Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17

Справа № 2-2448

2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Рудики Л.Д.

при секретарі: Кушнерук Ю.С.

за участю представників сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне цивільну справу за по­зовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Кредобанк», як правонаступник ВАТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - на квартиру, -загальною площею 67,1 кв.м., розмішену за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки №№ 1,2 (кадастрові номери: з/д №1 № 561010000:01:012:0002; з/д №2 № 5610100000:01:012:0003), шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах. ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4, в забезпечення кредитного зобов»язання ОСОБА_3 перед ПАТ «Кредобанк».

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримав та пояснив, що між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредобанк» 26.03.2008 року був укладений кредитний договір № 123-08 (нова редакція від 26.02.2010 року) на суму 99 000 доларів США з щомісячним погашенням частинами, розмір яких визначено у додатку до додаткового договору зі сплатою процентів за користування кредитом. Вказані зобов»язання ОСОБА_3 забезпечені іпотекою нерухомого майна - квартири, загальною площею 67,1 кв.м., розміщеної за адресою: АДРЕСА_2 та земельних ділянок №№Г 1,2 (кадастрові номери: з/д №1 № 561010000:01:012:0002; з/д №2 № 5610100000:01:012:0003), які належать на праві власності майновому поручителю ОСОБА_4 Оскільки позичальник ОСОБА_3 свої зобов»язання перед банком на­лежним чином не виконує, станом на 21.01.2011 р. заборгованість позичальника пе­ред банківською установою становить 753779,45 грн., враховуючи 688285,93 грн. основного боргу, 59885,73 грн. боргу зі сплати відсотків та 5607,79 грн пені пред­ставник позивача-відповідача просить задовольнити заявлені вимоги - стягнути борг за кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - на квартиру, загальною площею 67,1 кв.м., розміщену за адресою: АДРЕСА_2 та земельні ділянки №№ 1,2 (кадастрові номери : з/д №1 № 561010000:01:012:0002; з/д №2 № 5610100000:01:012:0003), за рахунок іпотечного майна.

Зустрічний позов ОСОБА_3 представник позивача-відповідача не визнав просив відмовити в його задоволенні, вказавши, що операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями, яка ВАТ «Кредобанк» видана Національним Банком України 27 січня 2006 року, » використання іноземної валюти як засобу платежу дозволяється без індивідуальної ліцензії відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком

України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року. Вважає, що посилання ОСОБА_3 на несправедливість умов кредитного договору щодо покладення на нього ризизикузнецінення національної валюти як на підставу визнання кредитного договору недійсним є хибним, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього

Кодексу та інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, а відповідно до ст.ст.1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнав, зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав та пояснив, що наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошови­ми зобов»язаннями в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу суперечить законодавству, а отже відповідно до ст. 227 ЦК України він повинен бу­ти визнаний недійсним. Крім того, діючі умови кредитного договору, які передбачають розрахунки в доларах США, порушують принцип справедливості так як його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду ОСОБА_3 як споживача кредитних послуг, оскільки він несе ризики знецінення національної валюти України. Враховуючи недійсність основного правочину, який оформлений кредитним договором № 132-08 від 26.03.2008 року, що забезпечений договором іпотеки № 132-08/1 від 26.03.2008 року останній також підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.2 ст.548 ЦК України. Окрім того, позивачем-відповідачем ПАТ «Кредобанк» не дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, яка передбачена ст.35 ЗУ «Про іпотеку», претензія- вимога ОСОБА_4, який є іпотекодавцем надіслана лише 26 січня 2011 року, тобто після звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Із вказаних підстав просив в задовленні позову ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити, зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійними кредитного договору та договору іпотеки задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з»ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу обгрунтовані та підлягають до задоволення, позовні вимоги до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки до задоволення не підлягають.

Судом встановлено, що 26.03. 2008 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 132-08 (нова редакція від 26.02.2010 року) на суму 99 000 доларів США з щомісячним погашенням частинами, розмір яких визначено у додатку до додаткового договору та сплатою процентів за користування кредитом відповідно до п.3.4 Кредитного договору.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова станова (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із розрахунків заборгованості наданих позивачем-відповідачем станом на

21.01.2011 року відповідач-позивач ОСОБА_3 заборгував ПАТ «Кредобанк» 753779,45 грн, враховуючи 688285,93 грн. основного боргу, 59885,73 грн. боргу зі сплати відсотків та 5607,79 грн. пені, а отже позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» про стягнення заборгованості за договором кредиту підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення „ основного зобов»язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов»язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Із матеріалів справи вбачається, що претензія-вимога ПАТ «Кредобанк» надіслана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 26 січня 2011 року, позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки подана до суду 25 січня 2011 року, а отже передчасно, без дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у зв»язку з чим суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки до задоволення не підлягає.

Твердження відповідача-позивача ОСОБА_3 та його представника про те, що операції з валютними цінностями, операції з надання кредитів в іноземній валюті банк вправі здійснювати лише за наявності індивідуальної ліцензії, не заслуговують на увагу та спростовуються наступними нормами законодавства.

Ст. 99 Конституції України визначає, що грошовою одиницею України є гривня, яка відповідно до положень ст.192 ЦК України має статус універсального платіжного засобу, обов'язкового до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

Однак, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Банківські операції із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик - кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу (ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ).

Правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю регулюються Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відповідно до ст.5 якого операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв»язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

За змістом п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських! ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, неторговельні операції з валютними цінностями, залучення та розміщення Іноземної валюти на валютному ринку України, інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Щодо індивідуального ліцензування, то на думку суду відсутні нормативні умови для його застосування оскільки сплата процентів, ануїтетних платежів, які здійснюються в межах виконання кредитного договору, мають характер повторюваної валютної операції, а не разової.

Таким чином, за наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення валютних операцій, надання банком кредитів в іноземній валюті не суперечить вимогам закону.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та | іншими особами, які беруть участь у справі, та доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 та його представник де надали суду належних та допустимих доказів на обгрунтування недійсності кредитного договору та договору іпотеки.

Представник позивача-відповідача ПАТ «Кредобанк» надав суду копії банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ на право здійснення ВАТ «Кредобанк» валютних операцій на момент укладення спірного кредитного договору, а відтак надання кредиту позичальнику в іноземній валюті та забезпечення зобов»язання іпотекою відповідає вимогам законодавства, у зв»язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»:

- 753 779 грн.45 коп. ( сімсот п»ятдесят три тисячі сімсот сімдесят дев»ять гривень 45 коп.) боргу за кредитним договором.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Кредобанк» 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, які сплачені позивачем при зверненні до суду.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом банку -відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя