ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" липня 2006 р. | Справа № 1/409-05-11522 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Гудимі І.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Радіонова В.М. (довіреність № 26 від 22.07.2006 року)
від відповідача: Гавазюк Г.В. (довіреність № 125 від 15.05.2006 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СУГАНТ”
на рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2006 року
по справі № 1/409-05-11522
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СУГАНТ”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства Фірми „ЄВГО”, м. Одеса
про стягнення 30 276,82 грн.
В С Т А Н О В И В :
23.12.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю „СУГАНТ” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Фірми „ЄВГО” (далі по тексту –відповідач) заборгованості у сумі 30 276,82 грн., що складається з 11 507,60 грн. основного боргу, 17 141,04 грн. пені, 1 272,03 грн. індексу інфляції, 356,15 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору, укладеному між сторонами, свої зобов’язання по оплаті за поставлений йому позивачем товар не виконав, у повному обсязі не розрахувався.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2006 року (суддя Гарник Л.Л.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю „СУГАНТ” до Відкритого акціонерного товариства Фірми „ЄВГО” про стягнення 30 276,82 грн. відмовлено повністю з посиланням на закінчення строку позовної давності та недоведеність існування правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ „СУГАНТ” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив та невірно застосував норми матеріального права, а саме: Цивільний кодекс УРСР (1963 року).
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2006 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сугант” повернуто скаржнику без розгляду по суті на підставі пункту 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із пропуском процесуального строку на подання апеляційної скарги та відсутністю клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2006 року ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2006 року по справі 1/409-05-11522 про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сугант” на рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2006 року без розгляду по суті –скасовано. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сугант” передано на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сугант” прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу, який був наданий в судовому засіданні, представник відповідача просив суд залишити рішення місцевого суду без змін, вважаючи його обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.06.2002 року між ТОВ „СУГАНТ” (далі по тексту –продавець) та ВАТ ТФ „МЕБЛІ”, яке 12.06.2002 року перейменовано у ВАТ Фірма „ЄВГО” на підставі протоколу № 1 від 15.05.2002 року загальних зборів акціонерів ВАТ ТФ „МЕБЛІ” (далі по тексту –покупець) укладено договір № 620, згідно умов якого Продавець зобов'язався поставляти та передати у власність Покупця обідні групи –столи та стільці на металевій основі, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар у відповідності з вимогами даного Договору (а.с.8).
Згідно із пунктом 2.4 Договору, оплата за отриманий товар здійснюється щотижнево безготівковим розрахунком по мірі реалізації товару, але не пізніше наступного замовлення.
Термін дії Договору наступає з моменту його підписання та діє до 31.12.2005 року (пункт 5.1 Договору).
На виконання своїх зобов'язань ТОВ „СУГАНТ” поставило ВАТФ „ЄВГО”:
- столи за ціною 310 грн. та 360 грн., стільці за ціною 95 грн. та 108 грн. на загальну суму 32 944,80 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується накладною № 37 від 20.06.2002 року та довіреністю серії ЯЕД № 392036 від 20.06.2002 року;
- столи за ціною 300 грн. та 345 грн. на загальну суму 2 628 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується накладною № 76 від 29.11.2002 року та довіреністю серії МАЙ № 455231 від 29.11.2002 року;
- стільці за ціною 95 грн. на загальну суму 4 788,80 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується накладною № 17 від 07.03.2003 року та довіреністю серії ЯЖВ № 871971 від 07.03.2003 року.
Всього було поставлено товару на загальну суму 40 360 ,80грн.
За твердженням скаржника, ВАТФ „ЄВГО” свої зобов'язання за Договором виконало частково, а саме за період з 11.07.2002 року по 07.03.2003 року сплатило лише 14 800 грн., повернуло стільці за ціною 108 грн. на загальну суму 5 443,20 грн., що підтверджується накладною № 5 від 06.03.2003 року, стільці за ціною 95 грн. на загальну суму 4 788,80грн., столи за ціною 310 грн. на загальну суму 2 790 грн. та стіл за ціною 300 грн.
З огляду на те, що станом на 23.12.2005 року заборгованість ВАТФ „ЄВГО” перед ТОВ „СУГАНТ” склала 11 507,60 грн., останнє звернулося до місцевого господарського суду за захистом своїх порушених прав, вимагаючи стягнення суми боргу з урахуванням пені, інфляційних та 3 % річних.
Колегія суддів вважає, що вимоги та доводи ТОВ „СУГАНТ”, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що протирічать нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовується до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, статтею 71 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), чинного під час виникнення спірних правовідносин, встановлено загальний строк позовної давності для захисту права за позовом особи, право якої порушено, у три роки. Перебіг вказаного строку починається з дня виникнення права на позов, яке виникає з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав (статті 75, 75 ЦК УРСР).
Оскільки умовами договору № 620 від 17.06.2002 року не встановлено порядку та форм здійснення сторонами замовлення та погодження строку поставки, асортименту і кількості товару, таке погодження слід вважати при прийомі-передачі сторонами товару та оформлення відповідної документації, а тому, згідно із пунктом 2.4 Договору, датою наступного замовлення слід вважати документально підтверджену дату виконання цього замовлення.
На підставі викладеного, право на звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості по договору № 620 від 17.06.2002 року та згідно накладеної № 37 від 20.06.2002 року виникло після виконання ним наступного замовлення відповідача згідно із накладеною № 76 від 29.11.2002 року, а тому трирічний строк позовної давності закінчився 29.11.2005 року, тобто до 23.12.2005 року –моменту звернення позивача до суду.
У відповідності із пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.
В матеріалах справи (а.с.37-38) є відзив на позовну заяву відповідача по справі, в якому він просив застосувати строк позовної давності до правовідносин, які виникли між сторонами, а тому можливо вважати, що заява відповідача про застосування строку позовної давності була зроблена стороною по справі до прийняття рішення.
Таким чином, місцевий господарський суд на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за накладеною № 37 від 20.06.2002 року у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Судова колегія також погоджується з висновками місцевого суду відносно відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за накладеною № 76 від 29.11.2002 року, виходячи з такого.
Із матеріалів справи, а саме банківських реєстрів та довідки ВАТФ „ЄВГО” вбачається, що в період з 29.11.2002 року по 07.03.2003 року –дату виконання наступного замовлення (відповідно до накладеної № 17 від 07.03.2003 року), на користь ТОВ „СУГАНТ” перераховано 06.12.2002 року –2 263,20 грн., 09.01.2003 року –2 000 грн. із зазначенням призначення платежу –за меблі, товар, згідно договору б/н.
Вищезазначене та те, що інших стосунків між сторонами крім передбачених договором № 620 від 17.06.2002 року не існує, свідчить про те, що зазначені платежі здійснювались як планові поточні платежі згідно договору № 620 від 17.06.2002 року за отриманий товар по накладній № 76 від 29.11.2002 року, а тому заборгованість відповідача по вказаній накладній погашена та повторному стягненню не підлягає.
Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за накладеною № 17 від 07.03.2003 року, виходячи з наступного.
Згідно із умовами договору № 620 від 17.06.2002 року, Продавець набуває права вимоги заборгованості Покупця за умов реалізації товару та здійснення наступного замовлення.
Між тим, як це встановлено в процесі розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, після отримання відповідачем товару по накладній № 17 від 07.03.2003 року поставки не здійснювались у зв'язку із відсутністю замовлень, із чого випливає, що кінцевий строк здійснення розрахунків за отриманий товар на підставі зазначеної накладеної на сьогоднішній день ще не сплинув.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2006 року по справі № 1/409-05-11522 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2006 року по справі № 1/409-05-11522 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СУГАНТ” без задоволення.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров