Справа № 11-426/2008 р.                      Головуючий у І інстанції  Мурашко М.І.

Категорія ст. 286 ч.2 КК                       Доповідач  Білобров В.Д.

 

 

    У Х В А Л А

                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

06 серпня 2009 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

 

    Головуючого             Щербакова О.С       

    суддів                         Білоброва В.Д., Григор'євої В.Ф.

    з участю прокурора  Євхименка В.В.

                         адвоката                     ОСОБА_1

                         засудженої                 ОСОБА_2

                         потерпілого               ОСОБА_3

представника цивільного позивача ОСОБА_4

                       

                       

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2009 року.

 

В С Т А Н О В И Л А.

Цим вироком              

 

 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Комарівка, Ріпкинського району, Чернігівської області, громадянка України, українка, освіта вища,  одружена,  працююча лікарем - анестезіологом Чернігівського міського полового будинку, мешкаюча АДРЕСА_1, раніше не судима

засуджена:

за ст. 286 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

        На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування основного покарання з іспитовим строком на три роки.

        Згідно ст. 76 КК України покладені  обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи  кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Стягнуто з ЗАТ СК „ Кредо - Класик” на користь потерпілого ОСОБА_3 - 3102 грн. 46 коп.  матеріальної та 2550 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь  потерпілого ОСОБА_3 - 47450 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь  районного бюджету 973 грн. 56 коп. за проведення експертиз.

Провадження за позовом прокурора про стягнення коштів витрачених на лікування потерпілого закрито.

 Автомобіль „ Ніссан - Мікро” д. н. НОМЕР_1 залишено власнику.

 

Вироком суду ОСОБА_2 визнана винною і засуджений за те, що 16 червня 2008 року, об  18 годині 30 хв., керуючи автомобілем „ Ніссан Мікра” д. н. НОМЕР_1, рухаючись по території автокооперативу АДРЕСА_2, не впоралась з керуванням, застосувала небезпечні прийоми маневрування, перед початком руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам дорожнього руху і здійснила наїзд на ОСОБА_3, який знаходився у вказаному гаражі, допомагаючи заїхати до гаражу і знаходився попереду автомобіля.

Внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_3, згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

В даній дорожній обстановці ОСОБА_2 грубо порушила  вимоги п. 1.3, п. 1.5, п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Порушення вимог п. 10.1 цих Правил стало причиною та умовою настання даної дорожньо - транспортної пригоди.

 

Не погоджуючись з вироком суду засуджена ОСОБА_2 подала апеляцію в якій зазначає, що судом при постановлені вироку порушені вимоги ст. ст. 369, 372 КПК України з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Невірно визначені усі обставини, які пом'якшують покарання, а також невірно вирішено питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню із засудженої. Вона не просила потерпілого про допомогу. Незважаючи на суттєві протиріччя між її показами та показами потерпілого щодо обставин ДТП, суд, всупереч вимогам ст. 334 КПК України не зазначив мотивів з яких поклав в основу вироку покази потерпілого, а не її. Не дав ніякої оцінки діям потерпілого, що повинно суттєво впливати як на покарання, яке їй призначене так і на розмір моральної шкоди. Вона визнає себе винною частково, вважаючи, що і потерпілий винний в ДТП. Його груба необережність, а не тільки її дії, призвели до наслідків які настали. Вказує, що суд невірно визначив по справі всі пом'якшуючи обставини, вказавши лише на скоєння злочину вперше. На протязі всього досудового слідства і в судовому засіданні вона давала правдиві послідовні покази, не заперечувала що скоїла наїзд на потерпілого, просила пробачення. Це свідчіть про її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Суд не врахував, що вона в повному обсязі відшкодувала збитки завдані державі в зв'язку з лікуванням потерпілого в лікарні, а також що в неї на утриманні знаходиться малолітня дитина і в даний час вона не працює, знаходячись у відпустці за її доглядом. Вона і її неповнолітня донька є постраждалими від наслідків Чорнобильської катастрофи. При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди суд не врахував, що в зв'язку з відсутністю роботи її чоловік не працює. Крім того він виплачує аліменти на утримання двох дітей від першого шлюбу, а тому родина знаходиться в тяжкому матеріальному стані. Не згодна з призначенням додаткового покарання. Позбавляючи її права керувати транспортним засобом, суд, фактично позбавляє її можливості належним чином і достатньо обслуговувати свою родину і піклуватися за дитиною. Просила пом'якшити покарання, звільнити від додаткового покарання та зменшити розмір моральної шкоди.

 

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_2, яка підтримала апеляцію та просила її задовольнити,  думку потерпілого  і представника цивільного позивача та міркування прокурора  про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить виходячи з наступного.

 

Висновок суду про доведеність винності засудженої ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

 

Сама засуджена ОСОБА_2 винною себе визнала повністю як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні та докладно розповіла про обставини вчинення злочину.

 

Дії засудженої ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ст. 286  ч. 2 КК України.

 

Суд, призначаючи покарання, врахував обставини які обтяжують і пом'якшують покарання, щире каяття засудженої, дані про особу засудженої, та призначив  покарання, передбачене санкцією ст. 286 ч. 2 КК України.

 

Суд правильно визнав, що потерпілому ОСОБА_3 завдана, не тільки матеріальна шкода, але і моральна, та врахувавши ступінь і тривалість моральних страждань, призначив відшкодувати моральну шкоду у сумі 50000 грн.

        Покарання, яке призначено засудженій ОСОБА_2 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, даним, що характеризують її особу, та всім обставинам справи  є справедливим і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Всі обставини, на які посилається засуджена в своїй апеляції, судом при обранні  покарання враховані.

 Підстав для зміни вироку суду щодо засудженої ОСОБА_2 колегія суддів не знаходить.

              

   Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,

 

                                         У Х В А Л И Л А:

 

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова  від 15 червня 2009 року щодо засудженої ОСОБА_2   - без зміни.

                                               

                                                      Судді:

 

 Щербаков О.С.                      Білобров В.Д.                          Григор'єва В.Ф.