Cправа № 2- 233/2007

 

 

З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

27 лютого 2007 року                 Індустріальний районний суд м.

Дніпропетровська

 

у складі:  головуючого судді - Мороз В.П.

                 при секретарі          -  Губаренко О.А.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

     В вересні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми за договором позики в розмірі 31 744 гривні.

     В ході судового розгляду позивач уточнив і доповнив позовні вимоги,

посилаючись на наступне.

     10 січня 2006 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_5 було укладено

договір позики грошових коштів на суму 6 800 доларів США, ОСОБА_5 зобов'

язалась повернути позичену суму в повному обсязі до 15.02.2006 року.

 

 З  боку позивача  вказана сума була передана відповідачці ОСОБА_5 в повному

обсязі. Однак у вказаний в договорі строк відповідачка передала позивачу лише

600 доларів, тобто повернула борг частково. В той самий час Розділом 5

вищезазначеного договору передбачено, що у разі неналежного виконання зобов'

язань  позивачка ОСОБА_2 передає шляхом дарування у власність ОСОБА_1  

квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

 

 Між сторонами було досягнуто попередньої домовленості і позивач 01.03.2006

року  в свою чергу передав ОСОБА_6, який діяв від імені відповідачів

додатково в рахунок укладення угоди купівлі-продажу квартири 6000 доларів США.

 ОСОБА_6 запевнив позивача що в десятиденний строк підготує всі

необхідні для передачі позивачу у власність квартири документи.

     Однак  до теперішнього часу виконання угоди, а саме нотаріального

оформлення договору купівлі-продажу з боку відповідачів, так вчинено не було.

 

      Відповідачі і третя особа ухиляються від зустрічей з позивачем і дачі

будь-яких пояснень, що свідчить про односторонню відмову  з їхнього боку від

виконання зобов'язань по передачі у власність позивача  квартири, яка

розташована за адресою: АДРЕСА_1.    

 

      Позивач просив суд визнати дійсною угоду від 10 березня 2006 року  і

визнати за ним право власності на вищевказану квартиру.

 

      В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі,

посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив суд їх

задовольнити.

     

       Відповідачі  у судове засідання року не з'явилися, про час і місце

судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не

повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,

що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

 

      Суд вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши

надані сторонами докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

 

       Судом в судовому засіданні встановлено, що 10 січня 2006 року між

позивачем та відповідачкою ОСОБА_5 було укладено договір позики грошових

коштів на суму 6 800 доларів США, ОСОБА_5 зобов'язалась повернути позичену

суму в повному обсязі до 15.02.2006 року.

 

З  боку позивача  вказана сума була передана відповідачці ОСОБА_5 в повному

обсязі. У вказаний в договорі строк відповідачка передала позивачу лише 600

доларів, тобто повернула борг частково.

 

Відповідно до ст. 1047 ЦК України (в редакції 2003р.) договір позики

укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів

перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від

суми. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути

представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання

йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

 

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути

позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені

родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої

якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що

встановлені договором.

 

        Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відмова від  зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 

Із обставин справи та відповідних їм правовідносин судом встановлено, що   

Розділом 5 договору позики, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що у

разі неналежного виконання зобов'язань  позивачка ОСОБА_2 передає шляхом

дарування у власність ОСОБА_1   квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

 

 Згідно до листа  КП ДМБТІ   відповідно до матеріалів  інвентаризаційної справи

право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7.

 

01 березня 2006  року між  відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7. і 

ОСОБА_1 був укладений  договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.  Договір був укладений у простій

письмовій формі  (  домашня угода)            ( а.с.6).   При покупці  вказаної

квартири, позивач 01.03.2006 року  в свою чергу передав ОСОБА_6, який

діяв від імені відповідачів додатково в рахунок укладення угоди купівлі-продажу

квартири 6000 доларів США. ОСОБА_6 запевнив позивача що в десятиденний

строк підготує всі необхідні для передачі позивачу у власність квартири

документи.

 

У відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх

істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося

повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

 

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

та обов'язків.

 

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в

належній форми досягли згоди з усіх істотних умов договору.

 

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона

(продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій

стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і

сплатити за нього певну грошову суму.

 

Таким чином суд вважає, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору

купівлі-продажу домоволодіння (предмету, ціни, строків сплати), що

підтверджується письмовим договором між ними від 01 березня 2006 року, та

відбулося часткове виконання договору (з боку ОСОБА_1 те, що він передав

продавцям певну грошову суму за придбане нерухоме майно), а останні  ухиляються

від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, і можливо на підставі

ст. ст. 220, 638 ЦК України визнати дійсним договір купівлі-продажу згаданого

нерухомого майна, та на підставі ст. 655 ЦК України визнати за позивачем право

власності на квартиру АДРЕСА_1.

           

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220 525, 526, 553, 626, 638, 641,

642, 655 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 31, 57, 60, 88, 169, 208-209, 212-215, 224,

226 ЦПК України, суд, -

 

В И Р І Ш И В:

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

 

Визнати дійсною угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01 березня 2006 року

   

       Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

 

        КП ДМБТІ провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.

 

       Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської

області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня

проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього

протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної

інстанції, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі

апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення. 

 

        Заочне рішення, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за

письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його

копії.

 

 

Суддя                                                                     

                           В.П.Мороз