Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2010 року Справа № 2а-4749/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Комара П.А., при секретарі Коробченко Є.К.,
за участю:
відповідача – представник ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної льотної академії України до ОСОБА_2 з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення про скасування рішення № 3732 від 24.11.2010 р. про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення,
ВСТАНОВИВ:
Державна льотна академія України (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості (далі-відповідач) про скасування рішення № 3732 від 24.11.2010 р. про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення, про поновлення строку звернення до суду.
Позивач обґрунтував позовні вимоги неправомірністю дій відповідача по застосуванню економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення що виявилися в застосуванні відповідачем економічних санкцій оскаржуваним рішенням з порушенням строків застосування встановлених ст. 250 Господарського кодексу України оскільки дані економічні санкції є адміністративно-господарським штрафом в розумінні положень статті 239 Господарського кодексу України і строк застосування санкції сплинув 19.12.2007 р. тобто через рік з моменту настання 19.12.2006 р. події що виявилася в отриманні працівником позивача, за використання праці якого без відповідного дозволу застосовано санкцію відповідачем, посвідки на постійне проживання. На думку позивача ОСОБА_3 України про адміністративні правопорушення не передбачене застосування до юридичних осіб штрафних санкцій на підставі положень даного ОСОБА_3 і дана позиція закріплена Рішенням Конституційного суду України від 30.05.2001 р. № 7-рп/2001 по справі № 1-22/2001 (справа про адміністративну відповідальність юридичних осіб) у зв’язку з чим позивач також вважає дії відповідача по застосуванню до позивача економічних санкцій оскаржуваним рішенням неправомірними.
Також позивач зазначив, що за результатами перевірки винесений припис № 179 в якому факт правопорушення не визначений, що також є свідченням неправомірності дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши при цьому, що економічні санкції, застосовані до позивача, не є адміністративно-господарськими санкціями визначеними нормами Господарського кодексу України оскільки застосовані до позивача за недотримання норм законодавства про зайнятість населення у зв’язку з чим норми статті 250 Господарського кодексу України до даних правовідносин не застосовуються. Також, в обгрунтування заперечень відповідач зазначив, що економічні санкції застосовані до позивача в результаті здійснення відповідачем контролю за додержанням законодавства про працю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про працю та Положення про державну службу зайнятості і твердження позивача про застосування відповідачем норм ОСОБА_3 України про адміністративні правопорушення є безпідставними, що, також, вбачається з відсутності посилань на КУпАП в оскаржуваному рішенні та акті контрольного заходу на підставі якого прийняте оскаржуване рішення.
Відносно не засвідчення у приписі № 179 факту правопорушення за вчинення якого до позивача застосовано економічні санкції відповідач зазначив, що порушення законодавства зазначені у даному приписі будь-якого відношення до даних спірних правовідносин не мають.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 33).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволенні вимог адміністративного позову, обґрунтовуючи заперечення відсутністю порушень з боку відповідача в процесі прийняття оскаржуваного рішення та з підстав викладених у запереченнях.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.12.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 05.01.2011 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог 4 ст. 167 КАС України.
З матеріалів справи та з пояснень представника відповідача суд прийшов до висновку про помилковість зазначення позивачем номеру оскаржуваного рішення та врахував цей факт в подальшому розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Проведеною 17.11.2010 перевіркою посадовою особою відповідача ОСОБА_2 по контролю за додержанням законодавством про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості встановлено, що з 22.04.1998 р. (наказ від 29.04.1998 № 81/0) по 17.05.1999 р. (наказ від 11.05.1999 № 108/0) у позивача на посаді інженера без дозволу державної служби зайнятості працював громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_5 (а.с. 16) і внаслідок відсутності дозволу на використання праці іноземця працедавцем порушено ст. 8 Закону України “Про зайнятість населення”, Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 322, (до 14.05.2009 –Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2028, до 01.01.2000 –Тимчасове положення про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволів на працевлаштування в Україні, затвердженого наказом Міністерства праці України від 05.05.1993 № 27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1993 за № 85).
За наслідками даної перевірки складений акт № 278 про порушення законодавства України про зайнятість населення від 17.11.2010 р., (а.с. 10 –17) на підставі якого 24.11.2010 відповідачем прийняте рішення № 1106-39/01132353 яким до позивача застосовані економічні санкції у розмірі 850 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України “Про зайнятість населення” та п. 4 “Порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999р., іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угод про розподіл продукції, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України.
Законом України “Про зайнятість населення” передбачено, що у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Статтею 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, предметом перевірки було дотримання відповідачем вимог законодавства про зайнятість, а саме ст. 8 Закону України “Про зайнятість населення”.
Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”, Державна служба зайнятості має право стягувати штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зокрема, у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.
Згідно з Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість, інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України “Про зайнятість населення” і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.
Тобто, штраф накладений на відповідача за порушення ст. 8 Закону України “Про зайнятість населення” не є адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст. 241 ГК України.
Згідно із преамбулою Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (абзац перший статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
Таким чином, предметом регулювання зазначеного Закону є порядок здійснення державного нагляду (контролю) щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища тощо.
Державна служба зайнятості створена, відповідно до статті 18 Закону України "Про зайнятість населення", для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян. Оскільки ОСОБА_2 по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення не є органом державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а штрафи, що стягуються нею за порушення Закону України "Про зайнятість населення", не є адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст. 241 ГК України, тому на них не поширюються положення ст. 250 ГК України щодо обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Суд відхиляє обгрунтування позивача позовних вимог порушенням відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення норм ОСОБА_3 України про адміністративні правопорушення оскільки судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено що посилання позивача не ґрунтуються на нормах права та обставинах справи а також виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього ОСОБА_3 та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього ОСОБА_3 застосовуються безпосередньо. Положення цього ОСОБА_3 поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому за ОСОБА_3 України про адміністративні правопорушення суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є фізична особа (у тому числі службова), а не юридична особа (підприємство, установа, організація). Тому відсутні правові підстави для застосування ОСОБА_3 України про адміністративні правопорушення до правовідносин, пов'язаних зі стягненням штрафних санкцій з юридичних осіб за порушення законодавства у публічних сферах. Дана правова позиція закріплена Рішенням Конституційного Суду України від 30.05.01 №7-рп/2001 у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 статті 92 Конституції України, частин 1, 3 статті 2 та частини 1 статті 38 ОСОБА_3 України про адміністративні правопорушення.
Щодо відсутності у приписі № 179 від 18.11.2010 р. (а.с. 18, 19) засвідченого факту правопорушення за яке до позивача застосовано економічні санкції оскаржуваним рішенням суд враховує наступне.
Діяльність ОСОБА_2 по контролю за додержанням законодавства про зайнятість визначається Положенням про ОСОБА_2 по контролю за додержанням законодавства про зайнятість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 47 від 24.06.91.
Відповідно до пп. "б", п. 6 вищеназваного Положення, ОСОБА_2 здійснює контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, а саме: забезпечує правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами і організаціями; здійснює заходи, спрямовані на недопущення нелегального використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.
Згідно пп. "а", "б", "г" п. 8 Положення, ОСОБА_2 по контролю за додержанням законодавства по зайнятість має наступні права: безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення; безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення; ознайомлюватися з документами та одержувати від підприємств, установ та організацій копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про зайнятість населення, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань; давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи; застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені ст. 5 і ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог ст. 8 і ст. 18 зазначеного Закону.
Оскільки нормами Положення надання припису ОСОБА_2 по контролю за додержанням законодавства по зайнятість власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення визначене як право а не обов’язок, а також, враховуючи безпідставність застосування даної форми реагування контролюючого органу в даних правовідносинах у зв’язку з тим, що правопорушення за яке до позивача застосовано економічні санкції не є тривалим, а обмежене конкретними проміжками часу суд не приймає доводи позивача про неправомірність дій відповідача з підстав не визначення відповідачем у приписі № 179 від 18.11.2010 р. правопорушення за яке до позивача застосовано економічні санкції.
Згідно норм частини 5 статті 99 ОСОБА_3 адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
У зв’язку з тим, що оскаржуване рішення прийняте 24.11.2010 і позивач звернувся з позовом до суду 13.12.2010 в рамках місячного строку звернення визначеного КАСУ вимога позивача щодо поновлення строку звернення до суду судом не розглядалася.
Відповідно до частин 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні встановлено, що при проведенні перевірки та притягненні позивача до відповідальності посадові особи ОСОБА_2 по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості діяли відповідно до вимог діючого законодавства та в межах наданих повноважень. Факт порушення позивачем законодавства про зайнятість населення знайшов своє підтвердження у судовому засіданні. Відповідачем доведено правомірність винесеного рішення № 1106-39/01132353 від 24.11.10 про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 158 - 164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні вимог адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_6