КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року,

за участі: прокурора ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, заборонивши здійснювати його відчуження, розпорядження та користування, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , а саме: легковий автомобіль марки: MERCEDES-BENZ G 500, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , право власності на яке було набуто 23 жовтня 2020 року; легковий автомобіль марки: SKODA OCTAVIA A7, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , право власності на яке було набуто 01 квітня 2023 року.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Щодо строку апеляційного оскарження, то представник зазначає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна чи його представника, копію постановленого рішення останній отримав 29 вересня 2023 року.

Представник вважає накладений арешт необґрунтованим, прийнятим внаслідок неповного та необ`єктивного розгляду клопотання прокурора, з неприпустимими порушеннями вимог чинного кримінального процесуального законодавства, з грубими порушенням прав ОСОБА_6 , як третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Зауважує, що підставою для накладення арешту на вищевказане майно ОСОБА_6 є те, що підозрюваний ОСОБА_8 проживає з донькою останнього, ОСОБА_9 . При цьому, зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_8 вбачається, що протиправні дії, в яких підозрюється ОСОБА_8 , начебто вчинено у період часу з 11 січня 2022 року по 27 лютого 2023 року. У той же час, майно ОСОБА_6 набуте ним раніше ніж 11 січня 2022 року, а відтак останнє не може бути використане як доказ в даному кримінальному провадженні, оскільки не є знаряддям, начебто, вчинення кримінального правопорушення, не зберігає на собі слідів його вчинення та не містить інших відомостей, які можуть бути використанні як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто майно не відповідає вимогам статті 98 КПК України.

Також представник зазначає і про відсутність події легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, відтак вважає незаконною ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом за фактом легалізації. Звертає увагу на те, що ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_6 в межах даного кримінального провадження не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України.

Принагідно звертає увагу, що станом на сьогодні кримінальне провадження №12022000000000035 від 11 січня 2022 року є завершеним та сторонам надано доступ до матеріалів останнього.

Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що слідчим суддею обмежено права ОСОБА_6 , оскільки його як власника майна не повідомляли про розгляд клопотання про арешт майна.

Представник власника майна у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання завчасно проінформований, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна чи його представника, копію постановленого рішення останній отримав 29 вересня 2023 року і 02 жовтня 2023 року направив апеляційну скаргу, тому колегія суддів вважає, що у даному випадку строк апеляційного оскарження не пропущений.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 11 січня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022000000000035, у тому числі за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням виявлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 січня 2022 року ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , вирішили утворити та очолити стійке ієрархічне злочинне об`єднання - злочинну організацію, метою діяльності якої має стати протиправне особисте збагачення, шляхом вчинення систематичного, протягом невизначеного терміну часу, незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетаміну, на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області.

07 лютого 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 спільно мешкає із ОСОБА_9 , у якої є батько ОСОБА_6 .

Одночасно з цим, ОСОБА_8 , з метою легалізації коштів, які отримані від незаконного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, здійснює придбання рухомого та нерухомого майна, право власності на яке оформлює, в тому числі, але не виключно, на батька свої співмешканки ОСОБА_9 - ОСОБА_6 .

Відповідно до інформації з інформаційного ресурсу Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС), а саме з Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено, що ОСОБА_6 має у власності: легковий автомобіль марки: MERCEDES-BENZ G 500, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , право власності на яке було набуто 23.10.2020;

легковий автомобіль марки: SKODA OCTAVIA A7, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , право власності на яке було набуто 01.04.2023.

Розслідуванням встановлено, що у період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2022 року сума виплачених доходів ОСОБА_6 становить 1 976 208 грн., з яких 1 624 431 грн отримано від реалізації рухомого та нерухомого майна, а середня вартість майна, придбаного останнім, згідно наявних даних та даних отриманих з відкритих джерел, становить понад 5 млн грн., що свідчить про те, що доходи останнього є значно меншими ніж вартість нерухомого та рухомого майна, яке придбано ним, що фактично підтверджує те, що ОСОБА_8 , з метою легалізації коштів, які отримані від незаконного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, здійснює придбання рухомого та нерухомого майна, право власності на яке оформлює, в тому числі, але не виключно, на ОСОБА_6 .

Таким чином, у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що вищевказане майно придбано за рахунок грошових коштів, отриманих від незаконного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, та оформлено на близьких осіб підозрюваного.

18 липня 2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, заборонивши здійснювати його відчуження, розпорядження та користування, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , а саме: легковий автомобіль марки: MERCEDES-BENZ G 500, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , право власності на яке було набуто 23 жовтня 2020 року; легковий автомобіль марки: SKODA OCTAVIA A7, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , право власності на яке було набуто 01 квітня 2023 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.

Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12022000000000035 про накладення арешту на рухоме майно, яке належить ОСОБА_6 , слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора та дослідивши матеріали додані до нього, всупереч доводам викладених в апеляційній скарзі прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 від 03 липня 2023 року про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На переконання колегії суддів клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

При цьому, слід зазначити, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.

Також, хоча застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Доводи щодо обмеження прав ОСОБА_6 , оскільки його не було повідомлено про розгляд клопотання про арешт майна, колегія суддів вважає безпідставними зважаючи на положення ч. 2 ст. 172 КПК України.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі також не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для арешту вищевказаного майна та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на рухоме майно ОСОБА_6 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, заборонивши здійснювати його відчуження, розпорядження та користування, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , а саме: легковий автомобіль марки: MERCEDES-BENZ G 500, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , право власності на яке було набуто 23 жовтня 2020 року; легковий автомобіль марки: SKODA OCTAVIA A7, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , право власності на яке було набуто 01 квітня 2023 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/30454/23-к Справа №11-сс/824/6413/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_13 Доповідач: ОСОБА_1