|
|
|
Справа № 22ц-1675/2009.
Категорія - цивільна Головуючий у першій інстанції - Артюх К.В.
Доповідач - Заболотний В.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
12 серпня 2009 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.,
суддів - Заболотного В.М., Шарапової О.Л.
при секретарі - Штупун О.М.
з участю - позивачки ОСОБА_1. та її представника - адвоката ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4,
третіх осіб ОСОБА_5., ОСОБА_6.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_3, Чернігівської міської ради, Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” про визнання права власності, поділ спільного майна подружжя, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання права власності на частину земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2008 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, вказуючи на те, що з 07.10.1989 року по даний час вона перебуває з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_7, 1990 року народження. В 1990 році, на земельній ділянці, що розташована в м. Чернігові по АДРЕСА_1, яка була виділена чоловіку, вони спільно розпочали будівництво будинку, і після закінчення будівництва в 1994 року, стали в ньому проживати. На сьогоднішній день будинок повністю збудований, газифікований. Земельну ділянку, що була виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, ОСОБА_3. у 2003 році приватизував, про що вона дізналася лише в 2009 році. Останнім часом подружні стосунки в них погіршились, відповідач змінив замки у будинку та не здає його в експлуатацію, в зв'язку з чим з листопада 2008 року ОСОБА_1. вимушена проживати у своїх рідних. А тому, після уточнення та збільшення позовних вимог, позивачка просила виділити їй Ѕ частину будинку та надвірних будівель за варіантом №2 судової будівельно-технічної експертизи №10-09 С від 26.03.2009 року, а також визнати недійсним державний акт від 12.08.2003 року про право власності на земельну ділянку, площею 0,0477 га, по АДРЕСА_1, в м.Чернігові, виданий на ім'я ОСОБА_3 Виходячи з цього, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку та надвірних будівель і на Ѕ частину земельної ділянки за вищезазначеною адресою.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено повністю. Суд прийшов до висновку, що домоволодіння по АДРЕСА_1 в м.Чернігові побудоване самочинно, а тому до складу спільного майна подружжя увійти не може і поділу не підлягає. Земельна ділянка, площею 0,0477 га, є особистою власністю ОСОБА_3, оскільки саме останньому вона була безоплатно передана у власність шляхом приватизації, та не є спільною власністю подружжя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вказує, що згідно положень ст.ст.60, 69-71 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Вказане майно ділиться між подружжям в натурі. Також, судом не взято до уваги постанову Пленуму ВСУ №7 від 04.10.91 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, відповідно до якої за позовом дружини забудовника, та членів сім'ї, які спільно будували будинок, суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, ступінь готовності житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м.Чернігові складає 100%, і при цьому наведені два варіанти поділу житлового будинку з виділом кожному з подружжя по Ѕ частині. Крім того, судом не взято до уваги витяг з рішення виконкому Чернігівської міської ради №219 від 17.10.1995 року, яким відповідачу ОСОБА_3. з сім'єю у складі трьох чоловік надано земельну ділянку для змоги прийняти в експлуатацію самовільно збудований житловий будинок. Вказана обставина ставить під сумнів законність видачі державного акта на право власності на земельну ділянку лише на ім'я відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_3. перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.10.1989 року по даний час (а.с.6).
Під час шлюбу, протягом 1990-1994 років, ними разом з ОСОБА_6. було побудовано двоквартирний житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: м.Чернігів, АДРЕСА_1. Хоча подружжя ОСОБА_1 і проживає у вказаному будинку з 1995 року, однак він є самочинно збудованим і до цього часу не зданий в експлуатацію, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок від 22.09.2008 року і сторонами не оспорюється (а.с.91-97).
Крім того, як вбачається з листа ГУ МНС України в Чернігівській області №2/3695 від 09.12.2008 року та листа Чернігівської міської СЕС №02/845 від 12.12.2008 року, вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями побудований з порушенням будівельних норм і правил (а.с.98-99).
Згідно ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Оскільки, частина домоволодіння по АДРЕСА_1 в м.Чернігові збудована ОСОБА_1. та ОСОБА_3 самочинно, за відсутності дозволу та проектної документації, а тому не може бути спільним сумісним майном подружжя і поділу не підлягає.
Згідно рішення Чернігівської міської ради від 27.03.2003 року, ОСОБА_3 було передано безкоштовно у приватну власність, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку площею 0,0477 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, в м.Чернігові, а 12.08.2003 року він отримав Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку (а.с.41).
Відповідно до чинного законодавства, земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя.
А тому, суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. щодо визнання незаконним вищевказаного державного акта про право власності на земельну ділянку і визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину даної земельної ділянки.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити , а рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 червня 2009 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: