ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" липня 2006 р. | Справа № 28/133-06-3576 |
За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс”
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Омета М”.
Про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення переданих відомостей на відпуск нафтопродуктів.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: Каленський Д.О. - за дорученням,
Від відповідача: не з’явився,
Суть спору: позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про визнання договору купівлі-продажу палива та його відпуск за бланками –дозволами внутрішнього обороту недійсним укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Омета - М” 1 березня 2006 року.
Позивач, відповідно до своїх позовних вимог вказує наступне: що під час перебування на посаді виконуючого обов’язки директора ТОВ „Веста Сервіс” Матошнюком А.Е 01.03.2006 року було підписано договір з ТОВ „Омета -М” , в особі директора Михайлова О.П. б/н купівлі-продажу палива та його відпуск за бланками – дозволами внутрішнього обороту.
За видатковою накладною за № 0000078 від 02.03.2006 року ТОВ „Омета -М” одержало відомостей на отримання нафтопродуктів на загальну суму 240190 гривень. Видача була здійснена громадянину Михайлову О.П. на підставі пред’явленої довіреності серії ЯЛЦ № 652702, без дати видачі довіреності та повноважень, які надавались йому цією довіреністю.
Листом від 20.03..2006 року ТОВ „Веста Сервіс” повідомило ТОВ „Омета М” про розірвання вищевказаного договору та запропонувало повернути відомості на отримання нафтопродуктів на загальну суму 240190 гривень, але відповіді на лист позивач не отримав.
Також, підставою для подання позову про визнання договору недійсним позивач зазначає той факт, що відпуск нафтопродуктів згідно умов договору проводився за бланками – дозволами внутрішнього обороту, які позивач не використовує у своїй господарській діяльності, оскільки їх випуск не передбачений діючим законодавством, а саме „Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”.
Головою господарського суду Одеської області, враховуючи складність спору, необхідність витребування нових доказів, ухвалою суду від 9 червня 2006 року строк розгляду справи продовжено до 12 липня 2006 року.
Відповідачем, у судовому засіданні 30 червня 2006 року було надано до суду відзив на позов , відповідно до якого ТОВ „Омета -М” вказує на те, що договір купівлі-продажу нафтопродуктів б/н від 01.03.2906 року є чинним, оскільки позивачем прийнято його до виконання.
Матеріалами справи встановлено:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс” в особі в.о. директора Матошнюка А.Е. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Омета -М” в особі директора Михайлова А.П., 01 березня 2006 року було укладено договір б/н купівлі-продажу пального та відпуск його за бланками - дозволами внутрішнього обігу.
За умовами договору продавець –позивач, зобов’язувався передати певну кількість бланків –дозволів у власність покупця –відповідача, а покупець зобов’язувався прийняти бланки –дозволи і після реалізації сплатити певну грошову суму протягом трьох банківських днів.
Також , відповідно до п.п.3.1. п. 3 договору від 01.03.2006 року покупець з метою отримання необхідних йому бланків подає на ім’я продавця відповідну заяву з позначенням в ній необхідної йому кількості бланків та з позначенням їх номіналу (заява повинна бути надана в письмовій формі). Видача бланків здійснюється за актом приймання передачі, та у відповідності до здійсненого покупцем розрахунку за пальне, у відповідності до умов договору. Але у матеріалах справи немає ні заяви відповідача , ні акту прийому-передачі бланків –дозволів за якими повинно було надаватись пальне відповідачу на АЗС , що входять у систему безготівкових розрахунків позивача, як вказано у п. 3.3. договору.
Але, не зважаючи на те, що жодної заяви на отримання бланків – дозволів до ТОВ „Веста Сервіс”, позивачем 02 березня 2006 року було виписано видаткову накладну за № РН-0000078 від 02.03.2006 року ТОВ „Омета –М” для отримання бланків - дозволів на отримання нафтопродуктів на загальну суму 240 190 гривень. Видача бланків - дозволів була здійснена громадянину Михайлову О.П. на підставі пред’явленої ним довіреності серії ЯЛЦ № 652702, на якій не було вказано ні дати ні повноважень , які надавались довіреній особі довірителем.
Що стосується строку вказаної довіреності , то відповідно до вимог п. 3. ст. 247 Цивільного кодексу України , довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
У матеріалах справи знаходиться наказ від 20.02.2006 року за № 19-К , відповідно до якого у зв’язку з перебуванням у відпустці директора ТОВ „Веста Сервіс” Шкарлета А.А. , на посаду виконуючого обов’язки директора ТОВ „Веста Сервіс” було призначено заступника директора Матошнюка А.Е на період з 20.02.2006 року до 08.04.2006 року, тобто під час укладання та реалізації умов договору купівлі-продажу обов’язки директора ТОВ „Веста Сервіс” виконував Матошнюк А.Е.
Листом від 20.03.2006 року ТОВ „Веста Сервіс” повідомило ТОВ „Омета -М” про розірвання вищевказаного договору , оскільки укладення угоди з боку позивача здійснювалося не повноважною особою та відповідно до п. 10.2 Статуту ТОВ „Веста Сервіс” , затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Веста Сервіс” та зареєстрованого реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 10.10.2003 року (реєстраційний № 32719698) , укладати угоди від імені товариства має право виключно директор ТОВ „Веста Сервіс”.
Позивачем , подано до суду накладні на повернення відповідачем талонів на пальне, які останньому було видано позивачем на виконання умов договору від 01.03.2006 року за видатковою накладною № РН-0000078 від 02 березня 2006 року на загальну суму 240190 гривень. Так згідно накладних на повернення за № ВН-0000013 від 07.04.2006 року, № ВН-0000011 від 20.03.2006 року, № ВН-0000002 від 16.03.2006 року, № ВН-0000005 від 16.03.2006 року, № ВН-0000008 від 16.03.2006 року, № ВН-0000010 від 16.03.2006 року , ВН-0000012 від 24.03.2006 року, № ВН- 0000007 від 24.03.2006 року, № ВН-0000004 від 24.03.2006 року, № ВН-0000003 від 20.03.2006, № ВН- 0000006 від 20.03.2006 року, № ВН-0000009 від 20.03.2006 року, № ВН-0000016 від 07.04.2006 року, № ВН-0000015 від 07 квітня 2006 року , № ВН-0000014 від 07.04.2006 року відповідачем повернуто талонів на пальне на загальну суму 55051 гривень.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі наявні докази, що мають значення для справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав:
Як встановлено статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою , яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.
Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу пального та його відпуск за бланками-дозволами внутрішнього обігу б/н від 01.03.2006 року вказано, що продавець передає у власність покупця бланки - дозволи і після реалізації покупець зобов’язаний сплатити певну грошову суму протягом трьох банківських днів. Також у п. 3.3 вказаного договору вказується, що бланки –дозволи суворої звітності емітовані продавцем, тобто позивачем, та мають певну встановлену форму, номер та ступені захисту. Бланк-дозвіл підтверджує право покупця , або уповноваженого ним користувача на отримання (заправку на АЗС, що входять в систему безготівкових розрахунків продавця), сплаченого покупцем пального у відповідності до кількості та марки пального , що зазначена у бланку –дозволу.
Але ж, відповідно до „Інструкції про порядок приймання, транспортування , зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України ”, затвердженого Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету з стандартизації , метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 року за № 81/38/101/235/122 встановлені інші вимоги до прийняття, відпуску та обліку нафтопродуктів, а саме, приймання усіх нафтопродуктів, що надходять на АЗС в автоцистернах, а також нафтопродуктів, розфасованих у дрібну тару, провадиться за товарно-транспортною накладною і за об'ємом, виміряним у резервуарі. Розрахунки при заправці автотранспорту споживачів за готівку провадяться на АЗС з використанням електронних контрольно-касових апаратів. Кількість відпущеного нафтопродукту визначається за показаннями сумарних лічильників паливороздавальних колонок, а сума готівки (виручка) за відпущені нафтопродукти фіксується електронним контрольно-касовим апаратом з обов'язковим виданням водієві касового чека. На вимогу водія оператор зобов'язаний зробити відмітки у шляховому листі про кількість та вартість відпущеного нафтопродукту і завірити зазначене своїм підписом і штампом АЗС. Облік реалізації нафтопродуктів і готівки через електронний контрольно-касовий апарат ведеться на кожній АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. При проведенні розрахунків із споживачами за нафтопродукти, які реалізуються через АЗС, повинні застосовуватись лише спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, що внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, в повному складі технічних засобів, зазначеному в реєстрі. Заправка автотранспорту за безготівковим розрахунком провадиться АЗС на підставі договорів за формою N 23-НП, укладених між підприємством по забезпеченню нафтопродуктами, АЗС та споживачем, за відомостями згідно з формою N 24-НП , з відміткою у шляховому листі водія про кількість та вартість відпущеного нафтопродукту, що підтверджуються штампом і підписом змінного оператора АЗС. Використання талонів на паливо як засобу розрахунків на АЗС заборонено. Заправка за платіжними електронними картками відображається у змінному звіті АЗС. Порядок прийому-передачі зміни та складання змінного звіту на АЗС . На АЗС здійснюється оперативний кількісний контроль, результати якого використовуються для ведення обліку, звірки кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС проводиться за формою змінного звіту. Тобто, розрахунки за відпуск нафтопродуктів згідно з інструкцією проводиться у готівковій формі, за відомостями та платіжними електронними картками, а використання талонів ( у договорі б/н від 01.03.2006 року - бланки –дозволи ) як засобу розрахунку на АЗС прямо заборонений інструкцією.
Відповідно до п.10 Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.99 р. N 02-5/111 недійсними мають визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Аналогічні положення викладені і в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.78р.N 3.
Отже, договір купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу б/н від 01.03.2006 року не відповідає вимогам вищевказаної інструкції щодо порядку відпуску нафтопродуктів на АЗС , тому відповідно до вимог ст. 207 Господарського кодексу України , визнається судом недійсним.
Також, відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України , якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Оскільки, договір купівлі-продажу пального та випуск його за бланками – дозволами внутрішнього обігу б/н від 01.03.2006 року визнано судом недійсним з підстав не відповідності вимогам закону (ст.. 207 ГП України ) , тому в даному випадку необхідно застосувати п. 2 ст. 208 ГП України , відповідно до якого кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням.
Відповідач , за видатковою накладною № РН-0000078 від 02 березня 2006 року отримав талони на бензин та дизельне паливо на загальну суму 240190 гривень, а повернув позивачу , згідно накладних на повернення за № ВН-0000013 від 07.04.2006 року, № ВН-0000011 від 20.03.2006 року, № ВН-0000002 від 16.03.2006 року, № ВН-0000005 від 16.03.2006 року, № ВН-0000008 від 16.03.2006 року, № ВН-0000010 від 16.03.2006 року , ВН-0000012 від 24.03.2006 року, № ВН- 0000007 від 24.03.2006 року, № ВН-0000004 від 24.03.2006 року, № ВН-0000003 від 20.03.2006, № ВН- 0000006 від 20.03.2006 року, № ВН-0000009 від 20.03.2006 року, № ВН-0000016 від 07.04.2006 року, № ВН-0000015 від 07 квітня 2006 року , № ВН-0000014 від 07.04.2006 року на загальну суму 55051 гривень.
За таких обставин, відповідач зобов’язаний повернути позивачу талони на паливо на загальну суму 185139 гривень.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному об’ємі.
У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати договір б/н купівлі-продажу палива та його відпуск за бланками – дозволами внутрішнього обороту від 01.03.2006 року недійсним.
3.Зобов’язати ТОВ „Омета -М” повернути отримані відповідно до договору купівлі-продажу палива та його відпуск за бланками-дозволами внутрішнього обігу б/н від 01.03.2006 року талони на паливо у сумі 185139 гривень.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Омета -М” (65014, м. Одеса, вул. Польська, 9/13 , кв. 27 р/р 26000017948001 МФО 328384 АКБ „Імексбанк”) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс” (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, Вул.. Шевченка, 42 кв. 18. р/р 260007848 Миколаївська ОД АППБ „Аваль ” код банку 326182 ) держмито у сумі 85 ( вісімдесят п’ять ) гривень, витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять ) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Гуляк Г.І.