Справа №1-21/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

"17" липня 2008 року                                                                                           м. Миколаїв

Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням полковника юстиції Міняйло М.П. при секретареві Єфіменко О.М., за участю помічника військового прокурора Миколаївського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Покидько Е.К. розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця військової частини А-4465 капітана

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця с Московка Самарського району Східно-Казахстанської області, громадянина України, з вищою освітою, раніше не засудженого, зареєстрованого по адресу: АДРЕСА_1

В скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 410 ч. 1, 358 ч.3 КК України

Судовим слідством військовий суд

ВСТАНОВИВ

Капітан ОСОБА_1 обвинувачувався органами досудового слідства в тому, що використовуючи завідомо підроблений документ шляхом шахрайства заволодів іншим військовим майном - грошима в сумі 1526, 02 грн.

Однак дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи і до закінчення судового слідства державний обвинувач виніс постанову про зміну обвинувачення.

В цій постанові військовий прокурор вважає, що ОСОБА_1 своїми діями внаслідок використовування завідомо підробленого документа заволодів шляхом шахрайства чужим майном - грошима при наступних обставинах.

Військовослужбовець ОСОБА_1 18 квітня 2005 р. був переведений до нового місця служби в м. Миколаїв в/ч А-4465. Відповідно до чинного законодавства військовослужбовцям і членам їх сімей, які фактично переїхали для постійного проживання до нового місця служби військовослужбовця, виплачується підйомна допомога.

Оскільки члени сім'ї ОСОБА_1 - дружина і син ОСОБА_2 фактично не переїхали в м. Миколаїв, а продовжували проживати і навчатися в м. Саки, і це перешкоджало йому отримати підйомну допомогу, він вирішив здобути документ, який би підтверджував, що його син ОСОБА_2 фактично находиться і навчається в м. Миколаїві. З цією метою ОСОБА_1 взяв в одній із шкіл м. Миколаїва завідомо неправдиву довідку про те, що нібито його син ОСОБА_2 навчається в 7 класі школи № 64.

Бажаючи отримати підйомну допомогу на членів сім'ї, які фактично не прибули до м. Миколаїва, ОСОБА_1 подав довідку, в якій вказувалося, що його син навчається в школі м. Миколаїва, а також інші документи на підставі яких ОСОБА_1 було нараховано підйомну допомогу на членів сім'ї - дружини і сина в розмірі 1526, 02 грн.

В результаті обманних дій, направлених на отримання підйомної допомоги на членів сім'ї, ОСОБА_1 в листопаді 2005 р. було видано в фінансовій службі військової частини А-4465 гроші в розмірі 1526, 02 грн.

Таким чином, військовий прокурор вважає, що своїми діями ОСОБА_1 допустив використання завідомо підробленого документа, яке потягло за собою заволодіння чужим майном - грошима шляхом шахрайства і перекваліфікував дії ОСОБА_1 с ч. 1 ст. 410 на ч. 1 ст. 190 КК України, а факт використання завідомо підробленого документа кваліфікував як і раніше по ст. 358 ч.3 КК України.

З такою думкою прокурора слід погодитися, оскільки в судовому засіданні показаннями ОСОБА_1 про визнання вини в повному обсязі і дослідженими другими доказами встановлено, що він безпосередньо скоїв суспільно небезпечне винне діяння передбачене ст.ст. 190 ч. 1, 358 ч.3 КК України.

В ході судового слідства ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України і закриття кримінальної справи по ст. 7, оскільки на його думку на час розгляду кримінальної справи в суді внаслідок зміни обстановки він перестав бути суспільно-небезпечною особою.

Державний обвинувач проти задоволення такого клопотання не заперечував.

Обсудив клопотання підсудного, суд прийшов до висновку, що воно підлягає задоволенню. Суд вважає, що використання ОСОБА_1 завідомо підроблених документів та вчинення ним шахрайства охоплювалися єдиним умислом спрямованим на протиправне заволодіння грошовими коштами. За наявних обставин використання ОСОБА_1 завідомо підроблених документів можна розглядати як спосіб заволодіння чужим майном шляхом обману.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 вину у скоєному злочину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше ні в чому негожому заміченим не був, за час проходження військової служби протягом більше 20 років курсантом, офіцером характеризувався лише позитивно, вчинив протиправні дії з мотивів недостатності коштів для існування сім'ї, після скоєння злочину пройшов великий проміжок часу і за цей період він звільнився з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, працевлаштувався, де також сумлінно виконує обов'язки, скоєння діяння відноситься до злочину невеликої тяжкості, відшкодував завданий збиток.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, військовий суд гарнізону приходить до висновку, що на день розгляду справи в суді змінились умови життя підсудного, його соціальний статус, стан здоров'я, що свідчить на користь висновку про те, що внаслідок таких змін усунені обставини, що спричинили вчиненню злочину і усунуті можливості вчинення ОСОБА_1 нового тотожного або однорідного злочину.

В зв'язку з наведеним, суд гарнізону вважає, що до ОСОБА_1 може бути застосовано ст.48 КК України і він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки на час розгляду справи в суді змінилася обстановка, і він перестав бути суспільно небезпечним, і справа відносно підсудного підлягає закриттю, так як для цього є матеріально-правові і процесуальні умови вказані в ст.ст. 7, 282 КПК України.

Судові витрати в сумі 626 грн. пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи суд вважає прийняти на рахунок держави, оскільки проведення такої експертизи не було обумовлено необхідністю по збиранню фактичних даних по справі, так як в матеріалах достатньо доказів, які вказують на те, що гроші в касі в/ч А-4465 були видані ОСОБА_1, в зв'язку з чим він і поставив свій підпис в роздавальній відомості № 265.

Більш того, законодавчо врегульовано, що судові витрати стягуються в доход держави лише з засуджених, вина яких встановлена вироком, який набрав законної сили.

Керуючись ст.ст. 273, 282, 317 КПК України, військовий суд гарнізону

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання підсудного ОСОБА_1 - задовольнити. ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 190 ч.1, 358 ч.3 КК України на підставі ст.48 того ж кримінального кодексу - звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, а кримінальну справу відносно нього на підставі ст.7 КПК України -закрити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 підписку про невиїзд - відмінити.

Арешт накладений на майно ОСОБА_1 - відмінити.

Речові докази після набрання постановою законної сили - довідку № 381 від 06.09.05 р. залишити в справі, а роздавальну відомість № 265 передати за належністю військовій частині А-4465.

Судові витрати, пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи в сумі 626 грн. прийняти на рахунок держави.

На постанову може бути подана сторонами апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил України через військовий суд Миколаївського гарнізону протягом 7 діб з дня його проголошення.