Справа №22ц/1095 Головуючий у суді 1-ї інстанції Михалюк О.П.
Категорія 3 9 Суддя-доповідач Головчук С.В.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2008 року апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого Головчук С.В. суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І. при секретарі Копій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від
27 березня 2008 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1до
ОСОБА_2, ОСОБА_3
ОСОБА_4про захист честі, гідності, ділової
репутації та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Просив зобов'язати відповідачів спростувати відомості, як такі, що не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність, ділову репутацію, що викладені останніми в листі, адресованому Генеральному прокуророві України та голові Житомирської облдержадміністрації. При цьому позивач зазначав, що у вказаному листі відповідачі звинувачують його у вчиненні посадових злочинів, зловживанні службовим становищем, перевищенні владних повноважень та висловлюють сумнів щодо його професійних якостей. Просив визнати зазначені відомості такими, що не відповідають дійсності та зобов'язати відповідачів спростувати їх шляхом направлення офіційного листа на адресу Генерального прокурора України та Житомирської облдержадміністрації, а також принести вибачення в районній газеті „Слово Полісся". Крім того, просив стягнути з відповідачів на відшкодування моральної шкоди по 6000 грн. з кожного.
Рішенням Баранівського районного суду від 27 березня 2008 року позов задоволено частково. Визнані такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність і ділову репутацію відомості щодо ОСОБА_1в частині звинувачення його у вчиненні злочинів, зловживанні службовим становищем, перевищенні посадових повноважень, що викладені в листі-зверненні депутатів Баранівської районної Ради ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до Генерального прокурора України та голови Житомирської обласної державної адміністрації. Цим же рішенням зобов"язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4спростувати вказані відомості шляхом направлення офіційного листа на адресу Генерального прокурора України та голови Житомирської обласної державної адміністрації. Суд відмовив в задоволенні позову в частині спростування відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію про сумніви ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4 щодо професійної діяльності ОСОБА_1. та його професійних якостей. Також відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні вимог про поміщення офіційного вибачення перед ним ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у Баранівській районній газеті„Слово Полісся". На користь ОСОБА_1стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди та по 305 грн. з кожного понесених судових витрат. З ОСОБА_4на користь ОСОБА_1стягнуто 17 грн. на відшкодування моральної шкоди та 305 грн. понесених судових витрат.
У поданих апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушують питання про скасування зазначеного рішення суду в частині задоволення вимог позивача з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову в позові. При цьому відповідачі посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування матеріального закону. На думку апелянтів, при постановленні рішення суд не врахував, що вони як депутати районної Ради наділені правом захищати інтереси виборців шляхом звернень до відповідних органів і організацій, їх посадових осіб, керівників правоохоронних та контролюючих органів. Вважають, що відомості, викладені ними в листі, носять характер оціночних суджень, які не підлягають спростуванню. Вважають також безпідставними вимоги про відшкодування моральної шкоди, а рішення суду необгрунтованим в цій частині.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, суд дійшов висновку, що відповідачі, звертаючись до Генерального прокурора України та обласної державної адміністрації, поширили відомості, які містять звинувачення позивача у вчиненні злочинів, зловживанні службовим становищем, перевищенні посадових повноважень, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1.
Проте погодитись з такими висновками неможливо.
В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року № 7 із змінами роз'яснено, що при задоволенні позову суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності, порочать честь і гідність позивача. Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог. Критична оцінка певних фактів чи недоліків, що мали місце, не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди (п.11).
Застосовуючи до спірних правовідносин положення ст.ст.277,297 ЦК України, суд усупереч вимогам ст.213 ЦПК не встановив, які саме відомості, що були поширені відповідачами, не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать честь, гідність чи ділову репутацію позивача та завдають йому моральної шкоди.
Крім того, із рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 року № 1-9/2003 у справі про поширення відомостей вбачається, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди , інтересам цих осіб. Зазначенні звернення хоча і містять певні відомості про недодержання законів вказаними особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Застосовуючи положення ст.10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових чи службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, зазначені особи мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є головою Баранівської районної ради, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - депутатами цієї ради. Останні направили до Генеральної прокуратури України та Житомирської обласної державної адміністрації звернення як депутати Баранівської районної ради щодо проведення перевірки фактів, які їм стали відомі від жителів району.
Відповідачі як депутати районної ради відповідно до чинного законодавства мають право направляти депутатські звернення, вимагати усунення порушень законності.
За таких обставин викладення відповідачами у зверненні до правоохоронного органу відомостей про порушення прав жителів району головою Баранівської районної ради при виконанні ним своїх обов'язків не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цієї посадової особи.
Суд дійшов помилкового висновку про те, що звернення відповідачів до Генеральної прокуратури України з приводу діяльності голови районної ради - позивача ОСОБА_1 мали на меті приниження його честі, гідності та ділової репутації, а не були спрямовані на реалізацію прав депутатів в інтересах виборців.
В зазначеному листі міститься критична оцінка дій як голови районної ради, так і голови районної райдержадміністрації, в ньому відсутні прямі посилання про вчинення злочину, зловживання службовим положенням особисто позивача. Висновки суду про поширення саме таких відомостей не відповідають фактичним обставинам, та є узагальнюючим сприйняттям викладеної у зверненні інформації. Цей лист не був поширений широкому загалу, а лише спрямований правоохоронному органу та органу державної виконавчої влади.
Крім того, позивач займає особливе відповідальне становище і у зверненні мова іде про його діяльність, а не про приватне життя. Тому в такому випадку межа допустимої критики є значно ширшою, щоб забезпечити вільне обговорення його дій як посадової особи. Отже критичні зауваження, викладені у зверненні депутатів не можливо вважати поширенням неправдивої інформації, що підлягає спростуванню.
Виходячи з наведеного, рішення суду в частині задоволення вимог про спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню. Обставини встановлені повно, тому по справі можливо ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.297,299 ЦК України, ст.ст. 303,304,307,30-9,314,316 ЦПК України апеляційний суд, -
вирішив:
апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 27 березня 2008 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення.
Відмовити у позові ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.