємець ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Керуючись ст.ст.61, 303, 309, 316 ЦПК України, ст.1272 ЦК України, колегія суддів,-

вирішил а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 12 травня 2006 року скасувати.

Надати ОСОБА_1три місяці для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.