Справа № 22-831/2006 рік                   Головуючий суддя 1 інстанції: Бондаренко Н.В.

Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

УХВАЛА                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

4 липня 2006 року                                                                     м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді : Василевича В.С. суддів : Гордійчук С.О., Ковалевича С.П. при секретарі :Чалій Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 18 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення аліментів.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

встановила :

Рішенням Здолбунівського районного суду від 18 травня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення аліментів відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивачка вказує на його незаконність, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону. Суд не врахував вимоги п.4 ст.76 СК України, оскільки на даний час вона через хворобу не може працевлаштуватись і не має будь-яких доходів для проживання, а їх донька продовжує навчання в школі і потребує матеріальної допомоги.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст.76 СК України якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи сторони зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_3, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, в березні 2006 року

шлюб між ними розірвано. Згідно довідки від ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка з 8 вересня 1992 року не працює по даний час (а.с.5), а з 1999 року перебуває на обліку з приводу хронічного психічного захворювання.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини ,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, будь-яких доказів проте, що вона будучи працездатною ОСОБА_1 не мала можливості працевлаштуватись у зв'язку із вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення позивачка суду не надала і судом їх не здобуто.

Оскільки суд повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 18 травня 2006 року відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.