АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/631/15 Справа № 191/4359/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Руських К.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

02 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Руських К.Г.,

суддів Зайцева В.В., Свідерської Т.А.,

при секретарі Звягіній Е.В.,

за участю прокурора Грамма О.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора Синельниківської міжрайонної прокуратури ОСОБА_2 та доповнення до неї у кримінальному провадженні на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року.

Як вбачається з матеріалів, представлених до апеляційного суду, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, повернуто прокурору Синельниківської міжрайонної прокуратури для усунення недоліків.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою, в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із тримання під вартою на особисте зобов’язання викласти з урахуванням положень ст. 196 КПК України, оскільки вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена необґрунтовано, формально та з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що обвинувальний акт містить відомості передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі правову кваліфікацію кожного кримінального правопорушення окремо та з посиланнями на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В доповненні до апеляційної скарги прокурор вважає, що ухвала підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена в підготовчому судовому засіданні необґрунтовано, формально та з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. На думку прокурора, вказівка суду на те, що в обвинувальному акті не міститься належний виклад фактичних обставин злочину, передбаченого ч.2ст.185 КК України, не відповідає дійсності, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення в обвинувальному акті викладені на підставі встановлених під час досудового розслідування фактичних даних, та виразились: для обвинуваченого ОСОБА_4Я у вмовлянні та запевненості у безкарності дій ОСОБА_3Ю.(схилив), для ОСОБА_3 безпосередньо у реалізації об’єктивної сторони крадіжки, із чого по друге, суд вийшов за межі дослідження обставин, які мають бути вирішені у ході підготовчого судового засідання та фактично вдався в оцінку обвинувального акта на предмет правильності формулювання обвинувачення та юридичної кваліфікації дій обвинувачених. Крім того, на думку прокурора, судом порушено вимоги ст.ст.315 ч.1,2,3, 316ч.1 КПК України.

В обґрунтування свого рішення суд послався на те, що обвинувальний акт не відповідає положенням ст. 291 КПК України, а саме, не містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а саме, в обвинувальному акті не кваліфіковано кожен злочин окремо. Крім того, в обвинувальному акті не зазначено місце події, звідки були викрадені грошові кошти, не зазначено в чому виразились спільні дії обвинуваченого ОСОБА_5, його місцезнаходження на час скоєння злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, який її подав та доповнення до неї, перевіривши матеріали кримінального провадження, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора та доповнення до неї не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд дійшов до вірного висновку про те, що складений відносно обвинувачених обвинувальний акт не відповідає вимогам, зазначеним в ст. 291 КПК України, і що без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначено до судового розгляду.

У відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які передбачені п.п. 1-9 ч. 2 цієї статті. Зі змісту обвинувального акту вбачається порушення вимог ст. 291 КПК України, а саме: обвинувальний акт щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містить суттєві протиріччя між фактичними обставинами справи, викладеними в ньому, та правовою кваліфікацією дій обвинувачених. Обвинувальний акт в порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України взагалі не містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини, статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а саме в обвинувальному акті, як вірно вказав суд, не кваліфіковано кожний злочин окремо.

Крім того, в обвинувальному акті не зазначено місце події, звідки були вкрадені грошові кошти. Не зазначено в обвинувальному акті, в чому виразились спільні дії обвинуваченого ОСОБА_4, його роль та місце знаходження на час скоєння злочину.

Як вірно вказав суд, в обвинувальному акті зазначено обвинувачення відносно ОСОБА_4 «за попередньою змовою з ОСОБА_4Я….», а далі обвинувачення за текстом «ОСОБА_3 таємно на свою користь викрала грошові кошти…». Далі, в обвинуваченні ОСОБА_4 зазначено «неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4Я викрала грошові кошти…».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті не виписана об'єктивна сторона злочину, у зв'язку з чим не чітко та не конкретно визначена кваліфікація дій обвинувачених тому складу злочину, який передбачений кримінальним кодексом України.

Вказане свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ч.2 ст.291 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно звернув увагу слідчого та прокурора на суперечності обвинувального акту.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону, та вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, правильність вказаних висновків суду не спростовують.

Порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування вищевказаної ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на особисте зобов’язання, врахував постійне місце проживання обвинувачених, а також той факт, що вони на даний час від суду не переховуються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо міри запобіжного заходу.

Оскільки усунення виявлених недоліків на стадії підготовчого або судового розгляду справи законом не передбачено, колегія суддів вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, постановленою відповідно до вимог кримінально процесуального законодавства, правових підстав для її зміни чи скасування відповідно до аргументів, викладених в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014040390000323, внесеному до ЄРДР 27.02.2014 року, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повернуто прокурору для усунення недоліків залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: