Справа № 22 Ц- 1571, 1722/ 2009 р. Головуючий 1-ї інстанції суддя : Яворська Ж.М.
Категорія-5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
У Х В А Л А
2009 р., серпня місяця, 12 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів Базовкіної
Колосовського С. Ю.
при секретарі: Дудник Ю.П.
за участю:
позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2.
відповідачки - ОСОБА_3.
третьої особи - ОСОБА_4.
представників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційними скаргами
ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду Миколаєва від 11.03.2009 р. та додаткове рішення того ж суду від 21.05.2009 р., у справі за
позовом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, поновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, покладення зобов'язання про знесення літньої кухні,
встановила:
06.05.2008 р.. ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3., ОСОБА_8., ОСОБА_9. про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, поновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Третіми особами до участі у справі залучені ОСОБА_4. та ОСОБА_10.
Позивачі зазначали, що вони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 м. Миколаєва.
За даним домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 543 м.кв., яку рішенням Миколаївської міської ради № 34/11 від 28.09.2001 р. передано у їх спільну сумісну власність, на підставі чого видано державний акт про право приватної власності на землю № 3689 від 18.12.2001 р.
Відповідач ОСОБА_3 є співвласником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2.
До складу її домоволодіння входить літня кухня літ. «Ж»., яка є самочинною спорудою, оскільки зведена на належній їм земельній ділянці.
Посилаючись на те, що межі переданої їм у власність земельної ділянки не співпадають з межами первинно закріпленою за домоволодінням земельною ділянкою, позивачі просили визнати державний акт недійсним та відновити межі земельної ділянки і зобов'язати відповідачку знести самочинно зведену кухню.
Рішенням Центрального районного суду Миколаєва від 11.03.2009 р. постановлено про задоволення позовних вимог та знесення літньої кухні.
Додатковим рішенням того ж суду від 21.05.2009 р. постановлено про стягнення з ОСОБА_3. на користь позивачів 593 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
В апеляційних скаргах відповідачка ОСОБА_3. ставить питання про скасування рішення як основного так і додаткового і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам матеріального та процесуального права.
Апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що при складанні державного акту на право приватної власності на землю не було отримано згоди усіх землекористувачів, а межі переданої у власність земельної ділянки не співпадають з межами земельної ділянки, яка у 1954 р. була передана забудовнику для будівництва житлового будинку, який на даний час належить позивачам.
Крім того, суд вважав, що кухня відповідачки має бути знесена, оскільки побудована на земельній ділянці, яка на той час знаходилася у користуванні спадкодавця позивачки.
Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки до них суд прийшов без належного з'ясування обставин справи та врахування вимог закону, який регулює спірні правовідносини.
Рішення вважається законним та обґрунтованим, якщо справу вирішено відповідно до норм матеріального і процесуального права, на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи і належної оцінки доказів, досліджених в судовому засіданні.
Відповідно до положень Земельного кодексу УРСР 1922 р., який діяв на час виділення землі під забудову будівельного кварталу, де розташовані суміжні земельні ділянки сторін, забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення землевпорядними органами меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящихся № 1652 від 24.08.1954 р. за землекористувачами ділянки по АДРЕСА_1 була зареєстрована земельна ділянка площею 543 м. кв.
Тим же рішенням за землекористувачами суміжної з тилу ділянкиАДРЕСА_2 була зареєстрована земельна ділянка площею 566 кв.м.
Відповідно до даних фактичної інвентаризації 18.05.1954 р. земельна ділянка НОМЕР_1 мала фактичні розміри: по лівій межі- 28,45 кв.м., по правій межі -26,25 кв.м., по тильній межі - 20,57 кв.м. по фасаду- 20,30 кв.м.( а.с.9)
В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що землевпорядними органами здійснювалось встановлення твердих меж земельних ділянок на місцевості.
Виходячи з цих обставин подальша технічна інвентаризація житлових будинків, зведених у цьому будівельному кварталі здійснювалась з врахуванням відомих лінійних розмірів земельних ділянок, а не закріплених на місцевості межових знаків.
В свою чергу, і користування цими суміжними земельними ділянками здійснювалось землекористувачами за їх обопільною згодою, з дотриманням принципу добросусідства.
Внаслідок цього, на протязі періоду користування лінійні розміри земельних ділянок постійно змінювались, у тому числі, в зв'язку з будівництвом на території земельної ділянкиАДРЕСА_1 сараю подружжям ОСОБА_10, який у 1982 р. перебудовано ними в літню кухню літ.»Ж»., про що свідчать плани земельних ділянок ( а.с.-9,12,15-16,17)
Зазначене будівництво, з наданням цим особам права користування частиною земельної ділянки, яка необхідна для розміщення літньої кухні та підходів до неї, мало місце за усної згоди користувача земельної ділянки НОМЕР_1 ОСОБА_11.
ЇЇ спадкоємець ОСОБА_1, яка приступила до користування цією земельною ділянкою після смерті матері у 1981 р. ( а.с.-8) також не заперечувала проти такого користування.
Зазначене користування продовжувалось відповідачем ОСОБА_3. після придбання нею у ОСОБА_4 ( нині- ОСОБА_4.) та ОСОБА_10. і ОСОБА_12. 12.10.2006 р. 36 частини домоволодіння АДРЕСА_1. ( а.с.- 41)
ОСОБА_1, в свою чергу, без заперечень з боку інших землекористувачів, здійснено самовільний захват земельної ділянки площею 137 кв.м. з боку правої межі та фасадної частини будинку для зведення житлової прибудови внаслідок чого лінійні розміри земельної ділянки № 68 збільшились до 28,17 кв. м по фасаду та до 29,30 кв. м. по правій межі., про що свідчать дані технічної інвентаризації 1999 р., що підтверджується планом земельної ділянки та висновками експертизи( а.с.-14, 52-60).
В подальшому ОСОБА_1 погодила надання їй у постійне користування самовільно захопленої землі та житлової прибудови.( а.с.- 20-25)
Таким чином, на час приватизації площа наданої їй у користування земельної ділянки була збільшена до 680 кв.м., що значно перевищує розміри первинно зареєстрованої земельної ділянки.
Вперше закріплення межових знаків на місцевості відбулося після звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2. до виконкому Миколаївської міської ради з заявою від 12.04.2001 р. про передачу земельної ділянки у спільну сумісну власність та видачу Державного акта відповідного зразку.
Відповідно до вимог п.1.13 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» (затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р., в ред.. наказу № 27 від 29.02.2000 р.) складання державного акта на на право приватної власності на землю, що була раніше надана громадянам у постійне користування проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі та закріплення їх довгостроковими межовими знакам.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі усвідомлювали місце проходження на місцевості фактичних меж земельної ділянки і висловили бажання на передачу земельної ділянки у власність саме за такими межами.
Вони надали погодження меж земельної ділянки з сусідами.
Даних про те, що хтось з сусідів заперечував проти передачі їм у власність земельної ділянки з такими межами та конфігурацією їх проходження, у матеріалах справи немає.
Відповідно до технічного завдання на розробку технічної документації зі складання державного акту та самої технічної документації ( а.с.- 137-164) були здійсненні роботи з встановлення меж земельної ділянки на місцевості, план, яких посвідчено ОСОБА_1 та ОСОБА_2. власноруч. Межі закріплені довгостроковими межовими знаками.
Зазначені дії зі складання та видачі державного акта на право власності на на землю, здійсненні з дотриманням коментованої Інструкції та відповідних норм, чинного на час передачі у власність земельної ділянки, законодавства.
Відповідно до положень ст.41 ЦК (1963 р.) який має застосовуватись до угод, укладених до 2004 р., угода вважається дійсною, якщо сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих її умов та якщо вона укладена з дотриманням вимог закону.
З наведеного не вбачається, що видача державного акта на право приватної власності на землю здійснена з порушенням закону чи не відповідає дійсному волевиявленню позивачів.
Оскільки при вирішення спору суд цих обставин не врахував і не дав належної оцінки наданим доказам, то таке рішення не може вважатися законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, відповідно до приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких установлених фактів та обставин.
Межі зареєстрованих рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящихся № 1652 від 24.08.1954 р. суміжних земельних ділянок на місцевості не встановлювались, а їх лінійні розміри постійно змінювались за погодженням суміжних землекористувачів.
Так, частина земельної ділянки з тилу, площею 14 кв.м. перешла у користування ОСОБА_10, а згодом ОСОБА_3.
В свою чергу ОСОБА_1 звела житлову прибудову та ряд інших господарських споруд внаслідок чого нею була захоплена, зі згоди інших землекористувачів, додаткова земельна ділянка площею 137 кв.м.
Внаслідок цього площа земельної ділянки АДРЕСА_1 м. Миколаєва збільшилась з 543 кв.м. до 680 кв.м. і в такому ж розмірі передана позивачам, за їх згодою, у власність рішенням Миколаївської міської ради № 34/11 від 28.09.2001 р.
Передача земельної ділянки у власність, встановлення її меж на місцевості та закріплення їх довгостроковими межовими знаками здійснена з дотриманнням вимог закону та у відповідності до дійсного волевиявлення землекористувачів цієї земельної ділянки, а тому підстав, для визнання Державного акту недійсним та відновлення меж земельної ділянки, не вбачається.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.-7.2006 р. встановлено факт відсутності перешкод у користуванні власникам житлового будинку АДРЕСА_1 в зв'язку з зі зведенням на межі літньої кухні літ.» Ж».
Оскільки кухня літ. «Ж» зведена на території земельної ділянки будАДРЕСА_2 м. Миколаєва та не перешкоджає користуванню будівлями, які знаходяться у користуванні власників житлового будинку АДРЕСА_1, то підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та покладення зобов'язання про знесення літньої кухні, також не вбачається.
Оскільки позивачам у позові відмовлено, то підстав для відшкодування їм судових витрат, відповідно до правил ст. 88 ЦПК України, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Центрального районного суду Миколаєва від 11.03.2009 р. та додаткове рішення того ж суду від 21.05.2009 р. - скасувати.
Постановити у справі нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, поновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, покладення зобов'язання про знесення літньої кухні, - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді : С.Ю. Колосовський
Т.М. Базовкіна