ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Баранця О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 6/175

за позовом: Приватного підприємства "Спец РСУ", м. Кіровоград  

до відповідача: Приватного підприємства "Квазар-центр", м. Кіровоград     

про  визнання недійсним договору та зобов'язання сторін повернути одна одній все отримане по зобов'язанням   

Представники сторін:

від позивача - Капацина К.М., довіреність № 5/10  від 20.10.2008 року;

від відповідача - Довбня В.А., директор.

при секретарі судового засідання - К.К. Царенко

У судовому засіданні 04.12.2008 року оголошувалась перерва до                11.12.2008 року, 11.12.2008 року оголошувалась перерва до 16.12.2008 року, 16.12.2008 року оголошувалась перерва до 22.12.2008 року.

Приватним підприємством "Спец РСУ" подано позовну заяву про визнання недійсним договору № 104/07 від 27.11.2007 року, укладеного між позивачем та приватним підприємством "Квазар-Центр". Позивач просить суд також зобов'язати сторін за договором повернути одна одній все отримане по зобов'язанням.

Позивач просить задовольнити  позов з наступних підстав. Спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, сторони не дійшли згоди по всім істотним умовам господарського договору: не визначені строки та предмет поставки, якість товару та інші вимоги, які ставляться при поставці технічно складного обладнання. Відповідач штучно розділив обладнання та програмний продукт до нього, фактично поставивши некомплектний товар.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив. Згідно відзиву на позовну заяву відповідач пред'явлений позов не визнає та вважає таким, що не підлягає задоволенню. Причиною виникнення даного спору є небажання позивача розрахуватись за поставлене обладнання. Вимоги обов'язкового визначення у договорі виду зобов'язань відповідно до Господарського кодексу України не ставиться. При укладені спірного договору дотримано всіх істотних умов та вимог, передбачених чинним законодавством для договорів поставки. Поставлене обладнання введено в експлуатацію та перебувало в експлуатації на протязі року. Підстави для визнання недійсним спірного договору та повернення отриманого за зобов'язанням відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача господарський  суд , -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Квазар-Центр" ("Постачальник") та приватним підприємством "Спец РСУ" ("Покупець") укладений договір від 27.11.2007 року               № 104/07.

За умовами договору постачальник здійснює поставку обладнання покупцю, а покупець оплачує таке обладнання. Перелік обладнання (номенклатура, кількість та його характеристики) узгоджуються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Загальна сума даного договору складає 70994,82 грн.

Поставка обладнання здійснюється постачальником на протязі 21 робочого дня з дати надходження грошових коштів у розмірі 76% від загальної суми договору на поточний рахунок постачальника. При передачі обладнання сторони підписують відповідні акти приймання - передачі обладнання та/або видаткові накладні. Приймання обладнання за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. Заперечення покупця щодо кількості і комплектності обладнання приймаються постачальником на протязі трьох робочих днів після передачі його замовнику. Перехід права власності та усіх ризиків на обладнання відбувається в момент його передачі постачальником представникам покупця. Обладнання поставляється без операційної системи. Відповідальність по придбання операційної системи для функціонування обладнання несе замовник.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір підписаний представниками позивача та відповідача та посвідчений печатками сторін.

На виконання умов договору приватним підприємством "Квазар -Центр" було виставлено рахунок - фактуру від 27.11.2007 року № 11-0290 на суму 70994,82 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 03.12.2007 року № 35, від                07.12.2007 року № 36, від 24.12.2007 року № 89 позивачем на умовах попередньої оплати перераховано на рахунок приватного підприємства "Квазар-Центр"          23000,00 грн., 27000,00 грн., 15000,00 грн. відповідно.  Всього в рахунок попередньої оплати позивач сплатив 65000,00 грн.

На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу обладнання згідно узгодженої специфікації:

- 25.12.2007 року на суму 36996,96 грн. - видаткова накладна № 11-0000588;

- 26.12.2007 року на суму 21296,28 грн. - видаткова накладна № 11-0000590;

- 29.12.2007 року на суму 11070,24 грн. - видаткова накладна № 11-0000594;

- 25.01.2008 року на суму 1680,00 грн. - видаткова накладна № 11-0000104;

- 31.01.2008 року на суму 1631,34 грн. - видаткова накладна № 11-0000107.

Всього приватним підприємством "Квазар-Центр" поставлено обладнання на суму 72674,82 грн.

Згідно платіжного доручення від 18.01.2008 року № 101 приватним підприємством "Спец РСУ" після внесення попередньої оплати було перераховано на рахунок приватного підприємства "Квазар-Центр"  4363,48 грн. (а.с. 25). Таким чином, приватним підприємством "Спец РСУ" на виконання умов договору сплачено приватному підприємству "Квазар-Центр" 69363,48 грн.

Позивач вважає, що договір від 27.11.2007 року № 104/07 суперечить нормам чинного законодавства та повинен бути визнаний недійсним з огляду на наступні обставини.

При укладенні спірного договору сторонами не визначено вид зобов'язань, які передбачено розділом третім Цивільного кодексу України.

В тексті договору сторони іменуються "Постачальник" та "Покупець", з чого позивач робить висновок, що укладено договір поставки. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки Продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таке ж визначення договору поставки передбачено частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Оскільки укладений договір є договором поставки, він укладений з порушенням законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України умови договору поставки повинні бути викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс". В тексті договору відсутні посилання на Міжнародні правила, а зміст не відповідає тлумаченню термінів "Інкотермс".

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник зобов'язаний виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Приватне підприємство "Спец РСУ" зазначає, що протягом 10 місяців поставлене обладнання не введене в експлуатацію, звернення позивача з цього приводу залишені без реагування.

Позивач зазначає також, що відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві або надання товару в розпорядження покупця. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці.

При укладенні договору від 27.11.2007 року № 104/07 сторони не визначили умови передання товару. Між сторонами укладено договір від 27.11.2007 року             № 47-07, згідно якого керівник приватного підприємства "Квазар-Центр"              Довбня В.А. ("Виконавець"), діючи як приватний підприємець, зобов'язався здійснити поставку мережевого обладнання, витратних матеріалів, програмного продукту, монтаж локальних комп'ютерних мереж, провести інформаційно-консультаційні послуги персоналу, виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання, а приватний підприємець Устянський С.А. ("Замовник"), що являється керівником приватного підприємства "Спец РСУ", зобов'язався оплатити зазначені роботи.  

Позивач вказує, що не може розпорядитись поставленим товаром згідно договору від 27.11.2007 року № 104/07, оскільки без програмного продукту за договором від 27.11.2007 року № 47-07 обладнання є непрацюючим.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначених в стандартах, технічних умовах, документації тощо. Спірним договором визначено, що поставляється обладнання - електронне устаткування, призначене для встановлення на ньому та використання програмного продукту. В специфікації не визначено який саме продукт має бути встановлений на електронне устаткування. В специфікації не визначена номенклатура та характеристики обладнання, інші дані, що дають уявлення про устаткування.

В супереч вимогам статті 662 Цивільного кодексу України приватне підприємство "Квазар-Центр" разом з товаром не передало його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо).

Позивач, посилаючись на частину 2 статті 666 Цивільного кодексу України зазначає, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару не передані продавцем, покупець має право відмовитись від договору та повернути товар.

При укладені договору від 27.11.2007 року № 104/07  не були дотримані вимоги закону щодо відповідності якості товару, що поставляється, технічним умовам, стандартам, іншій технічній документації.

Товари повинні поставлятись комплексно у відповідності з вимогами стандартів, технічних умов або прейскурантів (стаття 270 Господарського кодексу України). Відповідачем же поставлено некомплектний товар.

Відповідно до частини 2 статті 202, статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється в випадках його визнання недійсним по рішенню суду. Господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону може бути за вимогою однієї сторони визнане судом недійсним.

Приватне підприємство "Квазар-Центр" заперечило проти задоволення позовних вимог. Відповідач вважає, що вимога про визнання недійсним договору            27.11.2007 року № 104/07 викликана небажанням  приватного підприємства "Спец РСУ" розраховуватись за поставлене обладнання. Позивач має заборгованість за спірним договором, що складає 3311,34 грн.

Господарський суд вважає позов таким, що  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта.

Згідно частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Вимоги обов'язкового визначення у договорі виду зобов'язань, передбаченого розділом третім Цивільного кодексу України, до господарського договору відповідно Господарського кодексу України не ставиться, а тому вказана позивачем підстава не доводить порушення вимог закону при укладені оспорюваного договору.

Позивачем не вказано, що саме у змісті договору не відповідає вимогам Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", а відсутність самого посилання на вказані правила у тексті договору не може свідчити про їх недотримання.

Відповідно до пункту 1 "Інкотермс" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Міжнародної торгової палати" метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами.

Таким чином, застосування цих правил має велике практичне значення саме при зовнішній торгівлі, з метою уніфікувати торгові норми законодавства  різних країн.

У статті 203 Цивільного кодексу України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс, не можна.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні спірного договору ні одна із сторін не вимагала застосування правил Інкотермс.

Господарський суд врахував п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Посилання позивача на відсутність у договорі визначеного строку поставки товарів спростовується змістом договору. Згідно пункту 5.1 договору поставка обладнання здійснюється на протязі 21 робочого дня з дати попередньої оплати.

Таким чином, вимоги частини 2 статті 267 Господарського кодексу України дотримані при укладенні договору.

До того ж, як свідчить текст договору, поставка обладнання відповідачем приватним підприємством "Квазар-Центр" напряму залежала від виконання позивачем зобов'язання щодо попередньої оплати.

Щодо не зазначення в спірному договорі умов передання товару, то дане твердження позивача спростовується змістом розділу 5 спірного договору.

Згідно пункту 5.5 договору, обладнання поставляється без операційної системи. Відповідальність по придбанню операційної системи для функціонування комп'ютерного обладнання несе замовник - приватне підприємство "Спец РСУ".

Відповідно до договору від 27.11.2007 року № 47-07 керівники приватного підприємства "Спец РСУ" та приватного підприємства "Квазар-Центр", що виступали як приватні підприємці, домовились про поставку відповідачем мережевого обладнання, витратних матеріалів, програмного продукту, монтаж локальних комп'ютерних мереж. Сторонами врегульовано порядок поставки програмного продукту, визначено всі істотні умови договору.

Твердження позивача про неможливість розпорядитись поставленим товаром згідно договору від 27.11.2007 року № 104/07, оскільки без програмного продукту за договором від 27.11.2007 року № 47-07 обладнання є непрацюючим, спростовується актами прийому - передачі виконаних робіт від 15.01.2008 року № 101 та від 05.02.2008 року № 106. Зазначені акти складені про те, що виконавцем за договором від 27.11.2007 року № 47-07 здійснено у повному обсязі монтаж ЛВС, пусконалагоджувальні роботи електронного обладнання та консультаційно-інформаційна послуга. Замовник не має претензій до виконавця. Акти прийому - передачі скріплені підписами та печатками сторін.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. При цьому умови про предмет повинні визначати найменування та кількість продукції, а також вимоги до їх якості.

До оспорюваного договору додається специфікація, що є додатком № 1 до договору та, згідно пункту 2.2, є невід'ємною частиною договору. Специфікація до договору від 27.11.2007 року № 104-07 містить найменування, ціну, кількість та суму обладнання та матеріалів.

Отже, при укладенні спірного договору сторонами дотримано вимоги статті 266 Господарського кодексу України.

У відзиві на позовну заяву приватне підприємство "Квазар-Центр" зазначає, що затримка передачі технічного паспорту, сертифікатів якості та інших технічних документів на обладнання відбулося через невиконання приватним підприємцем "Спец РСУ" обов'язку щодо оплати поставленого обладнання.

Відповідно до статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 662 Цивільного кодексу України дійсно встановлено право покупця відмовитись від договору та повернути товар в разі непередачі продавцем у встановлений строк приналежності товару або документів, що стосуються товару. Приватне підприємство "Спец РСУ" жодним чином не було позбавлено можливості скористатись даним правом та вимагати від відповідача у встановлений строк надати документи, що стосуються товару.

Невиконання чи неналежне виконання договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання  договору недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків.

Таким чином, невиконання приватним підприємством "Квазар-Центр" обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару не може мати наслідком визнання недійсним договору.

Позивач як на підставу визнання договору недійсним посилається на вимоги частини 1 статті 268 Господарського кодексу України та зазначає, що якість товару, який поставляється, повинна відповідати технічним умовам, стандартам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери і індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі.

Однак, зазначена правова норма не містить вимоги про обов'язкове зазначення у договорі характеристик якості товару. Відповідно до частин 3, 4 даної статті якість у такому випадку визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Як зазначалося вище, поставлене обладнання запущено в експлуатацію, претензії щодо якості поставленого товару приватним підприємством "Спец РСУ" не висловлювалися. Таким чином, дана обставина не є підставою для визнання договору недійсним.

Господарський суд вважає також безпідставним посилання відповідача на некомплектність поставлених товарів як на підставу визнання недійсним договору.

Позивачем не надано доказів, що програмний продукт та поставлене обладнання разом є неподільною річчю, визначеною комплектністю і того, що програмне забезпечення не може поставлятися окремо.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, поміж іншого, є: відповідність змісту правочину цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне та таке, що відповідає його внутрішній волі волевиявлення учасника правочину; вчинення правочину у встановленій законом формі; спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Фактичним обставинами і матеріалами справи повністю підтверджується відсутність правих підстав для визнання договору від 27.11.2007 року № 104/07 недійсним.  

У відповідності до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки підстави для визнання недійсним спірного договору відсутні, позовна вимога про повернення сторонами всього отриманого за договором задоволенню не підлягає.  

Сторони не досягли згоди щодо можливості укладення мирової угоди.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

                                                        ВИРІШИВ:

1.  В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, визначені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.