Справа №22-7760/08 Головуючий у 1 інстанції - Трусова Т.О.
Доповідач - Панченко М. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Панченка М. М.
суддів - Антоненко Н.О., Шиманського В.Й.
при секретарі - Мороз О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації, 3-я особа ОСОБА_2 про скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов»язання видати державний акт, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) і, з урахуванням уточнень до позову, просив скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на ім»я позивача, на земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 585 кв.м. та зобов»язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) видати новий Державний акт на указану земельну ділянку площею 591, 34 кв.м.
Послався на те, що в 1998 році при складанні плану земельної ділянки №12, розташованої в садовому товаристві «Прибрежний» по АДРЕСА_1 працівником землевпорядних органів неправильно зазначено розмір цієї ділянки, а тому просив суд видати Державний акт про право власності на указану земельну ділянку, з зазначенням правильного її розміру.
2
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року позов задоволено частково /а.с. 65-67/.
Судовим рішенням визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0585 га в межах згідно плану, розташовану на території АДРЕСА_1, зареєстрований в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №90-2-06559.
А також зобов»язано Головне управління земельних ресурсів
виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) організувати у місячний строк з моменту вступу рішення у законну силу видачу ОСОБА_1 Державного акту на право приватної власності на землю на земельну ділянку розміром та в межах, які відповідають розмірам та межам фактично зайнятої останнім земельної ділянки, розташованої на території АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Головне управління земельних ресурсів
виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) просить скасувати рішення, як постановлене з порушення вимог матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові /а.с. 70-72/.
Скаржник послався на те, що частина земельної ділянки площею 6, 34 кв. м. , яку позивач просить включити до його земельної ділянки, на яку йому виданий державний акт на землю від 23 листопада 2000 року за №90-2-06559, розташована поза межами його земельної ділянки.
Заслухавши доповідь по справі судді Панченка М. М. , пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скаги, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду та направлння справи на новий судовий розгяд до суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
3
Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, оскільки його постановлено з порушенням вимог чинного процесуального законодавства.
Встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є вимоги про видачу нового Державного акту про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, в якому зазначити дійсний розмір земельної ділянки, оскільки він фактично користується земельнолю ділянкою меншого розміру, ніж зазначено в Державному акті про право приватної власності на землю, виданого Київрадою 23 листопада 2000 року /а.с. 9/.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що указаний Державний акт про право приватної власності на землю містить технічні помилки.
Між тим, указаний висновок суду є передчасним, оскільки судом не з»ясовано всіх обставин справи і не враховано доводів відповідачів та пояснень самого позивача в ході розгляду справи, які є суттєвими для вирішення спору.
Судом не досліджено та не з»ясовано, який же розмір земельної ділянки, в дійсності, був у користуванні позивача та на який має бути виданий Державний акт про право приватної власності на землю.
Так, апеляційною інстанцією встановлено, що указану земельну ділянку площею 0, 06 га первісно було надано в користування ОСОБА_3, що слідує із акта від 23 березня 1967 року, затвердженого Місцевкомом планової комісії Київського міськвиконкому
Відповідно до акту купівлі-продажу від 17 жовтня 1971 року указана земельна ділянка площею 0, 06 га була придбана позивачем ОСОБА_1 у ОСОБА_3.
При цьому, судом не вирішувалось питання про витребування та долучення до матеріалів справи первісного плану указаної земельної ділянки, виділеної первісному землекористувачу та проданої позивачу ОСОБА_1 (якщо така існувала).
Згідно додатку до рішення Київської міської ради від 23 грудня 1999 року за №161-1/663 позивачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, за вище зазначеною адресою, площею 0, 609 га/а.с. 5-7, 17/.
А згідно Плану встановлених меж від 17 січня 2001 року, розмір земельної ділянки позивача склав 0, 059134 га /а.с. 26/.
Між тим, згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеному у Державному акті про право приватної власності на землю від 23 листопада
4
Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, оскільки його постановлено з порушенням вимог чинного процесуального законодавства.
Встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є вимоги про видачу нового Державного акту про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, в якому зазначити дійсний розмір земельної ділянки, оскільки він фактично користується земельнолю ділянкою меншого розміру, ніж зазначено в Державному акті про право приватної власності на землю, виданого Київрадою 23 листопада 2000 року /а.с. 9/.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що указаний Державний акт про право приватної власності на землю містить технічні помилки.
-' Між тим, указаний висновок суду є передчасним, оскільки судом не з»ясовано всіх обставин справи і не враховано доводів відповідачів та пояснень самого позивача в ході розгляду справи, які є суттєвими для вирішення спору.
Судом не досліджено та не з»ясовано, який же розмір земельної ділянки, в дійсності, був у користуванні позивача та на який має бути виданий Державний акт про право приватної власності на землю.
Так, апеляційною інстанцією встановлено, що указану земельну ділянку площею 0, 06 га первісно було надано в користування ОСОБА_3, що слідує із акта від 23 березня 1967 року, затвердженого Місцевкомом планової комісії Київського міськвиконкому
Відповідно до акту купівлі-продажу від 17 жовтня 1971 року указана земельна ділянка площею 0, 06 га була придбана позивачем ОСОБА_1 у ОСОБА_3.
При цьому, судом не вирішувалось питання про витребування та долучення до матеріалів справи первісного плану указаної земельної ділянки, виділеної первісному землекористувачу та проданої позивачу ОСОБА_1 (якщо така існувала).
Згідно додатку до рішення Київської міської ради від 23 грудня 1999 року за №161-1/663 позивачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, за вище зазначеною адресою, площею 0, 609 га/а.с. 5-7, 17/.
А згідно Плану встановлених меж від 17 січня 2001 року, розмір земельної ділянки позивача склав 0, 059134 га /а.с. 26/.
Між тим, згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеному у Державному акті про право приватної власності на землю від 23 листопада
5
Крім того, із позовної заяви ОСОБА_1 також слідують вимоги захисту його порушених прав в частині здійснення ним платежів за користування зайвими 17 кв.м. , якими він фактично не користується.
При цьому, судом ці вимоги не досліджувались і не з»ясовувалось питання, яким чином він хоче захистити свої права в цій частині позовних вимог.
Суд не з»ясував, яку суму, коли, кому і з якого розрахунку позивач сплачував платежі (податки чи збори) за зайві 17 кв.м. Звідки він вирахував ці 17 кв.м. , оскільки в позові він зазначає про розбіжність лише на 6 кв. м. між фактичним розміром земельної ділянки та розміром зазначеним в Державному акті про право приватної власності на землю.
Суд не з«ясовувалось питання, чи наполягає позивач, в зв»язку з цим, стягнути (і з кого) зайво сплачені кошти.
Без встановлення вище азначених обставин рішення суду не можна вважати законним і обгрунтованим.
В ході нового розгляду справи суду належить врахувати наведене та винести законне і обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів
виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі
суду.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.