Справа № 426/2339/14-к
Провадження № 11кп/782/8/15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«27» березня 2015 року м. Сєвєродонецьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді : Каткова І.А.
суддів : Руденка В.В., Белаха А.В.
за участю секретаря: Коцара В.Г.
прокурора : Кіма Р.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Луганської області кримінальне провадження № 11кп / 782 / 8 / 15 за апеляційною скаргою прокурора Луганської області Бєсєди С.В. на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 22 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Мілуватка Сватівського району Луганської області, раніше неодноразово судимого, останній раз судимого за вироком Сватівського районного суду Луганської області від 6 листопада 2013 року за ч.1 ст. 213 КК України до штрафу в розмірі 8500 гривень, який мешкає за адресою: селище Мілуватка Сватівського району Луганської області, вулиця Першого Травня, буд. № 91,-
засудженого за ч.2 ст.389 КК України – до 2 років і шести місяців обмеження волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України шляхом повного приєднання не відбутого покарання за вироком Сватівського районного суду Луганської області від 6 листопада 2013 року остаточно призначено покарання у виді 2 років 6 місяців і 8 днів обмеження волі. Відповідно до вимог ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, будучи засудженим за вироком Сватівського районного суду Луганської області від 6 листопада 2013 року за ч.1 ст. 213 КК України до штрафу в розмірі 8500 гривень, не сплатив його, у зв’язку з чим ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 3 вересня 2014 року вказане покарання йому було замінено на 240 годин громадських робіт і на виконання зазначеного покарання 12 вересня 2014 року ОСОБА_1 було викликано до Сватівського районного підрозділу Троїцького міжрайонного відділу кримінально – виконавчої інспекції, де він був ознайомлений з обов’язками засудженого до громадських робіт, порядком та умовами відбування такого покарання і з 15 вересня 2014 року він повинен був відбувати вказане покарання в Мілуватській сільській раді Луганської області, проте умисно ухилився від його відбування, незважаючи на неодноразові письмові ознайомлення з обов’язками засудженого до громадських робіт та попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт з боку співробітників Сватівського районного підрозділу Троїцького міжрайонного відділу кримінально – виконавчої інспекції.
Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
На вирок суду прокурором Луганської області Бєсєдою С.В. подана апеляційна скарга, в якій апелянт оспорює доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та істотно порушені вимоги кримінально – процесуального закону.
За таких обставин прокурор Луганської області Бєсєда С.В. просить апеляційний суд скасувати вирок Сватівського районного суду Луганської області від 22 грудня 2014 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст. 389 КК України, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінально- процесуального закону, а провадження закрити на підставі пункту 2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю- доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора Луганської області Бєсєди С.В., наполягав на необхідності скасування вироку Сватівського районного суду Луганської області від 22 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону, а провадження закрити на підставі пункту 2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно вимогам ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, сторона обвинувачення оспорює правильність застосування судом першої інстанції норми закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч.5 ст. 52 КК України, згідно якої ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену ст.ст. 389, 390 КК України. При таких обставинах колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що кримінальна відповідальність за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, як у даному випадку, на підставі ст. 389 КК України, настає за умови, що таке покарання призначене вироком суду.
За змістом ч.2 ст. 389 КК України суб’єктом такого злочину може бути лише особа, засуджена до громадських робіт, тобто та, якій вказане покарання було призначене вироком суду, а не та, що відбуває це покарання на підставі інших судових рішень.
ОСОБА_1, як зазначено у вироку Сватівського районного суду Луганської області від 22 грудня 2014 року, був засуджений до покарання у вигляді штрафу, який не був сплачений, у зв’язку з чим його було замінено ухвалою суду на громадські роботи, від яких обвинувачений ухилявся, а тому він не є особою, яка ухилялася від покарання, призначеного вироком суду і не може нести кримінальну відповідальність, передбачену ч.2 ст. 389 КК України, оскільки його дії не відповідають диспозиції вказаної норми закону.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 409 Кримінального процесуального кодексу України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є підставою для скасування чи зміни судового рішення суду першої інстанції.
Згідно п.2 ч.1 ст. 413 цього Кодексу неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 не є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, в його діях відсутній цей склад злочину, тому, згідно вимог ч.1 пункт 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю, оскільки встановлена відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно вимог пункту 1 ч.2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито, бо це є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора Луганської області Бєсєди С.В. про те, що судом першої інстанції при ухваленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_1 були суттєво порушені вимоги кримінально – процесуального закону, оскільки про неможливість притягнення до кримінальної відповідальності осіб за таких обставин вказано в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2012 року (справа № 5-1 кс12), рішення якого, згідно вимог ст. 458 КПК України, є обов’язковими, при цьому неврахування вказаної постанови Верховного Суду України Сватівським районним судом Луганської області свідчить про істотне порушення ним вимог кримінально – процесуального закону при ухваленні вироку щодо ОСОБА_1, що, згідно пункту 3 ч.1 ст. 409 КПК України, тягне за собою скасування вироку суду першої інстанції.
За таких обставин судова колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга прокурора Луганської області Бєсєди С.В. підлягає повному задоволенню, оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та суттєве порушення норми кримінально - процесуального закону є обґрунтованими, вирок суду першої інстанції є таким, що, згідно вимог ст. 417 КПК України, підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі пункту 2 ч.1 ст. 284 КПК України - за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 413, 417, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Луганської області Бєсєди С.В. задовольнити повністю.
Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 22 грудня 2014 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 2 ч.1 ст. 284 КПК України - за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
СУДДІ:
І.А. ОСОБА_2 ОСОБА_3 Белах