ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-а-869/10/0408
Провадження № б/н
П О С Т А Н О В А
іменем України
"27" грудня 2010 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого судді Міхеєвої В.Ю.
при секретарі Федчишиній В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора дорожньої патрульної служби Софіївського взводу ДПС ДАІ сержанта міліції ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій посадової особи та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_4 08.11.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить визнати незаконними дії посадової особи - інспектора дорожньої патрульної служби Софіївського взводу ДПС ДАІ сержанта міліції ОСОБА_3 щодо складення постанови серії АЕ1 № 065741 від 30.10.2010 року; скасувати зазначену постанову про притягнення його до адміністративної відповідальнсоті за ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 30 жовтня 2010 року він керував автотранспортним засобом марки ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 на автодорозі Дніпропетровськ-Миколаїв, та о 13 год. 15 хв. був зупинений відповідачем, який склав протокол серії АЕ1 № 219341 від 30.10.2010 р. про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 1 КУпАП та виніс постанову серії АЕ1 № 065741 від 30.10.2010 р., у якій зазначив, що позивач рухався по автодорозі Дніпропетровськ-Миколаїв зі швидкістю 90 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, швидкість вимірювалась приладом (Радіс) „Іскра” № 30111 Д.
Позивач вважає, що вищезазначені протокол про адміністративне правопорушення був складений та постанова в справі про адміністративне правопорушення була винесена за результатами фіксації порушень правил дорожнього руху засобами фото- та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст. 14-1 КУпАП.
На думку позивача, такі дії посадової особи не відповідають вимогам закону з наступних підстав.
Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень правил дорожнього руху, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, який керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режим, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація, на думку позивача, не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції, і зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Відповідно до п.п. 12.2, 12.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України № 1111 від 13.11.2006 р., визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальнизх сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. Це також, як вважає позивач, говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобу вимірювальної техніки для використання в Україні, та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Позивач вказує, що вимірювач швидкості „Іскра” не пройшов процедуру державної експертизи або сертифікації в Україні, і не має експертного висновку або сертифікату відповідності у сфері захисту інформації. Таким чином, на думку позивача, дані цього приладу не можуть бути доказом у справі, а постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
Тому позивач просить визнати незаконними дії посадової особи - інспектора дорожньої патрульної служби Софіївського взводу ДПС ДАІ сержанта міліції ОСОБА_3 щодо складення постанови серії АЕ1 № 065741 від 30.10.2010 року; скасувати зазначену постанову про притягнення його до адміністративної відповідальнсоті за ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.
У судове засідання позивач не з’явився, надав письмову заяву, про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання викликався, не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
У зв’язку з чим, суд на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проводить розгляд справи у письмовому провадженні за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.10.2010 року інспектором дорожньої патрульної служби Софіївського взводу ДПС ДАІ сержантом міліції ОСОБА_3 була винесена постанова серії АЕ1 № 065741 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень (а.с. 3).
Зазначена постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 219341 від 30.10.2010 року, складеного тією ж посадовою особою, з якого убачається, що позивач у своїх письмових поясненнях по суті порушення зазначив, що правила дорожнього руху не порушував (а.с. 2).
Розглядаючи зазначений спір, суд керується наступним.
Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб’єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим, будь-які докази в обґрунтування правомірності своїх дій відповідачем не були надані після отримання ухвали суду про відкриття провадження, у зв’язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Підтвердженням вчинення адміністративного проступку є докази.
Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.
Всі ці факти у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб’єкта владних повноважень, повинно бути законним та обгрунтованим, і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, враховуючи, що позивач заперечував проти допущення ним порушень Правил дорожнього руху України.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 289 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає оскарженню протягом 10 днів з моменту її винесення. Позивач зазначений строк не пропустив.
Як убачається із постанови про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 065741 від 30.10.2010 року, її копію позивач отримав у день винесення постанови, тобто, 30.10.2010 року. Згідно дати на вхідному штемпелі суду, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду 08.11.2010 року у встановлений законом десятиденний строк.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вина позивача ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП України, не доведена і постанова від 30.10.2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення за це правопорушення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. З, 8, 11, 69, 70, 71, 86, 99, 158-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 247, 288, 289, 293 КУпАП України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора дорожньої патрульної служби Софіївського взводу ДПС ДАІ сержанта міліції ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій посадової особи та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
З
Визнати дії посадової особи - інспектора дорожньої патрульної служби Софіївського взводу ДПС ДАІ сержанта міліції ОСОБА_3, щодо складання протоколу серії АЕ1 № 219341 від 30.10.2010 р. та винесення постанови серії АЕ1 № 065741 від 30.10.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень відносно ОСОБА_2, неправомірними.
Скасувати постанову серії АЕ1 № 065741 від 30.10.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 27.12.2010 року.
Суддя: В. Ю. Міхеєва