ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-3753/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
з участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - головний державний податковий інспектор (довіреність за №306910/10-016 від 01.09.2008 року);
- ОСОБА_2 - головний державний податковий ревізор-інспектор (довіреність за №2720/10/10-015/109 від 02.06.2009 року),
- ОСОБА_3 - старший ОУ ВБЗНПДВ ДПІ у Городоцькому районі (довіреність за №2718/10/10 від 02.06.2009 року),
від відповідача - ОСОБА_4 - представник (довіреність від 01.06.2009 року),
-ОСОБА_5 - адвокат (довіреність від 01.06.2009 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Яворівському районі Львівської області до Дочірнього підприємства (надалі ДП) «ХОЛГЕР КРІСТІАНСЕН ПРОДАКШН УКРАЇНА» Компанії «Холгер Крістіансен А\С» про продовження строку застосування адміністративного арешту активів,
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Яворівському районі Львівської області звернулася до адміністративного суду із позовом про продовження строку застосування адміністративного арешту активів ДП) «ХОЛГЕР КРІСТІАНСЕН ПРОДАКШН УКРАЇНА» Компанії «Холгер Крістіансен А\С».
Підставами позову є відмова керівника підприємства в проведенні перевірки за наявності законних підстав для її проведення.
Представники позивача в судовому засіданні вимоги подання підтримали, просять їх задоволити з вищевикладених мотивів.
Відповідач явку повноважних представників в судове засідання забезпечив, подав заперечення на позовну заяву.
Так, у запереченнях відповідач вважає, що він не заперечує проти проведення перевірки податковими інспекторами, водночас зазначає, що правових підстав для допуску до перевірки працівників податкової міліції немає.
Представники відповідача в судовому засіданні дали аналогічні пояснення, просять в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
У відповідності до вимог підп.9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
В матеріалах справи наявне рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків за №4 від 28.05.2009 року, згідно якого застосовано умовний адміністративний арешт активів платника податків - відповідача.
Адміністративний арешт активів може бути застосовано за наявності обставин визначених підпунктом 9.1.2 згаданого пункту Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зокрема, і за обставин, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
В матеріалах справи наявні протокол про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 28.05.2009 року, наказ про застосування процедури адміністративного арешті від 28.05.2009 року за №104, подання про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 27.05.2009 року, рапорт від 26.05.2009 року, повідомлення про недопущення працівників податкової міліції до про ведення позапланової виїзної перевірки від 26.05.2009 року, акт про відмову від проведення перевірки від 26.05.2009 року, які в своїй сукупності вказують на те, що відповідачем не було надано можливості органу державної податкової служби провести документальну перевірку, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до підп.9.3.3 п.9.3 ст.9 згаданого Закону, арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд (арбітражний суд) повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.
Однак, суд не може залишити поза увагою той факт, що у відповідності до підп.9.1.1 п.9.1 ст.9 згаданого Закону, адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
А відтак, у відповідності до вимог згаданої норми, суд повинен встановити наявність податкового боргу у відповідача, який підлягає забезпеченню шляхом застосування адміністративного арешту.
Судом ухвалою від 01.06.2009 року вимагалось від позивача представити докази в підтвердження обставин наявності податкового боргу у відповідача.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В даному випадку, органом державної податкової служби не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у відповідача податкового боргу, в забезпечення можливості погашення якого застосовується згаданий виключний спосіб.
Більше того, в матеріалах справи наявна довідка про відсутність у відповідача заборгованості перед державою з податків.
Як передбачено ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-XII 9 (з наступними змінами та доповненнями), посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Згідно наказу про проведення позапланової виїзної перевірки від 25.05.2009 року за №96 та направлення на перевірку за №241 від 25.05.2009 року, до складу перевіряючи включено головного державного податкового інспектора оперуповноваженого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області Кушніра Я.П. та старшого оперуповноваженого відділу податкової міліції ДПІ у Городоцькому районі Львівської області - Кувілу О.І.
Як передбачено ч.15 ст.11-1 Закону України, працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
Однак, органом державної податкової служби не було надано документів на підтвердження наявності законних підстав для включення працівників податкової міліції до складу осіб, що проводили позапланову виїзну перевірку.
Таким чином, відповідачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства було не допущено працівників позивача до проведення позапланової виїзної перевірки.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі зі сторін не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. 1. В задоволенні позову відмовити.
2. 2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. 3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк