ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/800/49305/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області, третя особа: ОСОБА_5 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 пред'явив позов до Реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області про визнання незаконними дій реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області щодо реєстрації 1/3 права власності на 1/3 частину садового будинку АДРЕСА_1; скасування запису про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/3 частину садового будинку АДРЕСА_1.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає із огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2014 року, у справі № 22ц-793/2917/13 за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частину садового будинку АДРЕСА_1.

07 липня 2014 року за № 14262460 державним реєстратором Реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області Ткаченко В.Г. на підставі поданої ОСОБА_5 заяви про реєстрацію права власності на 1/3 частину садового будинку АДРЕСА_1 та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2013 року прийнято рішення про відмову ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на 1/3 частину садового будинку № АДРЕСА_1 з підстав встановленого обтяження згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2014 у справі № 712/7691/14-ц.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2014 року у справі № 712/7691/14-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на садовий будинок загальною площею 99,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2010 року є ОСОБА_4.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2014 року у справі № 22-ц/793/2415/14 було скасовано ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2014 року у справі № 712/7691/14-ц та прийнято нове рішення про накладення арешту на садовий будинок загальною площею 99,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2010 року є ОСОБА_4, за виключенням 1/3 частини будинку, право власності на яку визнано рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2013 року за ОСОБА_5.

27 січня 2015 року Реєстраційною службою Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано 1/3 частину садового будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 8504271).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що державний реєстратор зобов'язаний був зареєструвати право власності на вказаний будинок на підставі рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2013 року у справі № 22ц-793/2917/13.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації, відповідно до частини 4 статті 15 Закону № 1952, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 7 статті 3 Закону № 1952 передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, встановлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, а також, у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Оскільки рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2013 року по справі № 22ц-793/2917/13, яке було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2014 року, за ОСОБА_5 було визнано право власності на 1/3 частину садового будинку АДРЕСА_1, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що державний реєстратор, приймаючи рішення про реєстрацію прав власності за ОСОБА_5 на вищенаведену частину садового будинку, діяв в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального прав, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: