Справа №2а-8917/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Кухар Н.А.
при секретарі судового засідання Кунинець А.С.
з участю представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України у Буському районі Львівської області, Управління Державного казначейства у Буському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов”язання стягнути на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за 2006 - 2008 роки в сумі 3593,10 грн.
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області та Управління Державного казначейства у Буському районі Львівської області. Позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за 2006 - 2008 роки в сумі 3593,10 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась. Крім цього, просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.
В судове засідання позивач не з”явився, подав заяву з проханням слухати справу у його відсутності.
Відповідач Управління Пенсійного Фонду України у Буському районі Львівської області у запереченнях позов не визнає та зазначає, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році виплачується щомісячна надбавка «Дітям війни» у розмірі 10%.
У судовому засіданні представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України у Буському районі Львівської області позов не визнав та наполягав на застосуванні строків позовної давності, оскільки вважає, що позивач звернувся до суду із пропущенням такого строку.
Представник відповідача Управління Державного казначейства у Буському районі Львівської області в судове засідання не з”явився. Подав пояснення № 4-11/1085 від 15.12.2008 року з проханням визнати його неналежним відповідачем по справі.
Суд, заслухавши думку представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-VI встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ПозивачОСОБА_1народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Щодо вимог позивача стосовно виплати щомісячної надбавки за 2006 рік то такі не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким обмежувалася дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік, не були оскаржені до Конституційного Суду України.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управлінням пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року не виплачувалась, тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену надбавку як«Дітям війни» за вказаний вище період підлягає до задоволення. Так як, у 2008 році надбавка до пенсії виплачувалась частково з травня по грудень , тому за даний рік позов підлягає задоволенню частково.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену надбавку за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену надбавку за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується позовних вимог щодо зобов”язання відповідача нараховувати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі, то такі до задоволення не підлягають, так як невідомо чи дії відповідача будуть порушувати статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дії (бездіяльність) Управлінням пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області по невиплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” протиправними.
Керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст.62 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) Управлінням пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” .
Зобов”язати Управлінням пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області нарахувати і виплатити з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАСУ, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя-підпис, з оригіналом згідно
Суддя Н.А.Кухар