Справа № 2а – 996 / 09

                                                  І  М  Е  Н  Е  М        У К Р А Ї Н И

                        ПОСТАНОВА                          

01 липня 2009 року                                          місто Каховка

            Каховський  міськрайонний  суд  Херсонської  області

            Склад суду:         головуючий суддя -             А.А.Лохматова

                        секретар судового засідання -     А.В.Крамаренко

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Каховського міськрайонного суду Херсонської області справу за адміністративним  позовом:

                      ОСОБА_1                      

                          до         Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці

                                    та Каховському районі  Херсонської області    

                      про        стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги,          

в с т а н о в и в :

У червні 2009 року ОСОБА_1  звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі  Херсонської області   про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».

Зазначала, що має статус дитини війни, а відтак, з 01 січня 2006 року його щомісячна пенсія, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Закон) від 18 листопада 2004 року , повинна збільшитись на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на наведене, позивачка просила суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі  Херсонської області щодо невиплати підвищення до пенсії як дитині війни з січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, зобов’язати відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з січня 2006 р. по 31 грудня 2008 р., стягнути з відповідача судовий збір.

В судове засідання позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на вимогах позову наполягає.

Відповідач надав заяву і заперечення, у яких просить судове засідання провести без представника управління, у задоволенні позовних вимог відмовити на тій підставі що законодавством не визначено яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку повинні бути призначені та виплачені підвищення до пенсії дітям війни, крім того законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що позивачка -   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  р.н., відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», пенсійного посвідчення та враховуючи його вік (на 2 вересня 1945 року, тобто на час закінчення Другої Світової Війни, йому було менше 18 років), віднесена до категорії «Дітей війни», що не заперечується відповідачем та їй виплачується пенсія останнім.

За змістом ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», «Дітям війни» пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до п.1 р.4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону. Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-VI внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункти 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році  поетапно, за результатами виконання бюджету у першому  півріччі, у порядку, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в  2006 році не визначив порядок виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача, що стосуються 2006 року задоволенню не підлягають.

Дія ст.6 вказаного Закону у 2007 році була зупинена п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності  з 01.01.2007 року, а ст.111 цього з Закону було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується  замість  пенсії,  відповідно до ст.6 ЗУ  «Про соціальний   захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Дія цієї ж статті вказаного Закону у 2008 році була змінена Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року, який набрав чинності з 01.01.2008 року, а п.41 розділу ІІ цього Закону було встановлено, що у 2008 році «Дітям війни» підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується  замість  пенсії,  відповідно до ст.6 ЗУ  «Про соціальний   захист  дітей  війни» виплачується особам,  (крім тих, на яких поширюється  дія  ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішення про підвищення пенсії на 30% мінімального розміру пенсії за віком, як «Дитині війни», позивачу відповідачем до теперішнього часу прийнято не було, нарахування відповідно до зазначеного закону не проведені.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6рп/2007 по справі №1-29/2007 були визнані такими, що не відповідають конституції(є неконституційними) окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення п.12. ст.71, яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 по справі №1-28/2008 були визнані такими, що не відповідають конституції(є неконституційними) окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік», зокрема, положення п.41 розділу ІІ, яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, а у рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) правових актів вони визнаються нечинними на майбутнє.

Тому, положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення п.12. ст.71, яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратили чинність 09.07.2007р., положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік», зокрема, положення п.41 розділу ІІ, яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратили чинність 22.05.2008р., а норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р., і відповідач зобов'язаний був здійснити позивачу нарахування підвищення до пенсії, у відповідності до зазначених рішень Конституційного Суду України, але відповідач відмовився це робити.

На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.63 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум на одну особу в 2006 році складає з 1 січня – 350,00грн., з 1 квітня – 359,00грн., з 1 жовтня – 366,00грн.

Ст.62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380,00грн., з 1 квітня – 387,00грн., з 1 жовтня – 395,00грн., зазначена стаття була змінена ЗУ від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380,00грн., з 1 квітня – 406,00грн., з 1 жовтня – 411,00грн., при цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11грн., таким чином розмір 30% мінімального розміру пенсії рахується за формулою: 410,06 грн. х 30%, та складає 123,02грн., а починаючи  з 01.10.2007 року - 415,11грн. х 30 %, та складає  124,53грн.

ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності 01.01.2007 року та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, скасовано відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, 22.05.2008 року положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» відповідно, щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційними. З 09.07.2007р. та з 22.05.2008р., відповідно, зазначені положення Законів втратили чинність. Таким чином законною є вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та перерахування за період з 22.05.2008р. Зазначеної позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р.

Крім того, відповідно до рішення  Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, відповідно до якого - реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Суд критично відноситься до заперечень відповідача відносно того, що законодавством не визначено яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії дітям війни, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  Посилання відповідача на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст. 6 Закону, є непереконливими. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 вказаної статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, а саме - за період з 09.07.2007р. по 30.09.2007р. в розмірі 123,02грн. на місяць, за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. - 124,53грн. на місяць та перерахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 22.05.2008р., а дії відповідача, щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Керуючись, ч.2 ст.19, ст.152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 09.07.2008 року по справі №1-28/2008, ст.ст.8, 9, ч.1 ст.102, ст.ст.159-163 КАС України, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, ст.28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, ст.110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» вiд 20.12.2005р., суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі  Херсонської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі  Херсонської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1  у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі  Херсонської області здійснити нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1   у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 09.07.2007р. по 30.09.2007 р. - 123,02 грн. на місяць, за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. -  124,53 грн. на місяць.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі  Херсонської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1   у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за 2008 рік починаючи з 22.05.2008р.

 В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення зазначених строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Суддя :                                                                                                                А.А.Лохматова