ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

Справа №1-17/2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 червня 2008 року                                                                                    місто Миколаїв.

Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Рудяка А.В., при секретареві Гаркавенко О.І., с участю державного обвинувача підполковника юстиції Ігнатова К.В., потерпілого ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-1604 лейтенанта

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Жашків Черкаської області, українець, з повною вищою освітою, одружений, раніше не судимий, призваний на військову службу Жашківським РВК Черкаської області у червні 2003 року і проходить її на офіцерських посадах з липня 2007 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і проживає АДРЕСА_2, в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.424 КК України.

Судовим слідством військовий суд

ВСТАНОВИВ:

Лейтенант ОСОБА_1, проходячи військову службу заступником командира роти охорони військової частини А-1604, що дислокується в місті Херсоні, в травні 2008 року застосував насильство до підлеглого йому по військовому званню та посаді солдата ОСОБА_2 при наступних обставинах.

Близько 3 годин 30 хвилин 17 травня 2008 року ОСОБА_1 під час перевірки несення служби підлеглими військовослужбовцями у добовому наряді побачив ОСОБА_2, якій спав біля сховища ПММ частини і, будучи обуреним таким його ставленням до несення служби, вирішив його побити. При цьому, він наніс йому чотири удари ногою в область сідниць.

Підсудний ОСОБА_1 свою провину в викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав свідчення відповідні написаному та пояснив, що близько 3 годин 30 хвилин 17 травня 2008 року перевіряючи несення служби підлеглими військовослужбовцями у добовому наряді, побачив сплячого біля сховища ПММ частини ОСОБА_2 і будучи обуреним таким його ставленням до несення служби, завдав йому чотири удари ногою в область сідниць.

Крім визнання підсудним ОСОБА_1 своїй вини його винність в скоєному підтверджується сукупністю доказів, досліджених в суді.

Потерпілий ОСОБА_2 в суді показав, що близько 3 годин 30 хвилин 17 травня 2008 року біля сховища ПММ частини його побив ОСОБА_1 вдаривши чотири рази ногою в сідниці. Приводом для цього стало обурення останнього тим, що він спав під час несення служби в добовому наряді в патрулі.

Згідно витягів з наказів командира військової частини А-1604, вивчених в суді, потерпілий ОСОБА_2 проходить військову службу у роті охорони вказаної військової частини на посаді рядового складу у військовому званні "солдат", а підсудний ОСОБА_1 -заступником командира цієї роти у військовому званні "лейтенант" і, таким чином, відповідно до ст.ст. 32 і 113 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України останній являвся для нього начальником за військовим званням та посадою.

Військово-лікарська комісія визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Оскільки лейтенант ОСОБА_1, будучи начальником для солдата ОСОБА_2, 17 травня 2008 року побив його і, таким чином, застосував насильство щодо підлеглого - вчинене ним військовий суд кваліфікує по ч.2 ст.424 КК України.

Органи досудового слідства звинуватили ОСОБА_1 в тому, що він окрім застосування насильства щодо підлеглого ОСОБА_2 в ночі 17 травня 2008 року застосував до нього ще і нестатутні заходи впливу у вигляді хватання руками за комір обмундирування, погроз про залучення до значних фізичних навантажень та принизливих робіт, які заподіяли істотну шкоду у вигляді моральних страждань і спроби самогубства. При цьому, обґрунтовуючи таку позицію вони посилалися на свідчення потерпілого, які він дав в ході досудового слідства.

Між тим, в судовому засіданні потерпілий дав докладні свідчення щодо застосування до нього насильства підсудним лише в той частині, яка вказана в описовій частині вироку і пояснив, що його дії по нанесенню собі тілесних ушкоджень на лівому передпліччі вночі 17 травня 2008 року не пов'язані з застосуванням насильства до нього підсудним ОСОБА_1.

Крім того, з акту судово-медичного обстеження потерпілого ОСОБА_2 та інших медичних документів щодо оцінки стану здоров'я останнього, які містяться в справі, не вбачається даних про вчинення потерпілим в той період часу суїциду.

При таких даних, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 застосування ним до потерпілого ОСОБА_2 нестатутні заходи впливу, які заподіяли істотну шкоду у вигляді моральних страждань і спроби самогубства.

Крім того, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 поставлену йому в провину органами досудового слідства як обтяжуючу його покарання обставину - вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від винного - в зв'язку з тим, що вона не знайшла свого підтвердження в суді.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що до призову на військову службу військовій службі він ні в чому негативному замічений не був, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися і не був засудженим, прослужив в Збройних Силах нетривалий час і по військовій службі характеризувався виключно позитивно, дружина його вагітна, матеріальне становище його сім'ї, прохання потерпілого про пом'якшення покарання, а також факт його щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину.

Три останніх обставини військовий суд визнає пом'якшуючими покарання ОСОБА_1.

Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, його особу військовий суд вважає за необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у відповідності до ст.69 КК України з врахуванням обставин справи і позитивних даних про його особу, перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, ніж передбачено в санкції частини 2 статті 424 КК України, застосувавши статтю 58 того ж кримінального кодексу, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

ПРИГОВОРИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.424 КК України на підставі якої, з застосуванням ст.69 КК України, у відповідності до ст. 58 того ж КК призначити йому покарання - у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік з помісячним відрахуванням в дохід держави 10% з суми грошового забезпечення.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 - підписка про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.

На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.