Справа № 2-313/2007

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

 

06 лютого 2007 року            Індустріальний   районний суд м. Дніпропетровська

 

у складі: головуючого судді: Мороз В.П.,

                  при секретарі: Губаренко О.А.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі,

гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

Позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової

репутації та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві й у ході судового

розгляду, позивач посилався на те, що він є співробітником Головного управління

МНС України в Дніпропетровській області. Його дружина ОСОБА_8, так само як і відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4  є

співзасновниками ТОВ „Салон Юність” (м.Дніпорпетровськ, пр.Гагаріна, 12).

Відповідачі по справі з невідомих причин почали писати скарги за місцем роботи

позивача, декілька разів приходили на прийом до начальника ГУ МНС України в

Дніпропетровській області зі скаргами на те, що позивач, користуючись службовим

становищем, намагається вирішити господарський спір ТОВ „Салон Юність” (м.

Дніпорпетровськ, пр.Гагаріна, 12) на користь своєї дружини. Також відповідачі

ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7

написали заяву про „протизазаконні дії” начальнику СБУ України і начальнику

УСБУ в Дніпропетровській області.

Всі дії відповідачів носять завідомо неправдивий характер, розповсюджуються з

метою наклепу і здійснюються з метою вирішити вищевказаний господарський спір

на свою користь.

Позивач просив суд ухвалити рішення, яким встановити, що інформація, яку

розповсюджують відповідачі є неправдивою. Зобов'язати відповідачів письмово

вибачитись, стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 60

000 грн.

У судовому засіданні позивач, підтримав позовні вимоги, просив суд їх

задовольнити.

 

Відповідачі в судове засідання з'явились, суду пояснили що вони є

співробітниками  ТОВ „Салон „Юність”, окрім того на вказаному підприємстві

працює дружина позивача. В свою чергу позивач, нібито  користуючись службовим

становищем, намагається вирішити господарський спір ТОВ „Салон Юність” (м.

Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, 12) на користь своєї дружини, про що відповідачі

неодноразово повідомляли органи внутрішніх справ та прокуратуру.

 

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, 

вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

 

        Згідно ст.277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті

немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної

інформації, має право на відповідь та на спростування цієї інформації.

 

        Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є

недостовірною.

 

Судом встановлено, що ОСОБА_1  є співробітником Головного управління МНС

України в Дніпропетровській області. Його дружина ОСОБА_8,

так само як і відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4  є

співзасновниками ТОВ „Салон Юність” (м. Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, 12).

Відповідачі по справі з невідомих причин почали писати скарги за місцем роботи

позивача, декілька разів приходили на прийом до начальника ГУ МНС України в

Дніпропетровській області зі скаргами на те, що позивач, користуючись службовим

становищем, намагається вирішити господарський спір ТОВ „Салон Юність” (м.

Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, 12) на користь своєї дружини. Також відповідачі

ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7

написали заяву про „протизазаконні дії” начальнику СБУ України і начальнику

УСБУ в Дніпропетровській області.

Дії відповідачів носять за відомо неправдивий характер, розповсюджуються з

метою наклепу і здійснюються з метою вирішити вищевказаний господарський спір

на свою користь. Однак відповідач не має відношення до будь-якої діяльності ТОВ

„Юність”.

Вищевказане негативно відобразилось на стані здоров'я позивача, що призвело до

підвищення артеріального тиску і госпіталізації в військовий шпиталь.

 

Дії відповідачів компрометують позивача в очах його колег, керівництва.

                

         Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про

застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової

репутації громадян і організацій” № 7 від 28.09.1990р., під поширенням

відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо,

телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в

характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в

публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б

одній людині.

     

         Перевіривши матеріали справи,  суд прийшов до висновку, що твердження

відповідачів щодо використання ОСОБА_1 свого службового становища  є

недостовірними, оскільки суду не надано жодних доказів про здійснення позивачем

такого роду дій.

 

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

         Виходячи із змісту ст. 201, 297 Цивільного кодексу України, особистими

немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є честь,

гідність та ділова репутація.

 

         Дослідивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку про

те, що вищезгадана недостовірна інформація порушує особисті немайнові права

позивача, порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки даною

інформацією давалась неправдива та негативна оцінка особистих якостей позивача.

 

 При вирішенні питання розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить із

принципу зваженості, розумності, та справедливості, враховуючи небажання

відповідача в добровільному порядку відшкодувати заподіяну моральну шкоду, яка

знаходиться в прямому причинному зв'язку з противоправними діями останнього,

виходячи із того, що відомості, викладені у листі ганьблять і принижують честь,

гідність, ділову репутацію у суспільній думці, серед робітників підприємства

позивача, вважає що сума моральної шкоди складе 600 гривень, яка відповідатиме

принципу зваженості розумності і справедливості.

Окрім того суд вважає за необхідне зобов'язати  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7 принести ОСОБА_1 письмові вибачення

 

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судові

витрати у вигляді держмита в сумі 8,50 грн. і витрат на інформаційно-технічне

забезпечення процесу в сумі 7,50 грн.

 

         На підставі вищенаведеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.201,

277, 297 Цивільного кодексу України, ст.ст..15, 30, 62 ЦПК України, п.3

Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами

законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян

і організацій” №7 від 28.09.1990р., суд, , -

 

В И Р І Ш И В  :

 

Позов  ОСОБА_1  задовольнити.

 

Визнати, що інформація, яку розповсюджують ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7 є недостовірною, та

порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.

 

  Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7 принести ОСОБА_1 письмові

вибачення.

 

Стягнути солідарно  з ОСОБА_2  (АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_3), ОСОБА_5 (АДРЕСА_4), ОСОБА_6 (АДРЕСА_5), ОСОБА_7 (АДРЕСА_6) на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою:

АДРЕСА_7,

моральну шкоду у сумі 600 грн.

 

Стягнути солідарно з  ОСОБА_2  (АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_3), ОСОБА_5 (АДРЕСА_4), ОСОБА_6 (АДРЕСА_5), ОСОБА_7 (АДРЕСА_6) на користь держави судові витрати у вигляді держмита в сумі 8,50

грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення поцесу в сумі 7,50 грн.

 

     

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду

Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -

денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і

подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    

        Суддя                                                                В.

П. Мороз