Справа № 2А-558/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И
25 лютого 2009 року м. Ковель Волинської області
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого – судді Логвинюк І.М,
з участю: секретаря Щесюк Н.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Ковелі Волинської області про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнання дій неправомірними, зобовязання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги та виплату грошової допомоги при нарахуванні пенсії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Ковелі Волинської області (далі - відповідач) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнання дій відповідача, що полягають у відмові у виплаті щомісячної соціальної грошової допомоги, неправомірними, зобовязання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги та виплату грошової допомоги при нарахуванні пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, мотивуючи тим, що він, відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р., має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 даного Закону, з 01.01.06 р. має право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006,2007 роках відповідач такого підвищення до пенсії не нарахував та не виплатив, а у 2008 році нарахував та виплатив у неповному обсязі. Пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України Про державний бюджет України на 2006 рік від 20.12.05 р.; пунктом 12 статті 71 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.06 р., дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р. було зупинено, відповідно, на 2006 та 2007 роки. Зазначає, що рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.08 року № 10-рп/2008 , положення вказаних законодавчих актів в частині призупинення дії статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни” було визнано неконституційним та вони втратили чинність з дня їх ухвалення. Згідно з положеннями статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Вказує, що згідно із частиною 2 статті 46 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, нараховані суми пенсій, що не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. А тому відповідач був зобовязаний здійснювати виплату вказаної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007, 2008 роки, однак, цього не зробив. Статтею 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” встановлено розмір мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня – 360 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.. Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня –380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.. Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн. А тому сума недоплаченої відповідачем державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки склала 4022 грн. 30 коп. Просить позов задовольнити, поновити строк звернення до адміністративного суду, визнати дії відповідача, що полягають у відмові у виплаті йому щомісячної соціальної грошової допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, протиправними, зобовязати відповідача нарахувати та виплатити за 2006 - 2008 роки недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу в сумі 4471 грн. 20 коп., зобовязати відповідача проводити нарахування та вплату такої допомоги надалі при нарахуванні пенсії.
Позивач у судове засідання не з”явилась, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, у якій зазначила, що позов підтримує повністю, просить його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з”явився, хоча відповідач був належно повідомлений про час, день та місце розгляду справи в суді. Відповідачем подано до суду письмове клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.
Відповідачем також подано суду письмове заперечення проти позову, мотивоване тим, що позивач дійсно перебуває на обліку та є отримувачем пенсії за віком, має право, як дитина війни, на отримання підвищення до пенсії, однак, з 01.01.08 р. позивачу було встановлено таку надбавку у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто, в розмірі 47 грн., з 01.04.08 р. – 48 грн.10 коп., з 01.07.08 р. – 48 грн. 20 коп., відповідно до чинного законодавства. Статтею 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. За змістом статті 92 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно Законом України про Державний бюджет України. Відповідач не є розпорядником загальнодержавних коштів. Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2006, 2007 роки, відповідно, було призупинено. Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” неконституційними не визнавались. У період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. відповідачу не було виділено коштів для виплати такої надбавки дітям війни та законодавчо її розмір врегульовано не було. Крім того, оскільки Закон України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” був опублікований офіційно 11.01.06 р., Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” був опублікований офіційно 22.03.06 р., Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” був оприлюднений 09.01.07 р., Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. було оприлюднене 27.07.07 р., то позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду. Просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, з’ясувавши обставини справи, вважає, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії посвідчення № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 р. відповідачем на ім”я
ОСОБА_1 , їй призначена пенсія за віком з 10.01.97 р. довічно, вона має статус дитини війни, що відповідачем не оспорюється.
Позивачу, як дитині війни відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни, за період з 01.01.2008 р. по 31.12.08 р. відповідачем нараховано та виплачено надбавку до пенсії в сумі 579 грн. 30 коп., у 2006, 2007 роках така надбавка позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, що стверджується довідкою № 1/86 від 27.01.09 р., виданою управлінням Пенсійного фонду України у місті Ковелі Волинської обл..
Ненарахування та невиплату відповідачем позивачеві, як дитині війни, надбавки до пенсії у 2007 та 2008 роках у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни, суд вважає протиправним з огляду на наступне.
Згідно статті 1 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р., дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Державна соціальна гарантія – це встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільг з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
Як зазначено у ст. 3 даного Закону, державні соціальні гарантії дітям війни. встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що є державною соціальною підтримкою дітей війни.
Дійсно, пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік від 20.12.05 р. та пунктом 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.06 р. дію статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, відповідно, на 2006 та 2007 роки.
Однак, зазначені положення
Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"
рішенням Конституційного Суду України у справі у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"
(справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 р. № 6-рп/20072008 (далі - рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 р. N 6-рп/2007), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Хоча згідно із п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет України на
2007 рік від19.12.2006
року дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії абощомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки,
встановленої для учасників війни, проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет Українина 2007 рік, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, з урахуванням статті 111 цього Закону.
Положення пункту12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була відновлена з 09.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, то суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п. 41 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
П роте, зазначені зміни рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів1- 4, 6-22,24-100 розділу 11 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (далі - рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. N 10-рп/2008), також визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, щовиникли внаслідок дії неконституційного акта.
Оскільки дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії завіком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Щодо пункту 17 статті 77 та статті 110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік від 20.12.05 р. (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, то рішення щодо їх неконституційності Конституційним Судом України не приймалось. А тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік та вважає вимоги позивача в цій частині безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, ненарахування та невиплату відповідачем позивачу підвищення до пенсії у 2007 році в період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р., та у 2008 році в період з 22.05.08 р. по 31.12.08 р., у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни є, на переконання суду, порушенням прав позивача.
Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи
гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
Статею 3 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в
Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні
соціальні гарантії" від 05.10.2000 року передбачено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються, зокрема, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, посилання відповідача на визначення розміру підвищення до пенсії,
передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідно до порядку, визначеному підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, не відповідає вимогам статті 8 Конституції України. За змістом даної конституційної норми, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Отже, розмір підвищення до пенсії позивачу у 2007 р. та у 2008 р. мав проводитись
та визначатись відповідачем у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р. № 2196-1У.
Мінімальний розмір пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 19 Закону
України Про пенсійне забезпечення від 05.11.91р. та частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 2017-111 встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розмір мінімальної пенсії за віком (виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, встановлювався Законом України Про державний бюджет України на 2007 рік з внесеними змінами і доповненнями, Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України з внесеними змінами і доповненнями, а тому відповідач мав можливість провести відповідне нарахування допомоги та визначити її розмір.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
На даний час відповідачем нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу за 2007 та 2008 роки не проведено, а тому суд вважає, що позивач має право вимагати нарахування та на отримання такого підвищення до пенсії відповідно до даної норми Закону.
Посилання відповідача у письмовому запереченні на адміністративний позов в тій частині, що відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів за відсутності змін у Законі України про Державний бюджет України на 2008 та 2009 роки в сторону збільшення видатків на такі цілі, було правомірно нараховано та виплачено підвищення до пенсії в період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на думку суду, є безпідставним та не знайшло свого ствердження у судовому засіданні. Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги також з огляду на те, що за змістом статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо виплати щорічної грошової допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачеві не у повному розмірі нараховувалося та виплачувалось підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 та 2008 роки управлінням Пенсійного фонду України у місті Ковелі Волинської області, де позивач перебуває на обліку, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідач зобовязаний провести нарахування позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. за 2007 рік та з 22.05.08 р. по 31.12.08 р. за 2008 рік у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни.
Разом з тим, оскільки, відповідно до статті 2 КАС України, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дія чи бездіяльність субєктів владних повноважень, а вимога позивача про зобовязання відповідача проводити нарахування та виплату грошової допомоги при нарахуванні пенсії у певному розмірі надалі на протязі невизначеного часу, на думку суду, є необґрунтованою, не містить ознак про допущення відповідачем як субєктом владних повноважень, порушень прав чи інтересів позивача, а тому до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Проте, цим Кодексом та іншими законами України можуть встановлюватись інші строки звернення до адміністративного суду.
За змістом частини 2 статті 87 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.91 р. (з наступними змінами та доповненнями) суми пенсій, що не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу України про адміністративне судочинство, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З врахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем строк звернення до адміністративного суду не пропущено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 21, 22, 64, ч.2 ст.19,92 Конституції України, ст.ст. 9, 10, 11, ч.3 ст.99, 100,159, 160, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст.1, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р., рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6 рп/2007 та від 22.05.08 р. № 10 рп/2008, ч.20 ст.1 Бюджетного кодексу України, ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 р.”, Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України у місті Ковелі Волинської області провести нарахування з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та його виплату.
В решті позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області в наступному порядку: заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня складання повного тексту постанови, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Головуючий: