ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 липня 2016 року м. Київ К/800/49297/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Латишевої Л.П.
представника відповідача Мелінишин С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013
у справі №2а-1386/10/0970 (27630/10/9104)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»
до Державної податкової інспекції у м. Яремче Івано-Франківської області
про визнання протиправним та скасування повідомлення, податкових вимог,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2010 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано повідомлення ДПІ у м.Яремче Івано-Франківської області №109180002677596 від 16.09.2009. Визнано протиправними та скасовано першу податкову вимогу №1/14 від 26.02.2010 та другу податкову вимогу ДПІ у м.Яремче Івано-Франківської області №2/29 від 31.03.2010.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2010 скасовано, прийнято нову якою в задоволенні позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у м. Яремче Івано-Франківської області на правонаступника Надвірнянську об?єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем згідно платіжного доручення №5256 від 15.09.2009 сплачено 69340 грн на рахунок місцевого бюджету Поляницької сільської ради, з призначенням платежу: код платежу 13010200; Попнева плата за лісопродукцію, без ПДВ.
16.09.2009 ДПІ у м.Яремче надіслано позивачу повідомлення №109180002677596 про розподіл сплаченої суми коштів в розмірі 69340 грн за платежем «Збір за спецвикористання лісових ресурсів місцевого значення», у тому числі на погашення податкового боргу у сумі 7778,51 грн та пені в сумі 918,12 грн.
26.02.2010 ДПІ у м.Яремче винесено першу податкову вимогу №1/14 про сплату податкового боргу в сумі 8696,63 грн. по зазначеному вище збору, а 31.03.2010 - другу податкову вимогу №2/29 про сплату податкового боргу в сумі 8696,63 грн., який виник в зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, погодився з доводами позивача, що перерахувавши платіжним дорученням №5256 від 15.09.2009 суму в розмірі 69340 грн, позивач виконав свій обов?язок по сплаті узгодженого податкового зобов?язання самостійно визначеного ним у податковому розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за дев?ять місяців 2009 року в розмірі 69340 грн., поданого до ДПІ у м.Яремче 04.11.2009. Зарахування відповідачем сплачених ним грошових коштів на погашення податкового боргу попереднього періоду суперечить вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положення якого не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що на час перерахування за платіжним дорученням №5256 від 15.09.2009 суми в розмірі 69340 грн у позивача рахувався податковий борг зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів та було відсутнє самостійно узгоджене податкове зобов?язання з цього податку за 9 місяців 2009 року у сумі 69340 грн. Крім того, зміст вказаного позивачем в платіжному дорученні призначення платежу не давав можливості податковому органу ідентифікувати здійснювану оплату саме як сплату поточних зобов'язань, а саме збору за 9 місяців 2009 року.
Судова колегія вважає такі висновки суду апеляційної інстанції правильними, з огляду на таке.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Разом з тим, як визначено пп. 7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з п.6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем не дотримано зазначених вимог щодо повноти заповнення призначення платежу у платіжному дорученні №5256 від 15.09.2009, дійшов вірного висновку, що у податкового органу не було можливості визначити період за який здійснюється сплата, у зв'язку з чим зміна відповідачем призначення платежу при зарахуванні його в погашення податкового боргу не відбулася.
Крім того, відповідно до абз. 2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Пп.5.3.1 п. 5.3 ст.5 цього ж Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
З огляду на викладене, у податкового органу не було підстав пов?язувати перерахування за платіжним дорученням №5256 від 15.09.2009 суми в розмірі 69340 грн зі сплатою збору за спеціальне використання лісових ресурсів за 9 місяців 2009 року, розрахунок якого подано до податкового органу лише 04.11.2009.
Щодо доводів позивача про відсутність у нього податкового боргу з вищезазначеного збору, у зв?язку з оскарженням у судовому порядку податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Яремче №0000272301/0 від 11.10.2007, то судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків до розгляду справи судом. У разі позитивного вирішення справи на користь платника податків відповідні податкові повідомлення та вимоги вважаються відкликаними на підставі пункту «в» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з мотивів викладених в касаційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун