Справа № 1-209/08
В И Р О К
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
м. Ковель Волинської обл. 28 липня 2009 р.
Ковельський міськрайсуд Волинської обл. під головуванням судді Логвинюк І.М.,
за участю: секретаря Щесюк Н.Й.,
прокурора ОСОБА_1 ,
потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 числа у с. Гішині Ковельського району Волинської обл., мешканця с. Гішин Ковельського району Волинської обл., АДРЕСА_1 , не працюючого, з освітою неповною середньою, неодруженого, громадянина України, раніше не судимого,
за ч.1 ст. 296 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Підсудний ОСОБА_3 близько 16 год. 00 хв. 07.04.09 р., перебуваючи у стані алкогольного сп”яніння, знаходячись у автобусі марки ПАЗ –3205, д.№ НОМЕР_1 , що рухався за маршрутом № 118 Ковель – Гішин – Доротище, при в”їзді у с. Гішин Ковельського р-ну, безпричинно, з хуліганських спонукань, у присутності сторонніх громадян, з метою затіяти бійку, почав чіплятись до потерпілого ОСОБА_2 , який також знаходився у даному автобусі на задньому сидінні, вимагаючи, щоб останній вийшов разом з ним із автобуса на початку даного населеного пункту і придбав йому та його товаришам за власний кошт пиво. Отримавши відмову, підсудний ОСОБА_3 безпричинно, з хуліганських спонукань, проявляючи явну неповагу до суспільства, що виразилось у ігноруванні елементарними правилами поведінки, моральності та добропристойності, з особливою зухвалістю, у присутності інших громадян, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, внаслідок чого у останнього з носа потекла кров. Вийшовши з автобуса, та дізнавшись, що потерпілий ОСОБА_2 поїхав далі і вийшов з автобуса біля магазину, розташованого по АДРЕСА_2 у с. Гішин Ковельського р-ну і зайшов за приміщення магазину, щоб зупинити кровотечу, підсудний ОСОБА_3 , продовжуючи свої хуліганські дії, близько 16 год. 30 хв. знову підійшов до потерпілого ОСОБА_2 , та безпричинно наніс останньому удар кулаком в обличчя та ногою в область черевної порожнини. В результаті хуліганських дій підсудного ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, визнав частково, суду пояснив, що дійсно, він наніс у автобусі потерпілому ОСОБА_2 удар кулаком в область обличчя, так як між ними виник конфлікт, однак, за приміщенням магазину у с. Гішині Ковельського р-ну наніс останньому лише удар в обличчя рукою, ногою по тулубу потерпілого не бив. У скоєному розкаюється, прохає потерпілого вибачення. Заявлений цивільний позов визнає повністю. Просить вирішити справу згідно з чинним законодавством.
Крім часткового визнання своєї винуватості самим підсудним, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України повністю стверджується показаннями потерпілого, свідків, даними в судовому засіданні, а також письмовими доказами, що містяться у справі.
Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні суду показав, що дійсно 07.04.09 р. він іхав у автобусі з м. Ковеля у с. Гішин Ковельського р-ну. До нього з товаришами підійшов підсудний та вимагав купити їм пива. Оскільки потерпілий грошей не мав, пиво купувати підсудному та його товаришам відмовився. Після цього підсудний попросив одного із своїх супутників стати так, щоб прикрити його та наніс потерпілому удар кулаком в обличчя. З носа потікла кров. Намагаючись зупинити кровотечу, потерпілий вийшовши із автобуса у центрі с. Гішина Ковельського р-ну біля магазину, зайшов за магазин, де витирав кров. Свідок ОСОБА_4 повідомив про це підсудного і той, підійшовши до нього, знову наніс удар кулаком в обличчя, та, коли потерпілий присів, то ще й ногою в область грудей. Заявлений цивільний позов підтримує повністю, суду пояснив, що у зв”язку з отриманими тілесними ушкодженнями лікувався, переніс біль, та в даний час відчуває наслідки травми. Із загальної суми позову 2500 грн., 1500 грн. – це сума морального відшкодування, а 100 грн. – це збитки, нанесені пізніше того ж дня підсудним його майну - паркану, кабелю тощо. Просить вирішити справу згідно з чинним законодавством, підсудного не прощає, так як він наніс шкоду його здоров”ю, цивільний позов просить задовольнити повністю.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні ствердили ту обставину, що дійсно, підсудний ОСОБА_3 , будучи у нетверезому стані, 07.04.09 р. у автобусі, що слідував з м. Ковеля у с. Гішин Ковельського р-ну, після розмови з потерпілим ОСОБА_2 , наніс йому удар кулаком в обличчя, в результаті чого у останнього пішла з носа кров. Згодом, тогож дня, побачивши потерпілого за приміщенням магазину, де той намагався зупинити кровотечу та витерти сліди крові, підсудний ОСОБА_3 , підійшовши до потерпілого ОСОБА_2 , знову наніс удар кулаком в обличчя у присутності інших мешканців села.
Крім цього, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ікримінованого йому злочину, доводиться матеріалами справи.
Так, згідно з висновком експерта № 196 від 27.04.09 р., у потерпілого ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден перенісся, обох повік правого ока, слизової верхньої губи, правої кисті, правого стегна, що утворились від дії тупих твердих предметів, та можливо в час, вказаний у постанові слідчого, і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Протоколом огляду предметів від 30.04.09 р. стверджуються показання потерпілого щодо заподіння йому тілесних ушкоджень.
Суд, повно, всесторонньо, об”єктивно аналізуючи зібрані у справі докази, приходить до висновку, що дії підсудного, що полягають у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом і виразилось у безпричинному нанесенні потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, вірно кваліфіковано органами досудового слідства за ч.1 ст. 296 КК України.
Своїми умисними діями, що виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, та полягають у безпричинному нанесенні потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у громадських місцях, у присутності сторонніх осіб, підсудний вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 296 КК України.
Показання підсудного щодо неточності у показаннях потерпілого в частині нанесення йому удару ногою по тулубу, суд вважає такими, що спростовуються показаннями потерпілого, даними ним як на досудовому, так і під час судового слідства.
Суд також критично оцінює показання підсудного в цій частині обвинувачення у вчиненні хуліганських дій щодо потерпілого, що останній спровокував підсудного на хуліганські дії, та вважає їх такими, що не знайшли свого ствердження в судовому засіданні, розцінює їх як намагання підсудного пом”якшити свою відповідальність за вчинене діяння.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного у їх сукупності.
Обставин, що пом”якшують покарання підсудного, суд не вбачає.
До обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп”яніння.
Судом також враховується те, що підсудний позитивно характеризуються по місцю проживання, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, хоча не працює, однак, просив у судовому засіданні пробачення у потерпілого.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляцїї його від суспільства з іспитовим строком
Враховуючи матеріали справи, обгрунтування позовної заяви потерпілого ОСОБА_2 , суд вважає, що його позов є підставним та підлягає до часткового задоволення.
Так, в судовому засіданні встановлено, що дійсно, діями підсудного ОСОБА_3 потерпілому завдано моральну шкоду. Даних про заподіння потерпілому майнової шкоди в судовому засіданні не здобуто.
Щодо визначення суми морального відшкодування, то суд враховує, що злочинними діями підсудного потерпілому, було завдано душевного та нервового хвилювання, він дійсно переніс моральні переживання, після вчиненого щодо нього злочину, нанесення підсудним потерпілому тілесних ушкодженть спричинило йому фізичний біль, а тому суд вважає, що розмір морального відшкодування слід визначити в розмірі 500 грн.
В решті позову потерпілого слід відмовити.
Судових витрат у справі немає.
Речові докази у справі: слід залишити у розпорядженні потерпілого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання, якщо він на протязі однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього судом обов”язки:
• - періодично з”являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реестрації;
• - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи
або навчання.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_3 залишити попередній – підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 500 (п”ятсот) грн. морального відшкодування.
У решті позову – відмовити.
Речові докази у справі: плетену вовняну кофту (а.с.54) залишити у користуванні потерпілого ОСОБА_2 .
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської області на протязі 15 діб з наступного дня після його проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: