ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-762/10/0408

Провадження № б/н

П О С Т А Н О В А

іменем України

"14" грудня 2010 р.

Судця Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2, розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

Від позивачки ОСОБА_3 03.11.2010 року до суду надійшов адміністративний позов до відповідача, в якому вона просить поновити пропущений процесуальний строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав і законних інтересів; визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2010 року по 03.11.2010 року в сумі 4204,01 грн.; зобов’язати відповідача нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі, починаючи з 04.11.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішень Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від

22.05.2008 року має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує її права та законні інтереси.

У 2006, 2007 роках така допомога їй взагалі не виплачувалася відповідачем, а з

01.01.2008 року виплачувалась частково, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З цього приводу вона зверталася до управління Пенсійного Фонду у Дзержинському районі м. Кривого Рогу, але отримала відповідь, що за 2007 рік їй така надбавка не нараховувалась у зв’язку з призупиненням дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет України». А з 01.01.2008 року відповідно до змін, внесених до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» підвищення дітям війни встановлюється у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що й стало причиною звернення до суду.

Ухвалою від 08.11.2010 року було відкрито скорочене провадження та 10.12.2010 року до суду надійшли письмові заперечення від відповідача (а.с.15,18-19).

Розглядаючи справу у скороченому провадженні, оцінивши повідомлені позивачкою та відповідачем обставини, дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з копії паспорту, позивачка ОСОБА_3 народилася 28.09.1937 року (а.с.4), і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, набула статусу «Дитини війни», що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «Дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.

Починаючи з 01.01.2008 року позивачка отримує від відповідача щомісячно,

надбавку до пенсії за віком як «Дитина війни» в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в наступних розмірах: з 01.01.2008 року - 47 грн., з

01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн., що підтверджується довідкою (а.с.9-13) та не заперечувалося відповідачем.

Не погоджуючись з нарахованими та виплаченими сумами державної соціальної допомоги до пенсії за віком як «Дитині війни», позивачка 20.10.2010 року звернулася до відповідача з письмовою заявою щодо перерахунку та виплати недоотриманої нею соціальної допомоги з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, на що відповіддю УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу від 28.10.2010 року № 2615/05- 33 їй було відмовлено у здійсненні таких перерахунку та виплати та рекомендовано звернутися до суду (а.с.5-7).

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, І здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймав.

Таким чином, у 2006 році пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було. Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також було зупинено на

2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рн/2007 від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з 09.07.2007 року відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на

2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет

України) зміни щодо розміру пенсії «дітям війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Суд вважає, що відповідач, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на виконання рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року повинен був керуватися ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та, починаючи з 22.05.2008 року, неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня 48,2 грн., з 1 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищевикладені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду не виконував, що стало причиною звернення позивачки до суду.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на неможливість застосування мінімальної пенсії за віком у зв’язку з не визначенням її величини для обчислення підвищення позивачу як «Дитині війни» є непереконливими, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбачено ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», мінімальний розмір пенсії за віком включено до основних державних соціальних гарантій, а ч. 2 вказаної норми закону стверджує, що основні державні соціальні гарантії, які є джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, тому посилання відповідача на відсутність механізму порядку обчислення підвищення до пенсії «дітям війни», суд вважає безпідставними.

Тому, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при здійсненні нарахування підвищення пенсії позивачу як «Дитині війни» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого в законах про Державний бюджет на відповідний рік, та відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З

Аналіз норм ст.58 Закону України «Про заг&тьн:: >ов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст.21,22,87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те. що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України 'Про соціальний захист дітей війни», особам, які мають статус дитини війни, - покт^тено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання гтозивача.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлен: то цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися пре :: 'рушення своїх прав, свобод чи інтересів. В силу ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляд;-. якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

В обґрунтування вимоги щодо поновлення проти;еного строку звернення до суду, позивачка зазначила, що пропустила строк на звернення до суду з поважної причини, бо про факт порушення свого права їй стало відомо з засобів мас с в о ї інформації у вересні 2010 року.

Між тим, суд вважає, що позивачка не довела належними доказами поважність причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду для захисту порушеного права. Зазначені виплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року та є щомісячними виплатами. Право на ці виплати підтверджено рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, які публікувались в офіційних виданнях та засобах масової інформації, тобто про порушення свого права позивачка могла та повинна була дізнатись з цього часу.

Суд вважає, що підстав для поновлення пропущеного строку не убачається.

Таким чином, позовні вимоги позивачки про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови перерахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 02.05.2010 року включно, підлягають залишенню без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач з 03.05.2010 року (у межах строку звернення до суду за захистом, оскільки до суду позивачка звернулася 03.11.2010 року після того, як дізналася про порушення її права) по 14.12.2010 року (день винесення постанови судом), протиправно не сплачував позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року і вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивачки зобов’язати останнього нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за зазначений період з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог виплачувати щомісячну доплату до пенсії у відповідному розмірі в подальшому, то вони не підлягають задоволенню, оскільки судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд, задовольняючи позовні вимоги частково, виходить із приписів ч.З ст.94 КАС України та стягує з Державного бюджету України на користь позивачки 0,35 грн. судового збору.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Статтею 256 КАС України визначено, що негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від

4

22.05.2008 року, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. З, 8, 9, 11, 18, 69, 70, 71, 86, 94, 99,100, 183-2, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03 травня 2010 року 14 грудня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з положень, встановлених частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та прожиткового мінімуму, який діяв у період з 03 травня 2010 року по 14 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови перерахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 02.05.2010 року включно, залишити без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 0,35 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена 14.12.2010 року.

Суддя: В. Ю. Міхеєва