Справа № 2-а-169/2010

Провадження № 2-а-169/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2010 м.Енергодар

Суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Федоренко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Енергодар Запорізької області про поновлення строку для звернення до суду, про оскарження бездіяльності відповідача щодо неперерахування соціальної допомоги та стягнення недоплаченої соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2010 року ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодар Запорізької області, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку та невиплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1.1.2006 року по 31.12.2009 року та зобов’язати УПФУ в м.Енергодар здійснити перерахунок та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1.1.2006 року по 31.12.2009 року. Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «дитини війни» та згідно з положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1.1.2006 року органи Пенсійного фонду України зазначені виплати протягом 2006-2007 років не здійснювали, а у 2008-2009 році здійснювали не в повному обсязі, внаслідок чого вона просить зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену, зазначену, щомісячну надбавку до пенсії за вищевказаний період. Позивач до суду не з’явилася надавши заяву в якій просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач надав судові заперечення проти позову, в якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначивши, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено джерело фінансування соціальних виплат, а саме - за рахунок коштів державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду. Пункт 9 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року №1261 передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. До 1.1.2008 року законодавством України не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто відсутні законні підстави щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії. Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було передбачене поетапне підвищення доплат до пенсій дітям війни за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабміном України. Протягом 2007 року підвищення пенсії дітям війни виплачувалось в порядку, встановленому ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала виплату підвищення особам, що є інвалідами війни. Протягом 2008-2009 років надбавка до пенсій дітям війни виплачується у відповідності до Постанови КМУ № 530 від 28.5.2008 року, яким встановлений розмір з 22.5 -48,10 грн., з 1.7-48,20 грн., з 1.10-49,80 грн. Згідно пенсійної справи надбавка позивачці як дитині війни нараховувалася та сплачувалася протягом 2008 року в розмірі з 1.1 - 47 грн., з 1.4.-48,10 грн., з 1.7 - 48,20 грн., з 1.10.2008 року та по теперішній час -49,80 грн.

Також в запереченнях є посилання на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду згідно до ст.99 КАС України за період з 1.1.2006 року по 1.12.2008 року, наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову за зазначений період відповідно до ст.100 КАС України. В судове засідання представник відповідача не з’явився,

надавши заяву про розгляд справи за його відсутність, позовні вимоги не визнає, посилаючись на доводи, викладені в запереченні, просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідував матеріали справи, суд приходить до наступного.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової Війни було менше 18 років. В судовому засіданні встановлено, що позивач народилася 29.09.1940 року, що підтверджується її паспортом та пенсійним посвідченням з відповідною відміткою в ньому (а.с.13,14), у зв’язку з чим вона відноситься до категорії громадян, які мають право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

У ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006- 2007 роках, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»),

11.11.2008 року та 08.12.2009 року позивач зверталася до відповідача стосовно нарахування недосплаченої щомісячної надбавки до 21.11.2008 року та 21.12.2009 року (відповідно) в яких їй було відмовлено в нарахуванні та виплаті зазначених нею сум (а.с.7- 8,10-11).

Відповідно до ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік у наступному розмірі: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У ч.2 ст.65 Закону зафіксовано, що розміри державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ, що відповідно, дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій за Законом України «Про соціальний статус дітей війни». Згідно з ч.І ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ч.З ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.3.2007 року № 749-V, який набрав чинності після Закону України від 25.3.2005 року № 2505-ІV, яким встановлені обмеження в ч.З ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.7.2003 року, № 1058-ІV. Тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

У ч.З ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок не суперечить положенням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.І ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ч.ч.1,3 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом

зупинена на 2006 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», /те Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.1.2006 року № 3367-ІV п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений, в наслідок чого стає зрозумілим, що дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік поновлена. За таких обставин суд вважає, що у 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не існувало.

Згідно ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п.12 ст.71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч.І ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік від 31.12.2007 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність затверджений у наступному розмірі : з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Статтею 54 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на 2009 рік на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.І ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду України від 9.7.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст.111 та п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 року (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо обмежень соціальних виплат Законами України « Про державний бюджет України на 2007 рік» та « Про державний бюджет України на 2008 рік».

У відповідності до ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги.

Згідно з п.п.6 п.2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою ПФУ від 30.4.2002 року № 8-2, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

У зв'язку з чим суд вважає протиправним рішення відповідача про відмову щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в своєму запереченні на позов наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог в частині нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за період з 1.1.2006 року по 1.12.2008 року. В позовній заяві позивач ставить вимогу стосовно відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період, з 1.1.2006 року по 31.12.2009 року.

Рішення Конституційного суду України від 9.7.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) набуло сили 9.7.2007 року та від 22.5.2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) набуло сили 22.5.2008 року.

Позивач звернулася до суду з позовом 12.01.2010 року, тобто не в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку, але суд бере до уваги похилий вік позивача, її юридичну необізнаність і вважає за можливе поновити позивачеві строк для звернення щодо захисту своїх прав та інтересів.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги частково в частині зобов’язання відповідача нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Однак питання про розмір такого роду виплат відноситься до компетенції Управління Пенсійного фонду і нарахування суд не проводить.

Керуючись ст.ст.19,124,152 Конституції України, 9,11,58,60,69-72,86,94,98,158,160,163, 186,254 КАС України; ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 61,69 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп /2007р. та від 22.05.2008 року № 10-рп /2008р.,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково. Поновити позивачеві пропущений строк для звернення до суду. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Енергодар Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі надбавки до пенсії згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Енергодар Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня виготовлення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Суддя О. І. Федоренко