Справа № 22Ц - 294 /2009 р. Суддя 1-ї інстанції: Савін О.І.
Категорія-37 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2009 р., лютого місяця, 18 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Колосовського С.Ю.
Шолох З.Л.
при секретарі: Поліщук Ю.В.
за участю
позивачки - ОСОБА_1.
її представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду м. Миколаєва від 16.10.2008 р., у справі за
позовом
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та внесення змін в свідоцтво про право на спадщину,
встановила:
08.07.2008 р. ОСОБА_4. та ОСОБА_5. звернулися з позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та внесення змін в свідоцтво про право на спадщину.
Позивачі зазначали, що вони є спадкоємцями першої черги померлого 02.01.2002 р. ОСОБА_6.
Але про наявність спадкового майна у батька у вигляді Ѕ частки приватизованої кв. АДРЕСА_1 м. Южноукраїнська довідалися лише в червні 2007 р.
05.07.2002 р. ОСОБА_1., яка є жінкою померлого отримала свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді Ѕ частки спірної квартири.
Рішенням Южноукраїнського міського суду м. Миколаєва від 05.06.2008 р. їм відмовлено у задоволенні позову про визнання зазначеного свідоцтва частково недійсним та рекомендовано звернутися до нотаріуса для прийняття спадщини та внесення змін до свідоцтва.
Посилаючись на ці обставини позивачі просили про задоволення позовних вимог.
Рішенням Южноукраїнського міського суду м. Миколаєва від 16.10.2008 р. постановлено про задоволення позову.
В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що спірні спадкові правовідносини регулюються нормами чинного ЦК України, якими передбачено внесення, на підставі ст.1300 ЦК України, до виданого у 2002 р. свідоцтва про право на спадщину, запису про право на частку спадщини за спадкоємцем, який пропустив строк для її прийняття, без згоди спадкоємця, який своєчасно прийняв спадщину.
Крім того, суд вважав, що позивачі пропустили строк для прийняття спадщини і є підстави для визначення їм додаткового строку.
Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать вимогам закону.
Згідно з положеннями принципу диспозитивності судочинства, передбаченими ст.11 ЦПК України, суд вирішує справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Відповідно до п. п. 4, 5 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, який набрав чинності з 01.2004 р., він застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
До спадщини, яка відкрилася у 2002 р. правила книги шостої «Спадкове право» цього кодексу можуть застосовуватись лише у тому випадку, якщо зазначена спадщина не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК (1963 р), яка має застосовуватися до спадщини, що відкрилася у 2002 р., спадкоємець вправі прийняти спадщину шляхом фактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном, або шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на протязі шести місяців з дня її відкриття.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6. його син ОСОБА_4, в межах шестимісячного строку, прийняв спадщину шляхом розпорядження автомобілем «ЗАЗ- 968 М».
Зазначений автомобіль зберігався у гаражному боксі № 140 ДТВОТ «Енергетик», членом якого він став після смерті батька.
Встановлене не заперечується сторонами і свідчить про те, що ОСОБА_4 своєчасно прийняв спадщину після смерті батька.
При розгляді справи ОСОБА_4 посилався на такий спосіб прийняття частки спадщини, але відповідних позовних вимог про встановлення факту її прийняття не заявляв.
ОСОБА_7 знала про смерть батька та про наявність у нього спадкового майна, але будь-яких дій, передбачених ст. 549 ЦК (1963 р.) не здійснювала, а тому, згідно з приписами ч. 2 ст. 553 ЦК (1963 р.) вважається такою, що відмовилася від спадщини.
Її посилання на те, що не знала про наявність спадкової частки квартири не заслуговують на увагу, оскільки по-перше, вона знала про проживання батька у спірній квартирі з відповідачкою з 1993 р. і ніщо не заважало їй з'ясувати дійсний правовий статус цього житла;
По-друге, закон не пов'язує можливість чи неможливість прийняття спадщини з фактичною наявністю чи відсутністю спадкового майна або інших спадкових прав на момент смерті спадкодавця.
Прийняття спадщини, згідно з вимогами ст. 548 ЦК (1963 р.) залежить лише від волі спадкоємця і не пов'язане із значними грошовими витратами на здійснення цієї процедури.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на ці обставини, належної оцінки наявним доказам не дав та необґрунтовано застосував до спірних правовідносин закон, який їх не регулює.
Встановлене свідчить про наявність порушень норм матеріального та процесуального праві, які згідно з приписами ч.1 ст. 309 ЦПК України, тягнуть скасування рішення з ухваленням нового.
Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких установлених обставин, фактів та вимог закону.
Після відкриття 02.01.2002 р. спадщини ОСОБА_6., його син ОСОБА_4, в межах шестимісячного строку, прийняв спадщину відповідно до правил ст. 549 ЦК (1963 р.) шляхом розпорядження автомобілем «ЗАЗ- 968 М» та вступу у члени ДТВОТ «Енергетик», де у гаражному боксі № 140 зберігався належний спадкодавцю транспортний засіб.
ОСОБА_7 знала про смерть батька та про наявність у нього спадкового майна, але будь-яких дій, передбачених ст. 549 ЦК (1963 р.) не здійснювала, а тому, згідно з приписами ч. 2 ст. 553 ЦК (1963 р.) вважається такою, що відмовилася від спадщини.
ОСОБА_1., як спадкоємець першої черги також своєчасно прийняла спадщину та отримала 05.07.2002 р. свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді Ѕ частки спірної квартири.
Встановлене свідчить про наявність спору про право на спадщину вирішення якого має здійснюватись за правилами розділу VII Спадкове право ЦК (1963 р) шляхом звернення з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання на цій підставі свідоцтва частково недійсним.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05.06.2008 р., яким позивачам відмовлено у задоволенні позову про визнання зазначеного свідоцтва частково недійсним, не є перешкодою для вирішення спору таким шляхом, оскільки ухвалене за позовом з інших підстав.
Оскільки суд, всупереч цьому, вирішив спір на підставі законодавства, яке не може застосовуватись до спірних відносин та способами захисту порушеного права, які не були передбачені ЦК ( 1963 р.), то в задоволенні їх позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.10.2008 р. скасувати. Постановити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та внесення змін в свідоцтво про право на спадщину - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.І.Галущенко
Судді: С.Ю. Колосовський
З.Л. Шолох