ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-2887/08/1370
19 червня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд
в складі : головуючого - судді Кухар Н.А.
при секретарі Кунинець А.С.
з участю представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача:ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,
в с т а н о в и в :
Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові з вимогою визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією у м. Львові було складено акт №8/15-2/НОМЕР_2 від 08.04.2008р. за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість ВАТ «Львівобленерго». На підставі вказаного Акту ДПІ у м. Львові були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р. Крім того, відповідачем неправомірно зараховані платежі позивача на погашення податкового боргу інших періодів в рахунок погашення боргу, що виник за платежем на додану вартість за період жовтень-грудень 2006 року та січень-квітень 2007 р. а відповідно винесення податкових повідомлень -рішень № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р. є протиправним. З зазначених вище підстав позивач просить визнати нечинними прийняті податкові повідомлення - рішення, як необґрунтовані та безпідставні.
19.09.2008р. позивачем було подано уточнення позовних вимог відповідно до яких останній просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р., № 0000031601/2/16561/15-2 від 12.09.2008р.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити.
Представник відповідачв в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, оскаржувані рішення вважає такими, що відповідають чинному законодавству. Зазначив, що на момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на особовому рахунку позивача існував податковий борг, у зв'язку з чим кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку на додану вартість, спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Крім того, зазначив, що посилання позивача на той факт, що податковий борг підприємства є реструктуризованим відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу» вiд 23.06.2005 № 2711-IV (далі - Закон №2711) і таким чином підприємство не порушило граничних тернів сплати податкових зобов'язань, оскільки в останнього виникли нові терміни їх сплати, спростовуються тим, що моментом реструктуризації податкового боргу є дата укладення відповідного договору, однак такий договір не був укладений. В задоволенні адміністративного позову просив відмовити.
09.02.2009р. відповідачем було подано клопотання про зупинення розгляду справи, оскільки ДПІ у м.Львові на виконання рішень судів по справі №5/3329-12/393А ( постановою Господарського суду Львівської області від 16.02.2007р. по справі №5/3329-12/393А за позовом ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові , ДПА у Львівській області. зобов'язано ДПІ у м.Львові укласти договір про реструктуризацію податкової заборгованості ВАТ «Львівобленерго» з податку на додану вартість в сумі 2 523 902,73грн., який виник у зв'язку з застосуваннями механізмів погашення заборгованості визначених Законом №2711, залишену без змін вищестоящими судами) ДПІ у м.Львові звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання ВАТ «Львівобленерго» укласти договір про реструктуризацію податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 2 523 902,73грн.
Ухвалою суду від 09.02.2009р.провадження у адміністративній справі було зупинено до набранням законної сили судовим рішенням по справі № 2а-233/08.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2009р. у справі № 2а-233/08/1370 провадження у справі було закрито у зв'язку з поданням клопотання про закриття провадження у зв'язку з примиренням сторін. Ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
Ухвалою суду від 09.03.2009р. провадження у адміністративній справі №2а-2882/08/1370 було поновлено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.
Згідно виписки з ЄДРПОУ НОМЕР_1 вбачається, що ВАТ «Львівобленерго» зареєстроване як юридична особа 18.12.1998р.р., внесене до Єдиного державного реєстру підприємств, ідентифікаційний код НОМЕР_2.
- Згідно довідки про взяття на облік платника податків №716 від 19.01.1999р. (форми №4-ОПП) ВАТ «Львівобленерго» перебуває на обліку у ДПІ у м.Львові.
- з Свідоцтва про реєстрацію платника податківНОМЕР_3 від 11.02.1999р. (форми №5-Р) вбачається, що ВАТ «Львівобленерго» зареєстрований платником податку на додану вартість.
ДПІ у м.Львові проведено перевірку ВАТ «Львівобленерго» своєчасності сплати податку на додану вартість , за результатами якої було складено Акт №8/15-2/НОМЕР_2 від 08.04.2008 р., де зазначено, що в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платником несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.
На підставі Акту перевірки було прийняте спірне податкове повідомлення рішення:
- № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., яким визначено штрафну санкцію в сумі 264890,22грн., за несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.
У результаті процедури адміністративного оскарження вказаного рішення, відповідачем залишено без змін дане податкове повідомлення-рішення та прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р.., яким визначено штрафну санкцію в сумі 264890,22грн., за несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.
- № 0000031601/2/16561/15-2 від 12.09.2008р, яким визначено штрафну санкцію в сумі 264890,22грн., за несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість
Як встановлено судом між сторонами виник спір, який був предметом судового розгляду та був вирішений на користь позивача.
Так, Постановою Господарського суду Львівської області від 28.09.2007 р. у справі № 5/3332-12/390А встановлено, що зобов'язання ВАТ «Львівобленерго» з податку на додану вартість у сумі 2523902,73 грн. виникли та є реструктуризованими у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ), тому їх необхідно погашати в порядку, передбаченому цим законом та за рахунок платежів, передбачених відповідним договором про реструктуризацію. Встановлено правомірність вимог ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові і зобов'язано останню відповідні податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 11694898,85грн. та податку на додану вартість в сумі 2523902,73грн. реструктуризувати відповідно до Закону №2711. Визнано нечинною першу податкову вимогу №1-28 від 27.11.2006р. ДПІ у м.Львові щодо термінової сплати податкового боргу.
Зазначена постанова залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008р. у справі №22а-2157/08, де зокрема було зазначено, що оскільки податкові зобов'язання позивача є реструктуризованими, відповідна вимога ДПІ у м.Львові щодо їх термінової сплати є незаконною, так як для позивача встановлюються нові строки виконання податкових зобов'язань, а отже твердження ДПІ у м.Львові про порушення установлених строків сплати податкових зобов'язань є безпідставними.
Крім того, як вбачається з Постанови Господарського суду Львівської області від 16.02.2007р. у справі №5/3329-12/393А за позовом ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові, ДПА у Львівській області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення і вчинити дії щодо укладення договору про рестукткризацію податкового боргу на суму в сумі 2 523 902,73грн., ДПІ у м.Львові зобов'язано укласти договір про реструктуризацію податкової заборгованостіВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові з податку на додану вартість в сумі 2 523 902,73грн., який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості визначених Законом №2711. У зазначеній постанові зокрема зазначається, що суд не взяв до уваги покликання ДПІ у м.Львові та ДПА у Львівській області на те, що станом на 31.01.2007р. відсутня заборгованість по податку на додану вартість, оскільки у відповідності до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, враховуючи, що ухвалою Господарського суду від 20.12.2006р. у справі № 5/3332-12/390А було вжито заходи щодо виставлення другої податкової вимоги та вчинення будь-яких дій зі сплати податку на додану вартість, платежі які здійснювались ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові слід було зараховувати за призначенням платежу, враховуючи ухвалу суду.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р. у справі №5/3329-12/393А залишено без змін Постанову Господарського суду Львівської області від 16.02.2007р. у справі №5/3329-12/393А, зокрема суд зазначив, що так, як податкові зобов'язання по податку на додану вартість, що становлять предмет спору, були реструктуризовані судом, то вони підлягали сплаті у терміни та в порядку, визначену Законом №2711 та договором, а відповідні поточні платежі підлягають зарахуванню в періоди,за які вони сплачувались позивачем.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2008р. № К-15263/07 зазначені вище рішення залишено в силі.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжних доручень наданих позивачем, про сплату зазначених сум в графі про призначення платежу зазначалося наступне:
- платіжне доручення №9616 від 29.11.2006, призначення платежу - оплата за ПДВ за жовтень 2006 року; платіжне доручення №9602 від 28.11.2006, призначення платежу - оплата за ПДВ за жовтень 2006 року;
- платіжне доручення №10666 від 26.12.2006, призначення платежу - оплата за ПДВ за листопад 2006 року; платіжне доручення №10783 від 28.12.2006, призначення платежу - оплата за ПДВ за листопад 2006 року;- платіжне доручення №10718 від 27.12.2006, призначення платежу - оплата за ПДВ за листопад 2006 року;
-платіжне доручення №965 від 30.01.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за грудень 2006 року;платіжне доручення №937 від 29.01.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за грудень 2006 року;платіжне доручення №879 від 26.01.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за грудень 2006 року; платіжне доручення №550 від 19.01.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за грудень 2006 року;платіжне доручення №508 від 18.01.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за грудень 2006 року;
- платіжне доручення №2090 від 28.02.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за січень 2007 року;- платіжне доручення №2024 від 28.02.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за січень 2007 року;- платіжне доручення №1993 від 27.02.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за січень 2007 року;- платіжне доручення №1075 від 31.01.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за січень 2007 року;
- платіжне доручення №2643 від 20.03.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за лютий 2007 року;- платіжне доручення №3186 від 30.03.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за лютий 2007 року;
- платіжне доручення №3258 від 30.03.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за березень 2007 року;- платіжне доручення №4300 від 28.04.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за березень 2007 року;- платіжне доручення №5311 від 30.05.2007, призначення платежу - оплата за ПДВ за квітень 2007 року.
Проте, як зазначає відповідач в запереченнях на адміністративний позов у позивача на момент сплати вищезазначених платежів був податковий борг. Таким чином відповідач, без згоди з позивачем змінив призначення платежу на підставі підпункту 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
При цьому, зміна податковим органом періоду, за який суб'єкт господарювання бажає сплатити відповідну суму податку судом також вважається призначенням платежу. Тобто, відповідач не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.
Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181 - ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, і зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 для подання податкової декларації, а саме, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно із п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 2181, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Згідно із п.п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 визначено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту, яким визначено обмеження використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 визначає, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, в інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, тобто ця норма регулює порядок задоволення претензій кредиторів і не стосується податкового боргу, який відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 визначений як сума узгодженого податку, не сплачену у встановлений законом термін. При сплаті податків існує єдина форма - перерахування узгодженої суми податку до бюджету.
Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Згідно із Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому органи державної податкової служби керуються Законом № 2181-ІІІ, Законом України “Про систему оподаткування” №1251-XII вiд 25.06.1991р. та іншими чинними законодавчими і нормативно-правовими актами України у межах своєї компетенції.
Органи державної податкової служби України здійснюють діяльність відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII вiд 04.12.1990р., який визначає статус державної податкової служби в Україні, її основні завдання, функції та правові основи діяльності. Цим Законом на органи державної податкової служби покладено функції та визначено порядок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також доходів, установлених законодавством.
Законом України № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є протиправним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Що стосується застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то слід враховувати те, що із аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.
Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість в межах граничних строків передбачених п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за визначений ним період, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач самостійно, без узгодження з позивачем, всупереч рішенням судів змінив призначення платежу та період, за який позивач сплачував податкове зобов'язання, зарахувавши перераховані суми податку на додану вартість та погасив існуючу недоїмку з цього податку, внаслідок чого виник борг за період, за який позивач вважав податкові зобов'язання погашеними.
Так, було змінено призначення платежу за платіжними дорученнями по оплаті ПДВ за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року, зазначені платіжні доручення наявні в матеріалах справи.
З огляду на викладене, всебічно і повно з'ясувавши і перевіривши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору по суті, застосувавши вказані вище норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», самостійно, без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу та погасив існуючу недоїмку з податку на додану вартість і як наслідок протиправно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є правомірними, документально підтвердженими, а відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення - рішення № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р., № 0000031601/2/16561/15-2 від 12.09.2008р.
Згідно ч.2 ст.162 КАС України суд вважає, що слід прийняти постанову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, так як нечинними визнаються нормативно-правові акти.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 165 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р., № 0000031601/2/16561/15-2 від 12.09.2008р.
3. Стягнути з Державного бюджету в користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду і подання після цього протягом 20-днів апеляційної скарги з поданням її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Н.А.Кухар