РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4370/16-ц

пр. № 2/759/2906/16

02 липня 2016 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу, -

В с т а н о в и в :

23.03.2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на ті обставини, що перебуває в шлюбі з відповідачкою з 22.11.2003р., вони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, який проживає з матір*ю, спільне життя не склалося, виявилось, що вони є люди з різними характерами та поглядами на життя, тривалий час між ними виникали різного роду непорозуміння і сварки з приводу вирішення сімейних питань, що призвело до погіршення відносин між ними та фактичного розпаду сім*ї, у зв*язку з чим вони з осені 2008р. не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, мають окремий бюджет і проживають окремо, примирення вважав не можливим, оскільки вони остаточно втратили почуття любові один до одного та просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 110, 112 СК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також пояснив про те, що позивач фактично вже має іншу родину та бажає створити нову сім*ю і зареєструвати новий шлюб, ніяких відносин із відповідачкою з осені 2008р. вони не підтримують, а стосовно їх спільного сина, то позивач в повній мірі виконує свій батьківський обов*язок щодо дитини, матеріально його забезпечує і приділяє йому особисту увагу та турботу. Примирення вважав не можливим, оскільки між позивачем і відповідачкою вже не залишилось нічого спільного, шлюб фактично тривалий час існує лише формально і залишилось лише юридично оформити його розірвання.

Позивач подав до суду заяви про розгляд справи у його відсутності (а.с. 16, 28, 39).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності позивача на підставі наявних у справі доказів, а також з врахуванням того, що в судовому засіданні приймає участь представник позивача.

Відповідачка проти позову заперечувала та пояснила про те, що дійсно з осені 2008р. вони з чоловіком не проживають разом, не підтримують шлюбних і будь-яких інших стосунків, не мають спільного бюджету та не ведуть спільного господарства, дитина проживає з нею, батько не приділяє достатньо часу сину і не забезпечує матеріально, при тому, що син є інвалідом, висловила бажання щодо спроби примиритися з позивачем за для інтересів дитини, у зв*язку із чим просила надати їм час для примирення.

В подальшому в судове засідання на 15.06.2016р. відповідачка не з*явилась, подала суду заяву без підпису, де вказувала, що не може з*явитися в судове засідання, оскільки доглядає за хворим сином, про що доказів суду не надала та просила у зв*язку із цим оголосити по справі перерву (а.с. 29).

При цьому представник позивача вважав за можливе розглядати справу у відсутності відповідачки та пояснив про те, що твердження останньої про хворобу дитини і догляд за нею матір*ю не відповідають дійсності, оскільки дитина на той час перебувала з матір*ю позивача на відпочинку в Карпатах, а також вказав про те, що за час примирення відповідачка не вчинила жодної спроби налагодити відносини з позивачем, а тому вважав, що відповідачка лише свідомо затягує розгляд справи.

В наступне судове засідання 02.07.2016р. відповідачка не з*явилась, просила оголосити по справі перерву у зв*язку із тим, що по своїм релігійним переконанням не може з*явитись до суду в робочу суботу, про що подала заяву до канцелярії суду (а.с. 38).

Представник позивача наполягав на розгляді справи, вважав, що причина неявки відповідачки до суду не є поважною, доказів про поважність причин неявки суду не надано, примирення неможливо, оскільки позивач фактично має іншу родину, а відповідачка свідомо перешкоджає розгляду справи по суті.

Вирішуючи питання про закінчення розгляду справи у відсутності відповідачки, суд виходив з того, що відповідачка дала суду свої особисті поясненна щодо суті позову та підтвердила те, що з осені 2008р. вони з позивачем не проживають разом, не підтримують шлюбних і будь-яких інших відносин, не ведуть спільного господарства та проживають окремо, суд за її клопотання надавав сторонам час для примирення і, як пояснив представник позивача, жодних спроб налагодити відносини відповідачка не вчинила, натомість, будучи повідомленою належним чином, в судові засідання не з*явилась двічі, належних доказів про поважність причин неявки суду не надала. Також, суд враховує пояснення представника позивача про те, що позивач фактично має іншу родину і бажає створити нову сім*ю та зареєструвати новий шлюб.

Приймаючи до уваги такі обставини справи у їх сукупності та співставленні, враховуючи правила частини 1 ст.24 СК України щодо добровільності шлюбу між чоловіком і жінкою, суд вважає, що відповідачка, будучи повідомленою про час розгляду справи належним чином, повторно не з*явилась до судового засідання і доказів про поважність причин неявки суду не надала, за клопотанням відповідачки судом надавався сторонам час для їх примирення, однак позитивних результатів це не дало, відповідачка підтвердила окреме проживання з позивачем протягом тривалого часу, а саме: з осені 2008р., а тому суд вважає за можливе закінчити судовий розгляд справи у відсутності відповідачки.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним задовольнити позов, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають в шлюбі з 22.11.2003р. (а.с. 7 - копія свідоцтва про одруження).

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження (а.с. 7 - копія свідоцтва про народження), який є дитиною-інвалідом (а.с. 17-19 - копія посвідчення).

Подружнє життя сторін не склалося, в сім*ї тривалий час виникали різного роду непорозуміння і сварки у зв*язку з різними питаннями сімейного життя, виявилось, що вони є люди з різними характерами та поглядами на життя, що призвело до погіршення відносин між ними та фактичного припинення шлюбу, у зв*язку з чим вони з осені 2008р. не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, мають окремий бюджет і проживають окремо, примирення між сторонами не відбулося, позивач фактично має іншу сім*ю і бажає укласти новий шлюб.

На час розгляду справи спір про поділ майна у сторін відсутній.

Дитина залишитися проживати з матір*ю.

За таких обставин суд вважає, що причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу, є обгрунтованими, подальше збереження сім*ї є неможливим, а тому позов про розірвання шлюбу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідачка не висловлювала бажання щодо зміни шлюбного прізвища, а тому суд вважає за необхідне залишити їй після розлучення шлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Керуючись ст.ст. 110, 112 СК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 22 листопада 2003 року у Щасливській сільській раді Бориспільського району Київської області між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис №46, - розірвати.

ОСОБА_2 залишити шлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, без участі яких постановлено рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: