ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" липня 2006 р. | Справа № 11/280-05-8662 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Жеков В.І.
суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.
секретар судового засідання Буравльова О.М.
За участю представників сторін 4 липня 2006р.
від позивача –Сорокопуд І.В.
від відповідача - Гула О.Є
За участю представників сторін 25 липня 2006р.
від позивача –Сорокопуд І.В.
від відповідача – Буценко С.В.
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства „Дельта- лоцман”
на рішення господарського суду Одеської області
від 13.03.2006р.
у справі № 11/280-05-8662
за позовом Державного підприємства „Дельта- лоцман”
до Чорноморського головного морського агентства „Інфлот”
про стягнення 6 946,17дол.США.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2006р., яка надіслана сторона сторонам у справі 23.05.2006р., розгляд апеляційної скарги було призначено на 04.07.2006р., тобто сторони були повідомлені належним чином про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За правилами ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні яке відбулось 25 липня 2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
26.09.2005 р. Державне підприємство „Дельта -лоцман" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Чорноморського головного морського агентства „Інфлот” про стягнення заборгованості у розмірі 6946,17 дол. США.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 березня 2006р. (суддя Власова С.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд виходив із того, що надані ДП послуги не являються супутніми і допоміжними, а є послугами, пов’язаними з перевезенням вантажів транзитом через територію України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить рішення скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне врахування судом всіх обставин справи та неправильне застосуванні судом при прийнятті рішення норм матеріального права.
Відповідач з доводами скаржника не погоджується, вважає рішення суду таким, що прийнято відповідно до обставин справи вимог чинного законодавства та просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права встановила наступне:
01.05.2004 р. між ДП „Дельта –лоцман” та Чорноморським головним морським агентством „Інфлот” було укладено договір № 160/05.04-П відповідно до вимог якого сторони визначили взаємні права та зобов'язання, відповідальність і порядок розрахунків між Державним підприємством „Дельта–лоцман” та споживачем (замовником) послуг ДП - судновласником та його представником Чорноморським головним морським агентством „Інфлот”.
Відповідно до вимог пункту 2.1.1. наведеного договору ДП зобов'язалось за заявками ЧГМА „Інфлот”, поданими від імені та за дорученням судновласника, у встановленому порядку, відповідно до діючих правил плавання у регіонах України та обов'язкових постанов відповідних портів надавати послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден при проходженні їх водними шляхами в зоні відповідальності ДП.
На підставі заявки №20-24/ЮВ поданої ЧГМА „Інфлот” 29.06.2005р., ДП надало послуги судну «ІRАN SARVESTAN»(прапор Ірану) з лоцманського проведення судна та з регулювання руху судна, що підтверджують лоцманські квитанції та квитанції РС РРС .
Відповідно до вимог п.п. 2.2.4., 4.2., 4.3. Договору ЧГМА „Інфлот” зобов'язалось провести остаточний розрахунок за отримані послуги протягом 10 робочих днів після отримання рахунку .
Рахунок № ЮЖ-01013 від 02.07.2005р. на суму 38485,48 дол. США був отриманий ЧГМА „Інфлот” 06.07.2005р., а оплата виставленого рахунку здійснена агентом 14.07.2005р. платіжним дорученням №81 від 14.07.2005р. 32071,23 дол. США.
Рахунок № ИЛ-0002025 від 02.07.2005р. на суму 3191,54 дол. США був отриманий агентом 11.07.2005 р. та сплачений частково у сумі 2659,62 дол. США.
Не сплата виставлених рахунків у повному обсязі за надані послуги стали підставою звернення ДП „Дельта- лоцман” із відповідним позовом у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд Одеської області дійшов до такого висновку на підставі пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 та пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками наведеними в оскаржуваному рішенні виходячи із того, що надані ДП послуги не являються супутніми і допоміжними (п.1.14 ст.1, п.6.5 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”), а є послугами, пов’язаними з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через територію України.
Так, ст. 306 ГК України, встановлено, що перевезеня вантажів це господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Пункт 4 ст.306 ГК України не є імперативною нормою, яка встановлює вичерпний перелік видів діяльності, що пов’язані з перевезенням вантажів. Визначення самого поняття “переміщення” знаходиться у п.23 ст. 1 глави 1 Митного кодексу України, відповідно до якого під переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях маються на увазі операції з переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних з ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. Таким чином, у визначення поняття “переміщення” згідно з нормами Митного кодексу України включаються й інші операції, пов’язані з транзитом.
Статтею 1 Закону України від 18.05.2004 року № 1172-ХІУ „Про транзит вантажів” встановлено, що учасниками транзиту є вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги, а транзитними вантажами по ст. 5 цього Закону є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом) в прямому або змішаному (комбінованому) сполученні, котре являється частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.
Відповідно до вимог Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства (Лондон, 9 квітня 1965 року), яка ратифікована Україною у 1993 році, вантаж - це будь-які товари і будь-якого роду предмети, що перевозяться на судні, за винятком пошти, судових припасів, судових запасних частин і спорядження, особистих речей команди і багажу, що слідує з пасажирами. Господарським судом встановлено, що наявність транзитного переміщення вантажу підтверджено належним чином вантажними митними деклараціями з зазначенням коду митного режиму - транзит.
В апеляційній скарзі скаржник, наполягаючи на відсутності залежності наданих ним послуг від перевезення (переміщення), одночасно вважає судновласника, котрому надані ці послуги, суб’єктом перевезення.
З викладеної представником позивача у засіданні апеляційної інстанції правової позиції вбачається, що єдиним критерієм пов’язаності наданих портом послуг судну з переміщенням вантажу транзитом, є лише факт оплати послуг вантажовласником.
Між тим, відповідно до вимог п.5.15 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України, тоді як в абз.3 пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 названого Закону України встановлено, що в порядку, передбаченому п.5.15, оподатковуються також операції з поставки послуг платником податку, пов’язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України. Таким чином, законодавець в 3 абзаці пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 зазначеного Закону України окремо визначив звільнення від оподаткування операцій з поставки послуг, пов’язаних з переміщенням пасажирів і вантажів транзитом, а не послуг по їх перевезенню (переміщенню) транзитом.
Отже, пов’язаність наданих ДП послуг з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через територію України, полягає в: неможливості здійснення перевезення та переміщення вантажу судном без надання послуг ДП; обов’язковості надання цих послуг та оплаті їх відповідно до законодавства України незалежно від волі суб’єкта господарювання –судновласника, який їх сплачує; визначення ціни послуг у порядку державного регулювання ціноутворення.
Висновки скаржника про віднесення послуг, які можуть бути пов’язані з перевезенням вантажів виключно до послуг транспортного експедирування прямо суперечить змісту п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, який визначає, що термін “поставка послуг платником податків” це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також операції з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію. Таким чином пов’язаними з перевезенням або переміщенням вантажів транзитом можуть бути будь-які послуги, роботи цивільно-правового характеру, надані платником податків.
З огляду на вищевикладене судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято відповідно до обставин справи, вимог чинного законодавства, а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.77, 85, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 13 березня 2006р зі справи № 11/280-05-8662 - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Жеков В.І.
Суддя Картере В.І.
Суддя Пироговський В. Т