Справа № 2-а-83, 2009 року  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

4 червня 2009 року                                     Ставищенський районний суд Київської області в складі:              

головуючої - судді:                                        Скороход Т.Н.,  

  розглянувши у письмовому провадженні в смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської про визнання неправомірною дій та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,    

  ВСТАНОВИВ:  

  До суду з вказаним адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1  

З урахуванням уточнень в судовому засіданні позивачка просить суд: визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ставищенської райдержадміністрації щодо відмови їй у здійсненні нарахування та виплати недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 1 січня 2009 року по дату винесення  рішення у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до  ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми» та зобов’язати вказане управління здійснити нарахування та виплату їй даної допомоги у вказаному розмірі за вказаний період з урахування фактично здійсненої виплати допомоги за цей період.  

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує наступними обставинами.  

Вона отримує державну допомогу по догляду за дитиною,   -   сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку. На момент подання даного позову відповідачем не доплачена їй вказана допомога у зазначеній сумі. Всупереч ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” дана допомога виплачувалася в меншому розмірі ніж встановлений законом прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років. Фактично їй недоплачено вказану допомогу  в 2009 році щомісячно в розмірі 130 грн., тоді як прожитковий мінімум для дітей віком до шести років у вказаний період становить 557 грн. На її письмове звернення отримала від відповідача письмову відмову.  

Позивачка та представник відповідача подали до суду заяви з проханням слухати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів. Крім того, представник відповідач направив до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнають посилаючись на те, що виплату позивачці вказаної допомоги проведено у розмірах, визначених Законами України «Про державний бюджет на 2008 рік» (а.с. 14-15).  

В зв’язку з вказаним, відповідно ст. 128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.  

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.  

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.  

Заперечуючи проти позову відповідач в письмових запереченнях посилається на те, що управлінням соцзахисту правильно виплачено позивачці вищевказану допомогу за 2009 роки, оскільки відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.  

З копій свідоцтва про народження дитини (а. с. 5) довідок про доходи, виданих відповідачем 07.04.09 р. за № 570 (а. с. 8), та від 25.05.09 року № 847 (а. с. 28), відповіді відповідача на заяву позивачки від 07.04.2009 р. за № 566 (а. с. 7) судом встановлено, що позивачка має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років з 11.08.2008 року, їй згідно Закону України  «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми» відповідачем виплачується допомога по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але щомісячний розмір цієї допомоги не відповідає вимогам  вказаного Закону.  

Позивачці відповідачем фактично виплачено вказану допомогу в січні – травні 2009 року в розмірі, встановленому  статтею 15 Закону України „Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції   Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (за 2008 рік).  

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Підпунктом 7, 8 пункту 23 розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми»:  

- частину першу статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми»  було викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї  в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130гривень».  

- пункт 3 розділ УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми» викладено в такій редакції „Допомога за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50 відсотками ,з 01 січня 2009 року-75 відсотками, з 01 січня 2010 року -100 відсотками (прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї  в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців”.  

З врахуванням цього закону відповідач виплачував позивачці  допомогу по догляду за дитиною в січні - травні 2009 року і згідно довідок відповідача 07.04.09 р. за № 570 (а. с. 8), та від 25.05.09 року № 847 (а. с. 28) їй фактично виплачувалось в цей період кожного місяця по 130 грн.  

Проте, слід зазначити, що відповідно п. 2 розділу ІІІ Прикінцевих Положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”   Розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє по 31 грудня 2008 року. Тобто, ч. 1 ст. 15   Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми» в редакції вищевказаного бюджетного закону, згідно якої відповідач нараховує та виплачує позивачці цю допомогу і в 2009 році, діяла лише в 2008 році.  

Тому суд з урахуванням викладеного вважає, що з 1 січня 2009 року при нарахуванні та виплаті позивачці вищезазначеної допомоги слід керуватися  положенням частини 1 статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (в редакції, до внесення в неї змін вищевказаним бюджетним законом), згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлено: в 2008 році статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" з 1 жовтня 2008 р. - 557 грн.  

Відповідно до ст. 54 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік”  прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в 2009 році встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (тобто, в розмірі 557 гривень).  

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на належну виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Водночас, суд звертає увагу на те, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.  

Відносини, що склалися між позивачкою та відповідачем, є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Позивачка має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання допомоги по догляду за дитиною.  

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.  

Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.  

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення її права на отримання державної допомоги відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Судом встановлено, що позивачка зверталася до відповідача з  заявою від 06.04.2009 року (а. с. 6) про недонарахуваня та недовиплату їй вищевказаної допомоги в розмірі, встановленому вищезазначеним законом. Проте, відповідач відмовив їй в задоволенні даної заяви листом від 07.04.2009 року № 566 (а.с.7).  

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.  

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є обґрунтованими.  

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем в період з 1 січня 2009 року по даний час     допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку фактично   нарахована та виплачена в розмірі, встановленому п. п. 7, 8 п. 23 Розділу ІІ   Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”   , положення якого діяли до 31 грудня 2008 року,  -   суд вважає, що слід визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачки у здійсненні нарахування та виплати недоотриманої вищевказаної допомоги з 1 січня 2009 року по дату винесення  рішення у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до  ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми» та зобов’язати його здійснити нарахування та виплату позивачці даної допомоги у вказаному розмірі за вказаний період з урахування фактично здійсненої виплати допомоги за цей період.  

Керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 1 ч. 1, 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, ст. 58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, ст. 54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” ст. 2 ч. ч. 1, 2, ст. ст. 6, 7, 9 ч. ч. 2, 4, ст. ст. 17, 94, 99, 100, 158-163, 167 КАС України,  

  ПОСТАНОВИВ:  

  Позов ОСОБА_1 задовольнити .  

Визнати неправомірним дії управління праці та соціального захисту населення Ставищенської райдержадміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з 1 січня 2009 року по дату винесення  рішення у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до  ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми».  

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Ставищенської райдержадміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з 1 січня 2009 року по дату винесення рішення у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до  ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям  з дітьми» з урахування фактично здійсненої виплати цієї допомоги за цей період.  

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.  

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Суддя