Справа № 438/570/16-ц

Провадження № 2/438/310/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пещука Р.Й.

при секретарі: Наминанік О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Львівської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на квартиру № 2 в будинку №107 на вул. Тустановицькій в м. Бориславі, яка складається з однієї кімнати 1-3 житловою площею 17,9 кв.м, кухні 1-4 площею 12,3 кв.м, коридору 1-1 площею 8,2 кв.м, кладової 1-2 площею 3,0 кв.м, загальною площею 41,4 кв.м.

В обґрунтування позову посилається на те, що жилий будинок з господарськими будівлями № 107 на вул. Тустановицькій в м. Бориславі належить йому, ОСОБА_1, на підставі договору дарування від 14.06.1991 р. До укладення зазначеного договору дарування будинок належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.1991 р. Рішенням виконкому ОСОБА_2 міської ОСОБА_4 народних депутатів від 31.01.1991 р. № 27 було повернуто спадкоємцям ОСОБА_5 будинок № 107 на вул. Тустановицькій (Чернишевського) в м. Бориславі, оформлено право власності та видано свідоцтво про право особистої власності на цілий будинок № 107 на вул. Тустановицькій на ім’я ОСОБА_5 Станом на 1991 рік будинок складався з двох квартир, у квартирі № 1 проживала сім’я ОСОБА_6, в якості наймачів. Рішенням Бориславського міського суду від 17.11.2000 р. визнано незаконним вищевказане рішення виконкому, а також свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 травня 1991 року на ім’я ОСОБА_3, недійсним договір дарування від 14.06.1991 року та недійсним реєстраційне посвідчення, видане Дрогобицьким МБТІ 26.06.1991 року на ім’я ОСОБА_1 - у частинах, що стосувалися кімнати площею 17,8 кв.м та кухні в будинку № 107 на вул.Тустановицькій, де на той час проживала сім’я ОСОБА_6. На даний час квартира № 1 на вул. Тустановицькій, 107 в м. Бориславі належить ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 Таким чином, у його (позивача) власності залишилася лише квартира № 2. В даний час він має намір продати належну йому частину будинку (квартиру № 2), але не може провести державну реєстрацію права власності на неї.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, подавши до суду 09.06.2016 року письмову заяву, у якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги просить задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Львівської області у судове засідання не з’явився. На адресу суду поступив лист міського голови м.Борислава ОСОБА_8 №3-21/1426 від 08.06.2016 р., з якого вбачається, що ОСОБА_2 міська рада визнає позов ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру №2 на вул. Тустановицькій, 107 в м. Бориславі.

Оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ОСОБА_4 народних депутатів від 31.01.1991 року № 27 «Про повернення спадкоємцям ОСОБА_5 конфіскованого будинку № 107 на вул. Тустановицькій (Чернишевського) в м. Бориславі» було повернуто спадкоємцям ОСОБА_5 будинок № 107 на вул. Тустановицькій (Чернишевського) в м. Бориславі, одночасно прийнято рішення про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право особистої власності на цілий будинок № 107 на вул. Тустановицькій на ім’я ОСОБА_5

На підставі вказаного рішення виконкому ОСОБА_2 нотаріальною конторою 25.05.1991 року ОСОБА_3 (матері ОСОБА_1В.) видано свідоцтво про право на спадщину на будинок № 107 на вул. Тустановицькій (Чернишевського) в м. Бориславі.

Згідно договору дарування від 14.06.1991 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_5 І.0., реєстр № 1762, зареєстрованого у Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації 26.06.1991 року і записано в реєстрову книгу № 22 за реєстровим № 3405, ОСОБА_3 подарувала позивачу ОСОБА_1 жилий будинок №107 на вул.Тустановецькій в м.Бориславі. Згідно договору дарування будинок належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 нотаріальною конторою 25.05.1991 року за реєстром № 1572, яке зареєстроване в Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації під № 22.

Станом на 1991 рік будинок складався з двох квартир: квартира № 1 - однокімнатна, загальна площа 52,2 кв.м, житлова площа квартири 17,9 кв.м; квартира № 2 - однокімнатна, загальна площа 41,4 кв.м, житлова площа 17,9 кв.м.

В квартирі № 1 на вул. Тустановицькій, 107 в м. Бориславі проживала сім’я ОСОБА_6, в якості наймачів.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 17.11.2000 р. (справа № 2-281) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до виконкому ОСОБА_2 міської ОСОБА_4 народних депутатів, ОСОБА_1, зокрема, визнано незаконним рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської народних депутатів від 31.01.1991 р. № 27 «Про повернення спадкоємцям ОСОБА_5 конфіскованого будинку № 107 на вул.Тустановецькій в м. Бориславі» в частині повернення спадкоємцям ОСОБА_5 в будинку № 107 на вул. Тустановецькій в м. Бориславі приміщення, в якому були прописані, користувалися та проживали в ньому позивачі - сім’я ОСОБА_6, а саме кімнати площею 17,8 кв.м та кухні. Також визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 нотаріальною конторою 25.05.1991 р. за реєстром № 1572 на ім’я ОСОБА_3, та договір дарування від 14.06.1991 р., посвідчений ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою, згідно якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 будинок № 107 на вул. Тустановецькій в м. Бориславі, в частині спадкування та дарування однієї кімнати площею 17,8 кв.м та кухні, де на той час були прописані та проживали позивачі - сім’я ОСОБА_6. Також визнано недійсним реєстраційне посвідчення, видане Дрогобицьким МБТІ 26.06.1991 року на ім’я ОСОБА_1 в частині закріплення за ним у власність однієї кімнати площею 17,8 кв.м та кухні в будинку № 107 на Тустановецькій в м. Бориславі, де проживали позивачі - сім’я ОСОБА_6.

Судом встановлено, що на цей час будинок № 107 на вул. Тустановицькій (колишня вул.Чернишевського) в м. Бориславі складається з двох квартир.

ТакАДРЕСА_1 на вул. Тустановицькій, 107 в м. Бориславі належить на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру виданого 26.03.2003 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради згідно з розпорядженням від 26 березня 2003 року за № 8336, що стверджується довідкою КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» №502 від 31.03.2016 р.

За наведених обставин вбачається, що у власності позивача ОСОБА_1 у цьому будинку фактично залишилася квартира № 2, що складається з однієї кімнати житловою площею 17,9 кв.м, кухні 1-4 площею 12,3 кв.м, коридору 1-1 площею 8,2 кв.м, кладової 1-2 площею 3,0 кв.м, загальною площею 41,4 кв.м., що стверджується копією інвентаризаційної справи на будинок № 107 на вул. Тустановицькій в м.Бориславі, копією технічного паспорта на квартиру №2 в будинку № 107 на вул. Тустановицькій, копією витягу з рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради від 07.10.2015р. №222 про присвоєння поштової адреси житловому будинку.

Однак, позивач ОСОБА_1 не може провести державну реєстрацію права власності на квартиру № 2 в будинку № 107 на вул. Тустановицькій в м. Бориславі через суперечності у документах щодо типу об’єкту нерухомого майна, що стверджується рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 18 січня 2016 року № 27843687.

Відповідно до ст. 392 ЦК України: власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»: потреба в способі захисту права власності, передбаченому ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України, виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше. Оскільки позови про визнання права власності, що пред’явлені на підставі статті 392 ЦК, пов’язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Судом встановлено, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін чи інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позовних вимог і приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 174, 212 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 317, 319, 392 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 2 у будинку № 107 на вул. Тустановицькій в м.Бориславі, яка складається з однієї кімнати 1-3 житловою площею 17,9 кв.м, кухні 1-4 площею 12,3 кв.м, коридору 1-1 площею 8,2 кв.м, кладової 1-2 площею 3,0 кв.м, загальною площею 41,4 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: