Справа 2-271/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01.07.2009 р.                                                                                                                                 м. Саки

    Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки  Крим у складі:

головуючого судді Бондарева Р.В.

при секретарі Костюковій О.В.,

розглянувши у судовому засіданні позов ОСОБА_1 до Штормівської сільської ради, обслуговуючого кооператива «човновий кооператив «Нептун» про визнання права власності на дачний будинок, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Штормівської сільської ради,  обслуговуючого кооператива «човновий кооператив «Нептун» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, поновлення у членах кооперативу, визнання права власності на дачний будинок,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Штормівської сільської ради, кооперативу «Нептун» про визнання права власності на дачний будинок № 1 в секторі 21-б на території кооперативу «Нептун» на землях Штормівської сільської ради Сакського району. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є членом кооперативу „Нептун”, на території якого вона побудувала за власні кошти дачний будинок на земельній ділянці, яка їй передана у користування кооперативом. Будівництво здійснено у відповідності до будівельних норм, але з порушенням встановленого законом порядку, без дозволу органів місцевого самоврядування та проекту. Оскільки новостворене нерухоме майно побудовано самочинно, просить визнати її право власності згідно зі ст. 376 ЦК України.

    ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, Штормівської сільської ради, кооперативу «Нептун» про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва в секторі № 21-б на ділянці № 1 від 10.02.2000 р., укладеного між кооперативом та ОСОБА_1, визнання права власності на спірний будинок за нею, поновлення у членах кооперативу. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 09.09.1992 р. вона є членом кооперативу «Нептун» і кооперативом їй передано у користування ділянку № 1 в секторі № 21-б. За згодою з керівництвом кооперативу їй надано дозвіл на будівництво котеджу на вказаній земельній ділянці. Вона уклала 25.07.1992 р. договір на будівництво котеджу з підприємством «Діліжанс», яке у свою чергу уклало договір на будівництво з кооперативом «Геліос». Будівництво котеджу було закінчено 20.05.1993 р. та передано їй за актом приймання-передачі. У травні 2000 р. вона захворіла та не могла займатися будинком, членські внески за період 1994-2008 р. р. вона передала минулому голові кооперативу ОСОБА_3 Де знаходяться докази оплати членських внесків (квитанції, ордери) вона не знає, зі слів ОСОБА_3 вони знаходилися в її дачному будинку. У травні 2008 р. їй стало відомо, що її будинок захоплено ОСОБА_1 У серпні 2008 р. їй стало відомо, що її було виключено з членів кооперативу у 1997 р. за несплату членських внесків. Вважає, що рішення про її виключення з членів кооперативу є незаконним, оскільки їй про вказане рішення повідомлено не було, вона сплатила членські внески, а тому просить її поновити в членах кооперативу. Враховуючи, що ОСОБА_1 придбала незавершене будівництво у кооперативу за письмовим договором від 10.02.2000 р., який нотаріально не посвідчений, вважає, що її право власності на спірний будинок порушується, а тому просить визнати вказаний договір недійсним та визнати її право власності на дачний будинок.

    В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник свій позов підтримали, заперечують проти задоволення зустрічного позову.

    В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник зустрічний позов підтримали, заперечують проти задоволення основного позову ОСОБА_1

    Представник Штормівської сільської ради при розгляді справи покладається на розсуд суду.

    Представник кооперативу «Нептун» до судових засідань не з’явився, направив до суду заяву з клопотанням розглянути справу у відсутності представника кооперативу, з зустрічним позовом ОСОБА_2 погодився, думку відносно позову ОСОБА_1 не висловив.

    Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість основного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 прийнята у члени кооперативу «Нептун» 09.09.1992 р. та їй передано у користування кооперативом ділянку № 1 в секторі № 21-б.

    Згідно з витягом з протоколу загальних зборів членів кооперативу від 19.04.1997 р. затверджено рішення правління кооперативу від 17.02.1997 р. за порушення Статуту – несплату членських внесків за 1994-1996 р. р. виключено ОСОБА_2 з членів кооперативу.  

    Згідно з відповіддю на запит представника ОСОБА_2 протоколу загальних зборів від 19.04.1997 р. та правління від 17.02.1997 р. в кооперативі не має.

    Допитані в судовому засіданні свідки, які мають відношення до кооперативу, не змогли пояснити де знаходяться протоколи засідання правління та загальних зборів кооперативу, оскільки в кооперативі неодноразово змінювалося керівництво, а ОСОБА_3 помер.

    ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у 2000 р. її було прийнято до кооперативу та передано у користування ділянку № 1 в секторі № 21-б, якою раніше користувалася ОСОБА_2 Згідно з документами – витягом з протоколу загальних зборів від 19.04.1997 р. ОСОБА_2 була виключена з членів кооперативу за несплату членських внесків. На спірній ділянці було розташовано незавершене будівництво – фундамент, який вона придбала у кооперативу за 5 тис. грн. згідно з письмовим договором від 10.02.2000 р. З 2000 р. по цей час вона є членом кооперативу, сплачує членські та інші внески, побудувала на ділянці дачний будинок, яким користується, ремонтує його, несе витрати по його обслуговуванню.

    Факт виключення ОСОБА_2 з членів кооперативу підтвердили в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який з 1994 по 2004 р. р. був членом кооперативу, з 1997 по 2002 р. р. був у складі правління кооперативу, а з 2002 по 2004 р. р. був головою кооперативу. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 він жодного разу в кооперативі не бачив, у 1997 р. дійсно на правлінні та загальних зборах розглядалося питання про виключення декількох осіб з членів кооперативу за несплату членських внесків, у тому числі відносно ОСОБА_2

    Згідно з дослідженим в судовому засіданні журналом обліку внесків членів кооперативу за 1997-2001 р. р. встановлено, що ОСОБА_2 виключена з членів кооперативу у 1997 р., оскільки її прізвище відсутнє у журналі за 1998-2001 р. р. та інших журналах за 2002-2003 р. р., 2004 р. Прізвище ОСОБА_2 також відсутнє у переліку членів кооперативу станом на 01.05.2000 р.

    Таким чином, суд вважає доведеним в судовому засіданні факт виключення ОСОБА_2 з членів кооперативу 19.04.1997 р.

    У зустрічному позові ОСОБА_2 просить поновити її у членах кооперативу, оскільки вона сплатила членські внески за період 1994-2008 р. р. та її не було своєчасно повідомлено про вказане рішення.

    Суд не знаходить підстав для задоволення вказаного позову з наступних підстав.

    Згідно з розділом 7 Статуту кооперативу «Нептун», чинної на 1997 р., член кооперативу зобов’язаний своєчасно сплачувати членські внески у встановлені строки, нести витрати по утриманню та будівництву кооперативу, брати участь у діяльності кооперативу, не припускати самовільного будівництва, після завершення будівництва особистого будинку зареєструвати його у встановленому порядку. За несвоєчасну сплату внесків протягом 6 місяців, винна особа виключається з кооперативу. Вказане питання розглядається правлінням і затвердженням загальними зборами членів кооперативу.

    Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається яке на підставу своїх вимог або заперечень.

    ОСОБА_2 вважає, що не було підстав для її виключення з кооперативу, оскільки вона своєчасно сплатила членські внески за період 1994-2008 р., передавши гроші померлому голові ОСОБА_3

    Вказані доводи судом оцінюються критично, оскільки письмових доказів про сплату членських внесків за вказаний період ОСОБА_2 суду не надала. Її доводи про те, що, квитанції, згідно з якими сплачені внески за 1994-2008 р. р., знаходилися у її будинку та з нього зникли, мають ознаки припущень, а тому підстав довіряти їм не знаходить. Крім того, як пояснила ОСОБА_2, вона до каси кооперативу внески не платила, квитанції про сплату їй не видавалися. Її прізвище також відсутнє в журналах обліку членських внесків за 1997-2004 р. р.

    Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що у кооперативу були підстави для виключення ОСОБА_2 з членів кооперативу за порушення вимог Статуту в частині своєчасної сплати членських внесків.

    Доводи ОСОБА_2 в тій частині, що її незаконно виключили, оскільки не повідомили про час та місце розгляду вказаного питання та вже прийняте рішення, суд не може вважати таким, що може вплинути на законність її виключення, оскільки в Статуті кооперативу нічого не вказано про необхідність сповіщення членів кооперативу про розгляд подібних питань.

    Заявляючи позов про поновлення в членах кооперативу, ОСОБА_2 та її представник не оспорили рішень про її включення, а при роз’ясненні права на уточнення та доповнення зустрічного позову, фактично відмовилися від цього, вважаючи, що рішення про виключення не приймалося, а всі документи, які підтверджують факт виключення, є підробленими.              

    Вказані доводи суперечать матеріалам справи, дослідженим доказам у сукупності, а тому є необґрунтованими.

     Судом беззаперечно встановлено, що з 1994 р. ОСОБА_2 припинила оплату членських внесків, не брала участі в утриманні та будівництві кооперативу, а тому прийнято обґрунтоване рішення про її виключення. В кооператив ОСОБА_2 прибула лише у 2008 р., тобто майже через 14 років після того як припинила виконувати Статут. Таким чином, її права на ділянку № 1 в секторі № 21-б кооперативу втрачені і не можуть бути поновлені.

    Вимоги про її поновлення в членах кооперативу є безпідставними також з тих підстав, що спірна ділянка № 1 в секторі № 21-б зайнята ОСОБА_1,  яка є членом кооперативу з 2000 р. та нею користується на законних підставах. Рішення кооперативу про надання ОСОБА_1 вказаної ділянки у користування ніким не спростовано, не скасовано та не заперечується ОСОБА_2

    Решта вимог ОСОБА_2 в частині визнання права власності на дачний будинок, розташований на земельній ділянці № 1 в секторі № 21-б в кооперативі «Нептун» є також необґрунтованою, оскільки вона не є членом кооперативу, немає доказів про користування нею вказаною ділянкою на законних підставах. Позовні вимоги не містять правових норм, які б надали їй право на визнання права власності на спірне нерухоме майно.

    Обгрунтовуючи свій позов в частині визнання договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 10.02.2000 р. недійсним, ОСОБА_2 посилається на вимоги ЦК УРСР, згідно з якими договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Так, згідно зі ст.. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо одна зі сторін договору є громадянином. Недотримання вказаних вимог має наслідки у вигляді недійсності договору.

    Судом встановлено, що предметом спірного договору від 10.02.2000 р. є незавершене будівництво. В договорі ідеться не про житловий будинок, оскільки ОСОБА_1 фактично придбані будівельні матеріали. Закон не містить вимог про нотаріальну форму договору у разі придбання або відчуження будівельних матеріалів. Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вказаних вимог.

    Допитані в судовому засіданні свідки дали суперечливі показання відносно того в якому стані перебувала земельна ділянка № 1 в секторі № 21-б в кооперативі станом на 2000 р. коли вказану ділянку передали у користування ОСОБА_1 Так, свідок ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  – члени кооперативу показали, що ділянка ОСОБА_1 на 2000 р. була не забудована, на ній було розташовано фундамент, сміття тощо.  Вказані обставини підтверджуються актом обстеження будівель в кооперативі від 04.03.2000 р., якому суд не знаходить підстав недовіряти.

    Інші свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали, що на ділянці ОСОБА_1 на 2000 р. була будівля, однак який процент її готовності їм невідомий.

    Посилання ОСОБА_2 як на підставу своїх вимог на договір будівництва з підприємством «Діліжанс» від 25.07.1992 р. суд оцінює критично, оскільки вказаний договір укладено ще до прийняття її до членів кооперативу – 09.09.1992 р.

    За наявності вказаний показань свідків, матеріалів справи, суд вважає, що ОСОБА_2 не надала суду достовірних доказів про наявність на спірній ділянці завершеного будівництвом дачного будинку та законність вказаного будівництва.  Крім того, правового значення показання свідків для вирішення вказаного спору не мають, оскільки право власності на нерухоме майно виникає у громадян після здачі будівлі до експлуатації та реєстрації права власності. ОСОБА_2 лише вправі вимагати відшкодування вартості будівельних матеріалів, якщо доведе вказані обставини і надасть докази про вартість матеріалів і робіт, які вона витратила на будівництво.

    ОСОБА_1 просить суд задовольнити її позов та визнати за нею право власності на дачний будинок, який розташований в кооперативі «Нептун» в секторі № 21-б на ділянці № 1.

    Суд не знаходить підстав для задоволення її позову з наступних підстав.

Право власності на майно виникає у випадках та на умовах визначених діючим законодавством. На існуюче майно в порядку цивільно-правових угод, на новостворене на умовах, передбачених ст. 331 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Тому вирішення питання про визнання права власності залежить від рішення комісії про прийняття до експлуатації нерухомого майна.

Згідно зі ст. 376 ЦК України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудовано або будується без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 користується дачним будинком, однак його будівництво здійснено без затвердженого проекту та дозволу, тобто будівництво є самочинним.

За змістом ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

    Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України суд може визнати за землекористувачем право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, якщо це не порушує прав інших осіб.

При цьому слід враховувати, що прийняття до експлуатації будь-якої побудованої будівлі не належить до юрисдикції суду, і є не обов'язком, а тільки правовою можливістю, що надається не суду, а відповідному компетентному органу виключно за наявності обставин, які свідчать про дотримання особою, що здійснила самовільне будівництво, відповідних будівельних, архітектурних, протипожежних, санітарних і інших норм і правил.

Неврахування вище зазначеного, на чому наполягає ОСОБА_1, означає ігнорування встановленого порядку прийняття в експлуатацію нових об'єктів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади (в тому числі і суд) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому суд не уповноважений підмінити своїм рішенням компетентні державні органи (будівельні, архітектурні, протипожежні, санітарні і інші).

Таким чином, предметом вказаного спору є адміністративна діяльність відповідних державних органів (або бездіяльність).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2. Державних будівельних норм України «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затверджених Наказом Держкоммістобудування України № 48 від 5 жовтня 1994 року, які діяли на час спірних відносин, об'єкти, які не є державною власністю, приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій, які призначаються районними, районними міста Києва Севастопольською державними адміністраціями та виконавчими органами міст обласного підпорядкування. Згідно з п. п. 3.8. - 3.11. зазначених вище будівельних норм - рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом та підготовлені до експлуатації. Результатом роботи комісії є складання і підписання акта, де приймається рішення про введення об'єкта в експлуатацію і який в подальшому затверджується органом, що призначив комісію. Зазначений акт є підставою для включення даних про введення побудованого об'єкта в державну статистичну звітність, а також для оформлення на нього права власності.

Крім того, відповідно до положень ст. 182 ЦК України, право власності на об'єкти нерухомого майна, навіть і прийняті до експлуатації, до державної реєстрації не виникає.

У зв'язку з цим,  до часу звернення позивачки до компетентних державних органів з вимогою прийняти до експлуатації і, надалі, зареєструвати право власності на нерухоме майно і відмови йому в цьому, права позивачки по основному позову не вважаються порушеними, а тому згідно зі ст. 3 ЦПК України, судовому захисту не підлягають.

Крім того, ОСОБА_1 не надала суду докази про відповідність її будинку будівельно-технічним, санітарним, пожежним та іншим нормам, не надала суду доказів, що її будинок не порушує прав інших осіб.

    Вказані вище обставини у сукупності свідчать про те, що основний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.  

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до Штормівської сільської ради, обслуговуючого кооператива «човновий кооператив «Нептун» про визнання права власності на дачний будинок та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Штормівської сільської ради,  обслуговуючого кооператива «човновий кооператив «Нептун» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, поновлення у членах кооперативу, визнання права власності на дачний будинок – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах  Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд  шляхом подачі  в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього  протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.        

Головуючий: