Справа № 22 Ц- 1119/ 2009 р. Головуючий 1-ї інстанції: Кріль М.Д.
Категорія- Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
У Х В А Л А
29 квітня 2009 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Колосовського С.Ю.
Шолох З.Л.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
за участю:
представника
апелянта - Хмельницький В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області ( далі- Казначейство) на ухвалу судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23.03.2009 р, постановлену за
заявою
З АТ КБ “ПриватБанк” ( далі- Банк ) про повернення судових витрат у розмірі 43 грн. 90 коп.
встановила:
09.09.2008 р. Банк звернувся з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1. заборгованності за кредитним договором у розмірі 5779 грн. 54 коп.
Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10.09.2008 р. постановлено про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу в зв'язку з непідсудністю заяви цьому суду.
19.03.2009 р. Банк звернувся з заявою про повернення сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 43 грн. 90 коп.
Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23.03.2009 р. Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області зобов'язане повернути банку витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 15 грн.
В апеляційній скарзі Казначейство ставить питання про зміну ухвали в частині найменування органу казначейства та виключення з ухвали припису про зобов'язання казначейства щодо повернення витрат на і.т.з. з посиланням на те, що висновки ухвали не відповідають вимогам закону.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Постановлюючи ухвалу суддя виходив з наявності встановлених процесуальним законом обставин, які є підставою для повернення заявнику сплачених ним до місцевого бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
При цьому суддя вважав, що такі витрати підлягають поверненню шляхом покладення відповідного зобов'язання на компетентний орган казначейства.
Але з останнім висновком судді погодитись в повній мірі неможливо оскільки він не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Так, відповідно до приписів ч.2 ст. 99 ЦПК України та п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ ( затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення повертаються у випадках встановлених процесуальним законодавством, шляхом перерахування на рахунок платника в установі банку чи грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи., в порядку передбаченому п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита ( затв. наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р.( далі- Інструкція) для повернення державного мита ( судового збору).
Тобто, зазначені нормативні акти не передбачають покладення на орган казначейства відповідного зобов'язання щодо повернення вказаних витрат.
Покладення такого зообв'язання можливо лише у випадках прийняття судом рішення про стягнення коштів на користь юридичних чи фізичних осіб з рахунків, на яких облікуються кошти державного та місцевих бюджетів, так як це передбачено п.4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких облікуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 09.07.2008 р.).
Оскільки суддею вирішувалося питання про повернення витрат в порядку, передбаченому п. 17 Інструкції, то з ухвали слід виключити припис про покладення зобов'язання на Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо повернення витрат на і.т.з. та відповідним чином змінити резолютивну частину ухвали.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області задовольнити.
Ухвалу судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23.03.2009 р.- змінити.
Викласти резолютивну частину ухвали таким чином.
Повернути ЗАТ КБ “ПриватБанк” на р/р 64992919400002, МФО 305 299, ОКПО 14360570 в порядку, передбаченому п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита ( затв. наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.00 коп., зараховані до місцевого бюджету Снігурівського району на підставі платіжного доручення № UD711B00N4 від 21.08.2008 р.
В іншій частині ухвалу залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: С.Ю. Колосовський
З.Л. Шолох