ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 року м. Київ К/800/3356/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013

у справі № 2а-0870/231/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Запорізькій області

про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2012 позов задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Василівському районі Запорізької області №000665 від 28.10.2011 про застосування фінансових санкцій. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Василівському районі Запорізької області №0000672308 від 28.10.2011 про застосування фінансових санкцій. В іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2012 скасовано, прийнято нову якою в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

10.10.2011 податковим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить позивачу та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення, зокрема, приписів п.11, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», приписів ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, а саме:

- порушено режим попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а саме: сигарети «Кисс» полуниця» закодовано як сигарети «Кисс». У асортименті також є сигарети «Кисс» яблуко» та сигарети «Кисс» персик»;

- порушено порядок ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, на момент перевірки зняті фактичні залишки ТМЦ на загальну суму 8778,45грн., книга обліку доходів та витрат відсутня;

- зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка;

- порушено порядок використання торгового патенту.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті оскаржувані рішення №000665 від 28.10.2011 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн; податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000672308 від 28.10.2011 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6427,40 грн та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000682308 від 28.10.2011 про застосування штрафних санкцій в сумі 94,00 грн.

Згідно ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, доводи якої зводяться до помилковості висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення №000665 від 28.10.2011 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн та податкового повідомлення-рішення форми «С» №0000672308 від 28.10.2011 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6427,40 грн., з підставі відсутності у позивача обов?язку з ведення обліку товарних запасів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно ст.11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно абзацу 3 ч. 4 ст. 11 названого Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Абзацом 13 статті 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання, у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Під час перевірки встановлено, що не заперечується позивачем, що в торговому залі на вітрині була в наявності пляшка вина ємністю 1л., яка не містила марку акцизного податку встановленого зразка.

Доводи позивача стосовно того, що така пляшка була лише одна та містила відбиток клею, на якому було проклеєно марку акцизного збору, правильно не прийняті судом апеляційної інстанції як докази відсутності правопорушення, оскільки безумовний обов'язок забезпечувати виконання приписів ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» покладено на суб'єктів підприємницької діяльності.

Щодо заперечень позивача проти правомірності застосування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням форми «С» №0000672308 від 28.10.2011, з підстав відсутності у нього обов?язку здійснення обліку товарних запасів, то судова колегія вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про їх безпідставність.

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин).

Натомість фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону №265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрованим як фізична особа-підприємець, перебував на загальній системі оподаткування та здійснював діяльність у сфері торгівлі (реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів). До перевірки позивачем не надано книгу обліку доходів та витрат, первинних документів на товар, що знаходився на реалізації, а також доказів його обліку з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями».

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таке застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11.06.2013 (справа № 21-147а13), від 25.02.2014 (справа №21-19а14).

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун