3-59                                                                                                                                            

ПОСТАНОВА

05 грудня 2008 року                                                                                                      м.  Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П.,  при секретарі ШЕРЕМЕТ О.Ю.,  за участю особи,  що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1  його представника ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративні матеріали у відношенні ТВП командира військової частини А 1288,  майора

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Десна,  Козелецького району,  Чернігівської області,  громадянина України,  з вищою світою,  не . судимого,  проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

по звинуваченню у вчиненні правопорушення,  передбаченого п. "г" ч.1  ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією",  -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до протоколу про вчинення корупційних дій,  складеного помічником військового прокурора Деснянського гарнізону старшим лейтенантом юстиції БОРЧАКОВСЬКИМ М. Б.,  ставиться питання про притягнення майора ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. „г" ч.1  ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією ".

ОСОБА_1. обвинувачується у тому,  що будучи тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини А-1288,  тобто військовою службовою особою,  згідно наказу командира військової частини А-1288 по стройовий частини № 151 від 01.08.2008 року,  отримав матеріали службового розслідування за фактом невиходу на службу без поважних причин командиру взводу старшого лейтенанта ОСОБА_3.  в період з 28.07.2008 року по 03.08.2008 року. Знаючи,  що ОСОБА_3 у квітні 2008 року не виходив на службу без поважних причин більше трьох діб,  тобто самовільно залишав військову частину тривалістю менше десяті діб,  але більше трьох діб повторно протягом року,  розуміючи,  що старший лейтенант ОСОБА_3 вчинив злочин,  передбачений  ст. . 407 ч. 2 КК України,  з метою уникнення дисциплінарної відповідальності за недостатнє виховання підлеглого йому офіцерського складу,  майор ОСОБА_1 вирішив кримінальне переслідування не відкривати,  тобто неналежним чином не виконав покладені на нього службові обов'язки,  пов'язані із запобіганням,  виявленням і фіксуванням скоєних правопорушень та злочинів,  проведенням дізнання,  негайного повідомлення військовому прокурору про вчинення правопорушення або злочину,  чим порушив вимоги  ст.   ст.  11, 16,  67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,   ст.   ст.  5,  47 Закону України «Про інформацію»,  вчинивши такими діями правопорушення,  передбачене  ст.  5 ч.1 п. «г» закону України «Про боротьбу з корупцією».

У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у вчиненні правопорушення,  передбаченого п.„г" ч.1  ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" не визнав та пояснив,  що він дійсно у вказані періоди виконував обов'язки командира військової частини і в квітні 2008 року,  призначав проведення службового розслідування за фактом відсутності його підлеглого ОСОБА_3 на службі. Він також призначав таке розслідування і в серпні поточного року за фактом повторної відсутності лейтенанта ОСОБА_3 на військовій службі. У той же час,  оскільки в ці періоди також відбувалося розформування частини,  здача майна,  військової техніки,  зброї,  то за надзвичайно великим службовим навантаженням він,  ОСОБА_1,  забув,  що ОСОБА_3 відсутній на службі повторно протягом року. Ніякого умислу на приховування такої інформації він не мав. При цьому ОСОБА_1 також пояснив,  що приймаючи рішення про накладення наступного дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3,  він оглядав його дисциплінарну картку,  де зазначені накладені стягнення.

Заслухавши особу,  що притягується до дисциплінарної відповідальності,  його представника,  вивчивши матеріали адміністративної справи,  суд приходить до висновку,  що не зважаючи на повне невизнання ОСОБА_1 своєї провини,  його вина у відмові в наданні інформації підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами,  які не викликають у суду сумнівів у своїй достовірності.

Так,  з матеріалів службового розслідування від 29 квітня 2008 року видно,  що ТВО командира військової частини А-1288 майором ОСОБА_1 прийнято рішення за матеріалами службового

2

розслідування за фактом відсутності на службі лейтенанта ОСОБА_3 та оголошено останньому наказом по частині «сувору догану» (а/с 11-13,  20). З матеріалів службового розслідування,  проведеного 08 серпня поточного року вбачається,  що ТВО командира військової частини А-1288 майором ОСОБА_1 прийнято рішення за матеріалами службового розслідування за фактом відсутності на службі лейтенанта ОСОБА_3 та оголошено останньому наказом по частині «неповну службову відповідність» (а/с 22-24).

З дослідженої судом службової картки ОСОБА_3,  видно,  що останній неодноразово отримував стягнення за нез'явлення на службі,  в тому числі і від командира частини (а/с 17-18).

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3,  винесеної ТВО командира військової частини А-1288 майором ОСОБА_1 05 травня 2008 року видно,  що в порушенні справи за ознаками в діях ОСОБА_3 складу злочину,  передбаченого ч.2  ст.  407 КК України - відмовлено (а/с 21).

Як видно з досліджених судом витягів з наказів командира військової частини А-1288,  ОСОБА_1 протягом квітня,  серпня 2008 року тимчасово виконував обов'язки командира військової частини А-1288 (а/с 36-38).

Таким чином,  суд приходить до висновку,  що ОСОБА_1 при прийнятті рішення за фактом відсутності ОСОБА_3 на військовій службі у серпні місяці було відомо про неодноразовість такого порушення,  а відповідно ОСОБА_1 не виконав покладені на нього службові обов'язки,  пов'язані із запобіганням,  виявленням і фіксуванням скоєних правопорушень та злочинів,  проведенням дізнання,  негайного повідомлення вищестоящому командиру та військовому прокурору,  а його пояснення давалися виключно з метою уникнення відповідальності за вчинене і відповідно спростовуються дослідженими судом доказами.

Таким чином,  дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено,  що ОСОБА_1,  будучи посадовою особою,  фактично відмовив військовій прокуратурі в наданні інформації,  надання якої передбачено нормативними актами,  чим скоїв правопорушення,  передбачене пунктом п. „г" ч.1  ст.  5 Закону України „Про боротьбу з корупцією".

При призначені покарання ОСОБА_1 суд враховує особу винного,  а саме те,  що мін має виключно позитивну характеристику по військовій службі,  самі обставини вчинення вказаного правопорушення,  зокрема існування великого службового навантаження,  пов'язаного з розформуванням частини,  а тому вважає можливим призначити йому мінімальне покарання за цією статтею.

На підставі викладеного,  керуючись  ст. 8 Закону України "Про боротьбу з корупцією" та  ст.  ст. 280,  283-285 КПАП України.

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення,  передбаченого п. "г" ч. 1  ст.  5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" на підставі якої призначити йому штраф у розмірі 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,  тобто

255 грн.