Справа № 2а-2a-8182/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2011 року колегія суддів Одеського окружного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
суддів –Катаєвої Е.В., Тарасишиной О.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в місті ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, відділу ДАІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним та недійсним рішення Одеської міськради №2726-V від 16.04.2008 року, визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи: на стороні позивача –прокуратура м.Одеси, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінг Люкс», -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом мотивуючи його тим, що вона є власником автомобілю Mitsubishi Lancer, державний №ВН2027АВ, 2004 року випуску. 18.07.2008 року приблизно о 10 годині 20 хвилин, керуючи зазначеним транспортним засобом, вона була вимушена здійснити зупинку на вулиці Успенській 11 і залишити автомобіль на нетривалий час, позначивши свою вимушену зупинку світовими сигналами аварійної зупинки. О 10 годині 30 хвилин вона підійшла до місця зупинки автомобіля і побачила, що його завантажено в евакуатор марки МАН д/н № НОМЕР_1, який після цього поїхав у невідомому напрямку. Про обставини зникнення її автомобіля вона сповістила працівників міліції, які знаходились поруч і які повідомили, що її автомобіль завантажено на евакуатор та вивезено на штрафмайданчик за адресою: м. Одеса, вул.Розкидайлівська, будинок 67, з якого вона зможе забрати свій автомобіль після сплати штрафу, який складає приблизно 500 грн.. Прибувши на вказану працівниками міліції адресу, позивачка знайшла свій автомобіль на майданчику ТОВ «Паркінг Люкс». На її вимогу надати їй всі документи, які стали підставою для евакуації, їй було видано для ознайомлення тільки рахунок для оплати та протокол про адміністративне правопорушення. Представником ТОВ «Паркінг ЛЮКС» було зазначено умови повернення автомобілю - сплата 466 грн. 60 коп., з яких 121 грн.60 коп. - виклик евакуатора, 250 грн. - вантажно-розвантажувальні роботи, 70 грн. –вартість перевезення на 7 км, 25 грн. – зберігання автомобілю протягом доби. З метою припинення протиправного вилучення автомобіля вона була вимушена сплатити зазначену суму в розмірі 466 грн. 60 коп. готівкою, після чого їй було надано для ознайомлення та підпису рішення ТОВ «Паркінг Люкс» №2383 від 18 червня на видачу автомобілю. Після цього їй було дозволено сісти в належний їй автомобіль та залишити зупинку тимчасового зберігання ТОВ «Паркінг Люкс»по вул.Розкидайлівській, 67. В подальшому їй стало відомо, що вилучення її автомобіля було здійснено на підставі «Порядку примусового переміщення транспортних засобів у місті ОСОБА_1»(далі-Порядок), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.04.2008 року №2726-V «Про внесення доповнень до рішення Одеської міської ради від 22.01.2008 року»№2153-V «Про затвердження Правил благоустрою території міста ОСОБА_1». При цьому копію протоколу огляду та переміщення транспортного засобу, передбаченого п. 2.2 цього Порядку, їй надано не було. Позивачка вважає зазначене рішення відповідача ОМР протиправним, оскільки цим рішенням фактично введені додаткові обмеження прав власності, які відповідно до діючого законодавства можуть встановлюватися лише законами України, а Одеська міська рада не наділена такими повноваженнями. З огляду на протиправність спірного рішення ОМР позивачка вважає, що працівники відділу ДАІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (далі ВДАІ) не повинні були його виконувати. Зазначеними діями відповідачів, які виразилися у прийнятті спірного рішення ОМР та у виконанні працівниками ВДАІ цього рішення шляхом евакуації належного позиваці автомобіля, їй завдана матеріальна шкода у розмірі 5034,50 грн., яка складається з витрат на звільнення автомобіля з штраф майданчика в сумі 466,60 грн., витрат на юридичну допомогу в сумі 4500 грн., витрат на сплату судового збору та банківських послуг в сумі 67,90 грн.. Крім цього, зазначеними протиправними діями відповідачів ОМР та ВДАІ їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у 5000 грн. і яка виразилася у моральних стражданнях, викликаних стресом, пов’язаним з втратою права користування належним їй автомобілем, а також у порушенні звичайного ритму життя та необхідності додаткових зусиль для відновлення порушеного права власності. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивачка просила визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 16.04.2008 року №2726-V «Про внесення доповнень до рішення Одеської міської ради від 22.01.2008 року»№2153-V «Про затвердження Правил благоустрою території міста ОСОБА_1», визнати протиправними дії ВДАІ, стягнути на її користь в солідарному порядку з держави в особі ГУДКУ в Одеській області, ОМР та ВДАІ матеріальну шкоду в розмірі 5034,90 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн..
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 3-8, 56-б, 127).
В подальшому представник позивача в судове засідання не з’явився та подав суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність (а.с. 195).
Інші учасники процесу в судове засіданні також не з’явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. Представник ТОВ «Паркінг Люкс»надіслав суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі (а.с.24-31).
Суд ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачці на праві власності належить автомобіль марки Mitsubishi Lancer, державний №ВН2027АВ, 2004 року випуску (а.с. 11).
18.07.2008 року приблизно о 10 годині 20 хвилин, керуючи зазначеним транспортним засобом, позивачка здійснила зупинку на вулиці Успенській, 11 і залишила автомобіль. При цьому зупинка була здійснена позивачкою в місті дії дорожнього знаку, який забороняє зупинку та стоянку автомобілю.
Підчас відсутності позивачки її автомобіль було евакуйовано силами ТОВ «Паркінг Люкс»за вказівкою співробітників ВДАІ, які і повідомили позивачку про те, що її автомобіль було евакуйовано на підставі «Порядку примусового переміщення транспортних засобів у місті ОСОБА_1»(далі-Порядок), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.04.2008 року №2726-V «Про внесення доповнень до рішення Одеської міської ради від 22.01.2008 року»№2153-V «Про затвердження Правил благоустрою території міста ОСОБА_1».
При цьому зазначені обставини відповідачами не оспорювалися.
Суд приходить до висновку про протиправність зазначеного рішення Одеської міської ради від 16.04.2008 року №2726-V «Про внесення доповнень до рішення Одеської міської ради від 22.01.2008 року»№2153-V «Про затвердження Правил благоустрою території міста ОСОБА_1»з наступних підстав.
Так, згідно з ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, правовий режим власності; організація і діяльність органів виконавчої влади; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них
Частиною 7 ст.319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.7 ст.319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
З аналізу зазначених норм вбачається, що право власності громадянина, в тому числі і право володіння та користування своїм майном, може бути обмежене лише законами України.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, що діяла на момент видання оскаржуваного наказу) (далі -КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 260 КУпАП встановлено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів. Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 2341, 2342, 2444, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання. При вчиненні порушень, передбачених частиною другою статті 2061 (обладнання власниками або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів) цього Кодексу, працівник міліції вилучає транспортний засіб до вирішення питання по суті судом. При вилученні транспортного засобу робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Вилучення транспортного засобу проводиться відповідно до порядку, визначеного Міністерством внутрішніх справ України.
Таким чином, у випадку скоєння громадянином адміністративного правопорушення, в тому числі у випадку порушення Правил дорожнього руху шляхом зупинки транспортного засобу у межах дії дорожнього знаку, який забороняє таку зупинку та стоянку, питання щодо притягнення такої особи до відповідальності та обмеження у зв’язку з цим порушенням права власності на майно порушника регулюється виключно КУпАП України.
Разом з тим, оскаржуваним рішенням ОМР затверджений Порядок, який регулює порядок примусового переміщення за рішеннями робітників міліції транспортних засобів, яких припарковано з порушенням правил зупинок і стоянок, тобто Правил дорожнього руху, та визначає порядок повернення вилучених та переміщених транспортних засобів їх володільцям (а.с. 11-оборот).
Зокрема, пункт 2.1. Порядку уповноважує працівників ДПС приймати рішення про доставлення і тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках транспортних засобів, водії яких порушили правила зупинки і стоянки транспортних засобів. . Пункт 2.2. Порядку уповноважує працівників ДАІ на складання протоколу огляду і переміщення транспортного засобу у випадку порушення водіями правил зупинки і стоянки транспортних засобів. Пунктом 2.8. Порядку встановлено, що транспортний засіб видається (повертається) власнику або водієві після складання протоколу про адміністративне правопорушення та за умови оплати власником або особою, яка має право на користування цим транспортним засобом, робіт із доставлення та зберігання транспортного засобу згідно з тарифами, затвердженими у встановленому порядку, а також штрафу за вчинене адміністративне порушення.
Таким чином зазначеним спірним рішенням ОМР було встановлено окремий порядок обмеження прав власників транспортних засобів та умови відновлення цих прав у випадку порушення цими власниками Правил дорожнього руху, тобто скоєння ними адміністративного правопорушення, відповідальність за яке та порядок його накладення КУпАП України.
В той же час ні Конституцією України, ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні іншими Законами України органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями встановлювати додаткові обмеження прав власності громадян та умови відновлення цих прав, встановлювати порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення та додаткові повноваження працівників органів ДАЇ у таких справах.
Крім цього, спірним рішенням ОМР умовою повернення транспортих засобів у володіння та користування їх власників визначено обов’язок таких власників сплатити не витрати органу місцевого самоврядування на усунення наслідків порушення Правил дорожнього руху, а вартість робіт по переміщенню транспортних засобів на користь ТОВ «Паркінг Люкс», засновником якого є фізична особа і метою діяльності якого є отримання прибутку внаслідок реалізації визначених статутом видів діяльності, якими зокрема є функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (а.с. 11, 163-165).
Зазначені положення спірного рішення ОМР прямо суперечать вимогам ч.1 ст.1, п.3 ст.3, ст.11, ч.2 ст.27, ч.3 ст.203, ст.509, ч.1 ст.548 ЦК України щодо свободи договору, вільного волевиявлення особи при укладанні договору, виникнення і умов виконання зобов’язань.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прийнявши спірне рішення від 16.04.2008 року №2726-V «Про внесення доповнень до рішення Одеської міської ради від 22.01.2008 року»№2153-V «Про затвердження Правил благоустрою території міста ОСОБА_1», яким був затверджений «Порядок примусового переміщення транспортних засобів у місті ОСОБА_1», відповідач ОМР вийшов за межі наданих йому Конституцією та законами України владних повноважень, у зв’язку з чим зазначене спірне рішення повинно бути визнано протиправним та нечинним.
Крім цього, відповідно до п.п. 7, 21 ст.11 Закону України «Про міліцію» (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту.
Згідно ст.5 Закону України «Про міліцію» передбачене право працівників міліції тимчасово обмежувати права і свободи громадян лише в межах чинного законодавства України.
Підпунктами 9, 14 п.5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997 №341 (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), надано працівникам Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків право здійснювати в установленому законодавством порядку адміністративне затримання і особистий огляд громадян, які вчинили адміністративне правопорушення, огляд їх речей, транспортного засобу і вантажу, а також у випадках, передбачених законодавством, затримувати транспортні засоби і доставляти їх, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів, на спеціальні майданчики чи стоянки Державтоінспекції для тимчасового зберігання.
Водночас, адміністративна відповідальність водіїв за порушення правил зупинок і стоянок визначена ч.2 ст.122 КУпАП, яка в якості відповідальності на момент вилучення автомобіля позивачки визначала можливість чи усного попередження водія, чи накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Вказаними нормами КУпАП та жодними нормами інших Законів України не передбачено можливості вилучення транспортних засобів за порушення водіями правил зупинки і стоянки.
Крім того, відповідно до ст.221 КУпАП право розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП (порушення правил зупинки і стоянки транспортних засобів) на вказаний момент належало судам і не відносилось до компетенції працівників ДАІ.
Між тим, владні повноваження працівників ДАІ у випадку виявлення ними порушення правил зупинки і стоянки транспортних засобів на момент евакуації автомобіля позивачки регулювалися статтями 122, 255, 256 та 257 КУпАП, а також нормами Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2003 № 1217, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2003 року за №974/8295 (далі -Інструкція).
Відповідно до вказаних норм процесуальні права і обов'язки працівників ДАІ у даному випадку обмежувалися складанням протоколу про адміністративне правопорушення (за формою, встановленою Додатком № 1 до цієї Інструкції) та передачею такого протоколу до суду для розгляду.
Згідно п.1.2. Інструкції, порядок провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення Правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (далі - Правил) визначаються законодавством про дорожній рух, Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та цією Інструкцією. При вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП , працівник міліції згідно із ст.255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.254 КУпАП (додаток 1 до цієї інструкції), роз'яснює порушникові його права й обов'язки відповідно до ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі. Відповідно до розділу 6 Інструкції бланки протоколів виготовляються та направляються в підрозділи ДАІ централізовано. Кількісний облік надходження та видачі протоколів ведеться в журналі надходження та витрат їх бланків, а протоколи переходять від працівника до працівника під розписку.
Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що евакуація автомобіля позивачки була здійснена не у порядку, передбаченому зазначеними нормами закону, а у порядку виконання спірного рішення ОМР, що підтверджується і відповіддю ВДАІ на запит суду (а.с. 46).
На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, з урахуванням висновків суду про протиправність спірного рішення ОМР, суд вважає, що приймаючи рішення про евакуацію автомобілю позивачки на виконання зазначеного спірного рішення ОМР працівники ВДАІ діяли не у межах наданих органам міліції Конституцією України та законами України повноважень, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги позивачки про визнання цих дій протиправними є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому суд враховує, що в ході розгляду справи відповідачами, незважаючи на передбачений ст.71 КАС України обов’язок щодо доказування своїх заперечень проти позову, не надали суду будь-яких доказів щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовуються державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно ст.1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових чи службових цих органів.
Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивачки про стягнення на її користь матеріальної шкоди, а саме в розмірі 4966,60 грн., що складається з витрат позивачки на звільнення її автомобіля з штраф майданчика в сумі 466,60 грн. та витрат на юридичну допомогу в сумі 4500 грн. (а.с. 11, 12, 196).
При цьому суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки цю шкоду солідарно з ОМР та ВДАІ, оскільки вона завдана саме спільними діями відповідачів, які виразилися у прийнятті ОМР спірного рішення, яким було встановлено незаконний порядок переміщення транспортних засобів та умови їх звільнення з штрафмайданчику, а також у прийнятті ВДАІ рішення про евакуацію автомобіля позивачки на виконання зазначеного незаконного рішення ОМР.
Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки щодо стягнення на її користь моральної шкоди, і з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин вважає необхідним задовольнити ці вимоги частково в розмірі 1000 грн., які також вважає необхідним стягнути з відповідачів солідарно. При цьому суд враховує, що в судовому засіданні відповідачами не було надано доказів того, що автомобіль позивачки був евакуйований внаслідок неправомірних дій самої позивачки, зокрема у зв’язку з вчиненням нею адміністративного чи іншого правопорушення.
В іншій частині вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд вважає необхідним відмовити, оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Також, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки сплачений нею судовий збір в сумі 3.40 грн. (а.с. 1).
На підставі Конституції України, Закону України "Про міліцію", КУпАП, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЦК України, наказу МВС від 22.10.2003р. № 1217, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 128, 159-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 16.04.2008 року №2726-V «Про внесення доповнень до рішення Одеської міської ради від 22.01.2008 року» №2153-V «Про затвердження Правил благоустрою території міста ОСОБА_1» про затвердження Порядку примусового переміщення транспортних засобів в місті ОСОБА_1.
Визнати протиправними дії відділу ДАІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо прийняття рішення про примусове переміщення належного ОСОБА_2 автомобілю Mitsubishi Lancer, державний №ВН2027АВ, 2004 року випуску, та здійснення такого примусового переміщення 18.07.2008 року.
Стягнути солідарно з Одеської міської ради та відділу ДАЇ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 4966,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн..
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий А.Г.Федусик
Судді Е.В. Катаєва
ОСОБА_1
08 лютого 2011 року .
/