Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,   ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на Ѕ частину автомобіля, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2009 року ОСОБА_3.  звернулась з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна, придбаного в період шлюбу, який в травні 2009 року уточнила і остаточно просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 21.11.2008 року № 8654489 Української товарної біржи, згідно якого ОСОБА_1. продав ОСОБА_4. автомобіль марки АУДІ В4 випуску 1993 року, зеленого кольору, шасі НОМЕР_1; визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного автомобілю та стягнути з відповідача судові витрати. Позов мотивований тим, що позивачка перебувала в шлюбі з відповідачем з 27.07.1996 року і у шлюбі ними був придбаний спірний автомобіль, який є спільною сумісною власністю. Але відповідач, без її згоди, всупереч ст. 65 СК України, продав автомобіль своїй матері - ОСОБА_4., яка не є добросовісним набувачем, оскільки знала, що автомобіль придбаний у шлюбі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2009 року позов задоволено: біржовий договір купівлі-продажу від 21.11.2008 року щодо автомобіля «АУДІ В4», 1993 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, державний номерний знак (транзит) НОМЕР_2, укладений  між ОСОБА_1. та ОСОБА_4, посвідчений Українською товарною біржею за реєстраційним номером НОМЕР_3 визнано недійсним та повернуто сторони в попередній стан: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4. 120 грн., зобов'язано ОСОБА_4. повернути у власність  автомобіль «АУДІ В4», 1993 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ОСОБА_5; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля     «АУДІ В4», 1993 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_4; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. судові витрати в сумі 221 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2009 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.  відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме безпідставно застосував ст.ст. 60, 61, 65, 75 СК України, а повинен був застосувати ч. 1 ст. 57 СК України. Апелянт зазначає, що суд дійшов неправильного висновку, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки він куплений за кошти від продажу іменних акцій, що були придбані апелянтом до шлюбу. Вказує, що біржова угода купівлі-продажу автомобілю матері ОСОБА_4. була здійснена в період шлюбу і за згодою позивачки і остання повинна була довести в суді, що автомобіль відчужений без її згоди, належав подружжю на праві спільної власності, вибув з її володіння всупереч її волі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_4.,  які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати рішення районного суду, пояснення ОСОБА_3, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а тому біржова угода купівлі-продажу спірного автомобіля, укладена без згоди ОСОБА_3., має бути визнана недійсною.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

По справі встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_3. перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.07.1996 року (а.с. 7),  розірвання шлюбу зареєстровано 09 квітня 2009 року (а.с. 42).

30 вересня 2006 року за біржовим договором купівлі-продажу транспортного засобу ОСОБА_1. придбав автомобіль «АУДІ В4», 1993 року випуску,  номер кузоваНОМЕР_1, державний номерний знак (транзит) НОМЕР_5 (а.с. 9).

21 листопада 2008 року ОСОБА_1. за біржовим договором купівлі-продажу продав спірний автомобіль своїй матері -  ОСОБА_4 (а.с. 17).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому  Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину, як встановлено ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Враховуючи викладене, районний суд обґрунтовано визнав недійсним біржовий договір-купівлі продажу спірного автомобіля від 21 листопада 2008 року, укладений між  ОСОБА_1 та його матір'ю -  ОСОБА_4

Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо придбання спірного автомобіля не за сімейні кошти, а за кошти від продажу іменних акцій (а.с. 59-60), оскільки ОСОБА_1 не надано доказів щодо часу придбання цих акцій, крім того, сам факт продажу акцій не свідчить про те, що отримані від їх продажу кошти використані на придбання автомобілю.

Доводи апелянта про те, що продаж автомобілю здійснений за згоди позивачки матеріалами справи не підтверджені.

Районний суд правильно керувався положеннями статті 70 СК України  та визнав, що частки майна чоловіка та дружини є рівними.

Вірно встановивши обставини справи та визначивши природу спірних правовідносин, районний суд, визнавши за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину спірного автомобіля, не вирішив питання щодо іншої Ѕ частини спірного автомобілю, співвласником якої є ОСОБА_5, а тому резолютивну частину рішення необхідно доповнити  новим абзацом наступного змісту: «Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину автомобілю  марки «Ауді В4», 1993 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_4».

Крім того, з резолютивної частини рішення підлягають виключенню слова: «зобов'язати ОСОБА_4повернути у власність автомобіль «Ауді В4», 1993 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ОСОБА_5», оскільки право власності на спірний автомобіль визнається в рівних частинах за ОСОБА_1 та ОСОБА_3      

Керуючись  ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 65, 69-72 СК України,  ст.ст.   303, 307, п.  4  ч. 1 ст.  309, 313, 314, 316, 317, 319, 324  ЦПК України, апеляційний суд, -

 В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1-  задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 16 червня 2009 року - змінити , виключивши з резолютивної частини рішення слова: «зобов'язати ОСОБА_4повернути у власність автомобіль «Ауді В4», 1993 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ОСОБА_5».

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом третім наступного змісту:

«Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину автомобілю  марки «Ауді В4», 1993 року випуску, зеленого кольору, шасі НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_4».

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий                            Судді: