Справа № 2-221, 2009 року

   Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2009 року                                    Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                                      Марущак Н. М.,

при секретарі:                                               Карабань З. І.,

з участю позивача:                      ОСОБА_1,

відповідачки:                                                ОСОБА_2,      

представника відповідача

ОСОБА_3 сільської ради:                  ОСОБА_4,    

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сільської ради про визнання права на спадщину за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до погосподарських книг ОСОБА_3 сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки будинок № 87 по вулиці Червоноармійській в с. Розкішна Ставищенського району Київської області відносився до майна колгоспного двору. На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили частку в його майні: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які набули право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору в рівних частках.

24 квітня 2002 року померла його мати ОСОБА_5, спадщину після смерті якої прийняв її чоловік ОСОБА_6 який проживав разом з нею до дня смерті і фактично вступив у володіння та управлінням спадковим майном.

20 вересня 2003 року його батько ОСОБА_6 склав заповіт, який посвідчений та зареєстрований в реєстрі № 202 ОСОБА_3 сільської ради, у відповідності до якого ОСОБА_6 заповів все його майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося і взагалі все те, що належало б йому на день смерті заповів своїм дітям ОСОБА_2 та (позивачу) ОСОБА_1 порівну.

3 грудня 2008 року ОСОБА_6 помер, спадщину після смерті якого прийняв він, позивач спадкоємець за заповітом, подавши до Ставищанської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, де отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай).

Його сестра ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 на його адресу.

Відсутність правовстановлюючого документу на будинок та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити йому (позивачу), як спадкоємцю права на будинок. Вартість вищевказаного житлового будинку становить відповідно до технічного паспорта 60145 гривень, загальна площа 69,8 кв. метри, житлова площа 43,1 кв. метри. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, не приватизована.

Позивач з урахуванням уточнень в попередньму судовому засіданні просить суд визнати за ним право на спадщину за заповітом після смерті 3 грудня 2008 року батька ОСОБА_6 на вищевказаний житловий будинок.

В попередньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, на які посилається в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала суду пояснила, що вона дійсно відмовилася від прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 на адресу позивача.

  Представник відповідача ОСОБА_3  сільської ради ОСОБА_7, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала, зробивши про це усну заяву. Суду пояснила, що відповідно до записів погосподарських книг ОСОБА_3 сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки даний будинок відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили права на частку в його майні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 24 лютого 2002 року ОСОБА_5 померла, спадщину після її смерті прийняв її чоловік ОСОБА_6 3 грудня 2008 року ОСОБА_6 помер, спадщину після його смерті прийняв (позивач) ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, прийнявши спадщину шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори відповідної заяви. Інших осіб, які мали б право на спадщину незалежно від змісту заповіту, немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, усні заяви про визнання позову відповідачки ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради ОСОБА_4, яка діє відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до записів погосподарських книг ОСОБА_3   сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий будинок № 87 по вулиці Червоноармійська в с. Розкішна Ставищенського району Київської області відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили права на частку в його майні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які і набула право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору.

24 квітня 2002 року померла мати позивача ОСОБА_5, спадщину після її смерті прийняв батько позивача ОСОБА_6

20 вересня 2003 року в ОСОБА_3 сільській раді Ставищенського району Київської області ОСОБА_6 склав заповіт за реєстром № 202, яким заповів все майно дітям – відповідачці ОСОБА_2 та позивачеві ОСОБА_1

3 грудня 2008 року помер ОСОБА_6, спадщину після смерті якого прийняв позивач, як спадкоємець за заповітом, шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори відповідної заяви у встановлений законодавством строк відповідно до ст. ст. 1223 ч. 1, 1269, ст. 1270 ч. 1 ЦК України. Вартість вищевказаного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 60145 гривень, загальна площа 69,8 кв. метри, житлова площа 43,1 кв. метри. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, не приватизована.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за життя набули право власності на вказаний будинок, як члени колгоспного двору відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) кожен на ? його частину. Після смерті ОСОБА_5 її чоловік ОСОБА_6, набув право на спадщину за законом на ? частину цього будинку а після смерті останнього позивач набув право на спадщину за заповітом на вказаний будинок і оскільки відповідачкою ОСОБА_2 і представником відповідача ОСОБА_3 сільської ради позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сільська рада до пред’явлення позову про визнання права на спадщину за заповітом і в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на них не може бути покладений обов’язок  по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1223 ч. 1, 1269, ст. 1270 ч. 1  ЦК України, ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті 3 грудня  2008 року ОСОБА_6 на житловий будинок № 87 по вулиці Червоноармійська в с. Розкішна Ставищенського району Київської області, загальною площею 69,8 квадратних метри, житловою площею 43,1 квадратних метри, вартістю 60145 (шістдесят тисяч сто сорок п’ять) гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя: