Справа № 1-116\2009 р.

В И Р О К

Іменем України

26 березня   2009 року    Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі:        головуючого                       -    Батюка В.В.

                      при секретарі                        -   Коробовій І.О.

                          з участю : прокурора                      Таран Л.В.

                                      адвоката                               ОСОБА_1    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу

про обвинувачення:  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який народився в в с.Піски-Радьківські, Борівського району, Харківської області, громадянина України, не одруженого, освіта середня, не працюючого , проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого

в злочинах, передбачених ст.ст. 353 ,  186 ч.2  КК України

                                      ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, який народився в м. Бровари Київської області, громадянина України, не одруженого, освіта незакінчена вища, не працюючого , проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

в злочинах, передбачених ст.ст. 353 ,     187 ч.1  КК України

в с т а н о в и в :

4 березня 2008 року близько 14 години 00 хвилин ОСОБА_2., ОСОБА_3. та три невстановлені слідством особи, знаходячись всі у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном прибули до парку «Перемога», що по АДРЕСА_3.   

Того ж дня, близько 14 години 05 хвилин ОСОБА_2., ОСОБА_3. та три невстановлені слідством особи побачили у парку «Перемога» раніше незнайомих неповнолітніх ОСОБА_4. та ОСОБА_5. і в них раптово виник умисел, направлений на відкрите викрадення майна останніх.   

З метою полегшення реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за попередньою змовою із трьома невстановленими слідством особами, розділивши між собою ролі, діючи взаємоузгоджено,  того ж дня близько 14 години 05 хвилин підійшли до неповнолітніх ОСОБА_4. та ОСОБА_5., та діючи умисно представились працівниками міліції, тим самим самовільно присвоїли собі владні повноваження та ввели останніх в оману. Підвівши ОСОБА_4. та ОСОБА_5. до трьох невстановлених слідством осіб, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та одна із невстановлених слідством осіб діючи умисно, з метою заволодіння майном останніх почали нишпорити по кишенях неповнолітніх, внаслідок чого ОСОБА_2. дістав з кишені ОСОБА_4., тим самим, відкрито викрав, мобільний телефон марки «Сіменс СХ-75» вартістю 300 гривень, де знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку «Діджус» вартістю 25 гривень, на рахунку якої грошових коштів не було. Усвідомлюючи доведеність свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_2. розпорядився  мобільним телефоном на власний розсуд, передавши його у руки ОСОБА_3., внаслідок чого заподіяв ОСОБА_4. матеріальної шкоди на загальну суму 325 гривень.  На прохання ОСОБА_4. повернути мобільний телефон, ОСОБА_3. діючи умисно та відокремлено від інших співучасників злочину, з метою утримання вказаного мобільного телефону та подальшої можливості розпорядитися ним на власний розсуд, приставив до шиї ОСОБА_4. розбитим горлечком скляну пляшку, тим самим погрожуючи останньому застосуванням насильства, що є небезпечним  для життя та здоров'я особи, яку ОСОБА_4. сприймав як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я.   

 Після чого, утримуючи вказаний телефон при собі, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та три невстановлені слідством особи з місця вчинення злочину зникли.

Підсудний ОСОБА_2. в судовому засіданні вину свою в інкримінованому злочині визнав повністю, показав, що  04.03.2008 року в обідню пору він зі своїми знайомими: ОСОБА_3., ОСОБА_6, ОСОБА_7  та ОСОБА_8ом у кафе «Транзит» зустрів своїх наглядно знайомих : підсудного ОСОБА_3., ОСОБА_6, ОСОБА_7  та ОСОБА_8, з яким став вживатли спиртні напої. В ході розпивання спиртних напоїв ОСОБА_6 запропонував їм піти у парк «Перемога», щоб дістати там гроші. На це всі погодились та пішли до парку.

У парку «Перемога» вони побачили двох раніше незнайомих хлопців, один з них був потерпілий ОСОБА_4. , які справляли природні потреби у кущах.  Він та ОСОБА_3. підійшли до тих хлопців, відрекомендувались працівниками міліції та сказали, що хлопці повинні їм заплатити штраф в розмірі по 20 гривень за те, що справляли природні потреби у невстановленому місці. Хлопці відмовились платити штраф, повідомивши, що у них не має грошей. Тоді він із ОСОБА_3. підвели тих хлопців до ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що стояли неподалік. Він разом із ОСОБА_3. та ОСОБА_6 почав обшукувати тих хлопців. Із кишені одного із хлопців, а саме потерпілого ОСОБА_4., він витяг мобільний телефон «Сіменс», який відразу передав у руки ОСОБА_3.

Після чого, він та ОСОБА_3. пішли з парку. ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли в іншу сторону. ОСОБА_4. та його товариш пішли за ним із ОСОБА_3. По дорозі ОСОБА_3. повідомив хлопцям, що ті повинні поїхати з ними до Дарницького РВ, оскільки необхідно перевірити чи не крадений той телефон. Хлопці відмовились їхати з ними та почали просити повернути їм телефон. Однак, ОСОБА_3. відмовив. Після чого, хлопці розвернулись та пішли від них. Він із ОСОБА_3. пішов в іншу сторону. Приблизно через 10-15 хвилин його із ОСОБА_3. затримали працівники міліції .

Домовленість про погрози хлопцям якимись предметами у них не було.   

У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Підсудний ОСОБА_3.   в судовому засіданні вину свою в інкримінованому злочині визнав повністю, показав, що 04.03.2008 року в денний час він зі своїми наглядно знайомими: підсудним ОСОБА_2., ОСОБА_6 та ОСОБА_8ом у кафе «Транзит» вживали спиртні напої. В ході спільного розпивання спиртних напоїв ОСОБА_6 запропонував їм заволодіти чужим майном у парку «Перемога». На його пропозицію вони всі погодились та направились до парку .

Зайшовши всередину парку, він та ОСОБА_2. пішли правіше, а ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пішли лівіше . Згодом він та ОСОБА_2. помітили двох хлопців,серед яких був потерпілий, які справляли природні потреби у кущах. Він із ОСОБА_2. підійшли до них, відрекомендувались працівниками міліції та наказали заплатити штраф по 20 гривень за те, що справляли природні потреби у громадському місці. Хлопці повідомили, що у них не має грошей. Тоді він та ОСОБА_2. сказали тим хлопцям йти за ними. Вони пішли вздовж озера та біля пірсу побачили ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до яких підвели вказаних двох хлопців. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 почали обшукувати тих двох хлопців. Він, ОСОБА_2. та ОСОБА_7 в цей час стояли поряд та за цим спостерігали. Потім він побачив як ОСОБА_6 вийняв із кишені одного із хлопців мобільний телефон марки «Сіменс» і вони його роздивлялись а потім передали йому. Потерпілийь почав просити, щоб йому повернули телефон. Однак він  на пропозицію ОСОБА_6 взяв скляну пляшку із розбитим горлечком, що лежала на землі неподалік, та погрожував потерпілому. . Потім вони повідомили хлопцям, що необхідно перевірити їх мобільний телефон, оскільки підозрюють, що він крадений. Для перевірки телефону, хлопці повинні піти з ними до міліції. Ті хлопці відмовились їхати з ними до міліції та пішли в напрямку дитячої лікарні. Він та ОСОБА_2. пішли за дитячу лікарню.

Коли він та ОСОБА_2. йшли до вул.Київської, то їх затримали працівники «Беркута». У вчиненому щиро розкаюється, він добровільно відшкодував потерпілому всю заподіяну шкоду.

Від дослідження письмових та інших доказів по справі підсудні відмовились, визнавши  свою вину повністю в пред'явленому обвинуваченні. Тому суд визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, та матеріалів справи, які його характеризують. З цього приводу підсудному та учасниками судового розгляду судом роз'яснено вимоги ст. 299 КПК України, про те, що вони позбавлені права посилання на докази, які судом не досліджувалися, в апеляційній інстанції.

         Таким чином, оцінюючи    в їх сукупності, зібрані в результаті  їх дослідження в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2. у самовільному присвоєнні владних повноважень, поєднаному із вчиненням суспільно-небезпечних дій  та у вчиненні відкритого викрадення чужого майна(грабіж), вчиненої за попередньою змовою групою осіб,   доведена повністю,  тому його дії суд кваліфікує відповідно за ст.353 КК України та за ч.2 ст.186 КК України .

Оцінюючи  в сукупності, зібрані в результаті  їх дослідження в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина ОСОБА_3. у самовільному присвоєнні владних повноважень, поєднаному із вчиненням суспільно-небезпечних дій  та у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров”я особи, що зазнала нападу (розбій) доведена повністю і його дії суд кваліфікує відповідно за ст.353 КК України та за ст. 187 ч.1 КК України .

Призначаючи покарання  суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи підсудних, які, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, що ОСОБА_3. злочин вчинив вперше, конкретні обставини справи.

 До обставин, що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_2. та ОСОБА_3., суд відносить вчинення  злочину в стані алкогольного сп'яніння .

           До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить щире каяття підсудних та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

При призначенні покарання суд також враховує, що потерпілий ОСОБА_4. не має матеріальних претензій до підсудних, так як шкода йому повністю відшкодована та він та його законний представник просили призначити підсудним покарання не пов»язане з позбавленням волі, а тому враховуючи всі вищевикладені обставини , суд вважає, що  виправлення і перевиховання підсудного та попередження нових злочинів може бути досягнуто при призначенні їм покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, а міра покарання їм повинна бути обрана у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлено, речові докази: мобільний телефон марки «Сіменс СХ-75» необхідно залишити власнику.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324, 330,331,332 КПК України, суд   

з а с у д и в :

      Визнати  ОСОБА_2 винним у злочині, передбаченому ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.  

     Визнати ОСОБА_2. винним у злочині, передбаченому ст..353 КК України і призначити йому покарання -  2(два) роки  обмеження волі в кримінально-виконавчій установі.

      На підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_2обрати шляхом поглинання менш суворого покарання  більш суворим    -        4 (чотири) роки позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.  

Визнати ОСОБА_3 винним у злочині, передбаченому                    ст. 187 ч.1 КК України і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.  

       Визнати ОСОБА_3. винним у злочині, передбаченому ст..353 КК України і призначити йому покарання -  2(два) роки  обмеження волі в кримінально-виконавчій установі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_3обрати шляхом поглинання менш суворого покарання  більш суворим - 4 (чотири) роки позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.  

 У відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України звільнити засуджених ОСОБА_2 та  ОСОБА_3. від відбування призначеного покарання з строком випробовування для ОСОБА_2. - два роки , для ОСОБА_3. - один рік. Покласти на них обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої  системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої  системи про зміну місця проживання роботи та навчання; періодично з'являтися для реєстрації  в органи кримінально-виконавчої  системи.

          До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_2 та  ОСОБА_3. змінити з тримання під вартою на  підписку про невиїзд з постійного місця проживання , негайно звільнивши їх з  під варти в залі судового засідання.

Речові докази: мобільний телефон марки «Сіменс СХ-75»- вважати переданим ОСОБА_4.

 На вирок може бути подана апеляція до  апеляційного  суду Київської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим з моменту отримання копії вироку.

 Суддя