ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/34

15.07.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт"

про	стягнення 23 739,61 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники

від позивача              Компанець Н.С. –дов. № б/н від 01.09.08

від відповідача          не з’явивися

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

09.06.09 Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт" про стягнення 23 739,61грн. –основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо обслуговування автотранспортних засобів позивача.

10.06.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/34 витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 24.06.09.

Через неявку представника відповідача, невиконання вимог ухвали господарського суду розгляд справи 24.06.09 був відкладений до 15.07.09 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.07.09 представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, яке відбулося 15.07.09 не з’явився, однак через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає частково.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

18.04.07 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", іменоване надалі “Клієнт” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт”, іменоване надалі “Компанія” (відповідач) був укладений договір № К 01817 (далі –Договір), відповідно до пункту 2.1 якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих платіжних карток.  

Відповідно до пункту  2.2 Договору компанія надає послуги з обслуговування ПК клієнта згідно з пунктом 1.7 Договору, за кошторисом затвердженим директором торгового центру.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 при укладанні Договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в Додатку 2 до Договору. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії. Ціни на встановлений природний газ, нафтопродукти й інші товари та послуги встановлюється власником АГНКС, АЗС та інших торгових точок самостійно.

Відповідно до п. 10.2  Договору цей Договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї із сторін впорядку визначеному цим Договором та діючим законодавством. Маючи намір розірвати Договір, Клієнт повинен подати письмову заяву та здати пластикові картки.

30.03.09 позивач надіслав відповідачу лист, яким повідомив про розірвання договору № К 01817 від 18.04.07 та здав пластикові картки, що підтверджується Актом приймання-передачі від 30.03.09.

        Із змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що згода обох сторін є підставою для зміни та розірвання договору, а домовленість сторін, що об'єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що станом на 30.03.09 Договір № К 01817 від 18.04.07 розірваний.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків № 0000000419 від 16.03.2009 року сума передплати на яку не було поставлено пального складала 27739,61 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи сума неповернутої передплати складає 27739,61 грн., з чим частково погодився відповідач  в своїй заяві від 06.07.09 на суму 17834, 34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вищезазначених правових норм, вищевказаний договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 27739,61 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

        1.  Позовні вимоги задовольнити повністю.

  2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” (місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марина Раскової, 19, пов.10, оф. 1-2, р/р 26009010730431 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ МФО 322012, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельниково, вул. Космічна, 1, р/р 26003900696682 ДФ «ПУМБ»МФО 305813 код ЄДРПОУ 30012937)  27739 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять дев’ять) грн. 61 коп. - основного боргу, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 00 коп. - державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           І.Д. Курдельчук