військовий місцевий суд миколаївського гарнізону

Справа № 1-19/2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 липня 2008 року                                                                                         місто Миколаїв.

Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Рудяка А.В., при секретареві Єфіменко О.М., с участю державного обвинувача полковника юстиції Кашука О.В., у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-3406 старшого лейтенанта ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ладижин Тростянецького району Вінницької області, українець, з повною вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2001 року народження, засуджений вироком військового місцевого суду Миколаївського гарнізону 8 травня 2008 року по ст.ст.410 ч.2; 366 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 роки і з застосуванням ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та іспитовим строком в 1 рік, призваний на військову службу в серпні 1998 року і проходить її по контракту на офіцерських посадах з червня 2003 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і мешкає АДРЕСА_2, в скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.410 і ч.1 ст.366 КК України.

Судовим слідством військовий суд

ВСТАНОВИВ:

Старший лейтенант ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою - начальником фінансово-економічної служби військової частини А-3406, на протязі 2007 року неодноразово із зловживанням своїм службовим становищем викрадав інше військове майно - грошові кошти, які належать військовій частині при наступних обставинах.

Так на початку року під час передислокації військової частини А-3406 з міста Донецьк до Миколаєва ОСОБА_1 із зловживанням своїм службовим становищем, дав розпорядження підлеглій йому за посадою службовці ОСОБА_2, яка виконувала обов'язки касира військової частини, передати йому касову книгу і залишки грошових коштів по касі у готівці, що нею було виконано та став самостійно виконувати операції по касі військової частини.

Після цього наприкінці лютого 2007 року з метою особистого збагачення ОСОБА_1 вніс в офіційний документ - роздавальну відомість на виплату заробітної платні працівникам

військової частини за січень 2007 року - завідомо неправдиві відомості в якому, підробивши підписи працівників, розписався за нібито отримання ОСОБА_3 653 грн. 10 коп., ОСОБА_4-635 грн. 78 коп., ОСОБА_5- 875 грн. 71 коп., ОСОБА_6- 625 грн. 38 коп. і ОСОБА_7-438 грн. 40 коп., а всього на загальну суму - 3228 грн. 37 коп. після чого повторно протиправно вилучив з каси вказані гроші.

В червні 2007 року ОСОБА_1 склав завідомо неправдиві документи - роздавальні відомості на виплату військовослужбовцям ОСОБА_8 - 4222 грн. 34 коп., а ОСОБА_9 - 3671 грн. 09 коп., в яких розписався за нібито отримання ними грошових компенсацій за замість речового майна і повторно протиправно заволодів вказаними грошовими коштами.

4 липня того ж року ОСОБА_1 в аналогічний спосіб - склавши завідомо неправдиві документи - роздавальні відомості на виплату військовослужбовцям ОСОБА_10 і ОСОБА_11, грошових компенсацій за речове майно в розмірі, відповідно, 2501 грн. 51 коп. і 2580 грн. 40 коп., підробив їх підписи, розписався за нібито отримання ними вказаних сум і повторно протиправно вилучив з каси вказані грошові кошти.

Таким чином, ОСОБА_1 в 2007 року із зловживанням службовим становищем повторно заволодів грошовими коштами, які належать військовій частині на загальну суму 16 203 гривні 71 копійка.

Підсудний ОСОБА_1 свою провину в викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав свідчення відповідні написаному та пояснив, що проходячи військову службу начальником фінансово-економічної служби військової частини А-3406, після передислокації частини з міста Донецька до міста Миколаєва на початку 2007 року вирішив з метою особистого збагачення шляхом зловживання своїм службовим становищем і службового підроблення викрадати грошові кошти, які належать військовій частині.

Виконуючи задумане, він дав розпорядження підлеглій йому за посадою касиру військової частини ОСОБА_2, передати йому касову книгу і залишки грошових коштів по касі у готівці, що нею було виконано та став самостійно виконувати операції по касі військової частини.

При цьому, в лютому 2007 року він, розписався в січневій 2007 року роздавальній відомості за нібито отримання заробітної платні працівниками військової частини ОСОБА_3 в розмірі 653 грн. 10 коп., ОСОБА_4- 635 грн. 78 коп., ОСОБА_5- 875 грн. 71 коп., ОСОБА_6- 625 грн. 38 коп. і ОСОБА_7- 438 грн. 40 коп., внісши завідомо неправдиві відомості в офіційний документ, після чого провів ці виплати по касовій книзі, списав їх з обліку і повторно протиправно вилучив з каси грошові кошти на загальну суму - 3228 грн. 37 коп..

В червні 2007 року він склав завідомо неправдиві документи - роздавальні відомості на виплату військовослужбовцям ОСОБА_8 - 4222 грн. 34 коп. і ОСОБА_9 - 3671 грн. 09 коп., в яких розписався за нібито отримання ними грошових компенсацій за замість речового майна після чого провів ці виплати по касовій книзі, списав їх з обліку, і повторно протиправно заволодів вказаними грошима.

4 липня того ж року, - продовжував підсудний ОСОБА_1, - він в аналогічний спосіб, склавши завідомо неправдиві документи - роздавальні відомості на виплату військовослужбовцям ОСОБА_10 і ОСОБА_11, грошових компенсацій за речове майно в розмірі, відповідно, 2501 грн. 51 коп. і 2580 грн. 40 коп., підробив їх підписи, розписався за нібито отримання ними вказаних сум і повторно протиправно вилучив з каси вказані грошові кошти.

В зв'язку з тим, що фактичні обставини справи ніким з учасників процесу не оспорювались, підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю суд, керуючись ст.299 КПК України, з'ясувавши думку учасників судового розгляду, дійшов висновку про недоцільність дослідження в судовому засіданні інших доказів, наявних у справі.

Оскільки ОСОБА_1 будучи начальником фінансово-економічної служби військової частини А-3406 із зловживанням службовим становищем неодноразово - з лютого по липень 2007 року - протиправно заволодівав грошовими коштами військової частини, тобто будучи

військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем повторно викрадав інше військове майно на загальну суму 16 203 гривень 71 копійка, то вчинене ним військовий суд кваліфікує по ч.1 ст.410 КК України.

Суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 в 2007 року будучи військовою службовою особою скоїв заволодіння іншим військовим майном саме із зловживанням службовим становищем, оскільки для безпосереднього заволодіння вищевказаними грошима він, обіймаючи посаду начальника фінансово-економічної служби військової частини А-3406 і являючись начальником для виконуючої обов'язки касира службовці ОСОБА_2, використовував в межах службової компетенції свої владні повноваження всупереч інтересам служби, віддавав їй накази для того, щоб полегшити собі доступ до каси військовій частини і зазначеного майна і протиправного заволодіння ним.

Дії ж ОСОБА_1, як службової особи в лютому 2007 року по внесенню завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ - в січневу того ж року роздавальну відомість на виплату заробітної платні працівникам військової частини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також складання в червні і липні 2007 року завідомо неправдивих документів - роздавальних відомостей на виплату грошових компенсацій за речове майно військовослужбовцям ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на суми, які кожного разу не перевищували в 250 і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян, військовий суд кваліфікує як службове підроблення по ч.1 стЗбб КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він до призову в армію і по військовій службі характеризувався виключно позитивно, має постійне місце мешкання, на утриманні знаходиться малолітня дитина 2001 року народження, звільнений з військової служби з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, працевлаштований і займається суспільно-корисною працею, добровільне повне відшкодування заподіяної злочином шкоди, а також його з'явлення із зізнанням, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

Три останніх обставини військовий суд визнає пом'якшуючими покарання ОСОБА_1.

Крім того, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 обтяжуючу покарання обставину, поставлену йому в провину органами досудового слідства - вчинення злочину особою повторно - оскільки згідно ч.4 ст.67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, його особу військовий суд вважає за необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у відповідності до ст.69 КК України з врахуванням обставин справи і позитивних даних про його особу, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 410 КК України, а також доходить висновку про можливість виправлення підсудного без відбуття покарання і звільнити ОСОБА_1 від покарання з випробуванням.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

ПРИГОВОРИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.410 і ч.1 ст.366 КК України на підставі яких піддати його покаранню:

·  по ч.2 ст.410 КК України з застосуванням ст.69 того ж Кодексу - на 4 (чотири) роки позбавлення волі,

·  по ч.1 ст.366 КК України - на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 2 (два) роки.

За сукупністю скоєних злочинів, у відповідності до ч.1 ст.70 КК України, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, стоком в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 того ж КК обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На підставі ч.4 ст.70 того ж кодексу, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_1 за цім вироком, більш суворим, призначеним останньому вироком військового місцевого суду Миколаївського гарнізону 8 травня 2008 року, у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 (три) роки з звільненням у відповідності до ст.75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, стоком в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 того ж КК вищевказані обов'язки.

Відповідно ч.4 ст.70 КК України в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 - підписка про невиїзд з постійного місця проживання - до набрання вироком чинності залишити без змін.

Речові докази по справі після набрання вироком чинності - зберігати у справі.

Судові витрати по справі, яки складаються з коштів, витрачених на проведення судово -почеркознавчих експертиз в розмірі 1095 гривень 50 коп. стягнути з ОСОБА_1 на рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.