Справа № 2-а-105/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2009 року Карлівський районний суд Полтавської області в складі головуючого: судді Чолана М.В.
при секретарі Козловій Т.В.
за участю
представника відповідача Наконечної Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області про нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом і просить суд зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Карлівського району Полтавської області нарахувати недоплачену йому ,як учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до «5 травня» за 2005, 2006, 2007 та 2008 роки у сумі 6 660 (шість тисяч шістсот шістдесят гривень).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1. Згідно з ч.22 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5-го травня повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, порушуючи вимоги ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч.3 ст.22 Конституції України у 2005, 2006, 2007 та 2008 роках призначена грошова допомога була нарахована йому не в повному обсязі. Так, у 2005 році згідно з Постановою КМ України № 2291-4 від 23.12.2004 року та Постановою КМ України № 2502 від 25.03.2005 року, мінімальна пенсія за віком складала 332 грн. У 2006 році згідно з Постановою КМ № 3235-4 від 20.12.2005 року та Законом України „Про внесення змін до закону України про державний бюджет на 2006 рік" з 01.04.2007 року розмір мінімальної пенсії за віком складав 350 грн. У 2007 році відповідно до ст.62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної пенсії за віком складав 387 грн. Згідно з Законами України „Про державний бюджет" на відповідні роки йому були здійснені такі виплати: у 2005 році - 250 грн., у 2006 році - 250 грн., у 2007 році - 280 грн., у 2008 році - 310 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р., щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Це положення Закону у 2008 році фактично було зупинене саме по об'єму виплат. Пунктом 20 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р.» від 28.12.2007 р. було визначено фактично менший розмір виплати щорічної разової грошової допомоги і у п. 1-б закріплено такі зміни статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Постановою Кабінету Міністрів від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», визначені розміри цієї разової грошової допомоги і відповідно до постанови вона складає для учасників бойових дій - 310 грн. Саме суму в розмірі 310 грн. він отримав.
Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10/2008 - рп від 22.05.2008 р. положення пункту 20 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік» втратило чинність, як таке, що не відповідає Конституції (є неконституційним). Рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність було встановлено на одну особу в розрахунку на місяць у розмірах: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Таким чином, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну разову допомогу до «5 травня» він має право отримати в іншому - більшому розмірі, а саме: у 2005 р. - 332 х 5 = 1660 грн., у 2006 р. – 350 х 5 = 1750 грн., у 2007 р. – 387 х 5 = 1935 грн., у 2008 р. – 481 х 5 = 2405 грн. Враховуючи те, що ним було отримано: у 2005 році – 250 грн., у 2006 році - 250 грн., у 2007 році - 280 грн., у 2008 році -310 грн., недоплата складає: за 2005 рік (1660 грн. – 250 грн.) = 1 410 грн., за 2006 рік (1750 грн. – 250 грн. ) = 1 500 грн., за 2007 рік (1935 грн. – 280 грн. ) = 1 655 грн., за 2008 рік (2405 грн - 310 грн. ) = 2 095 грн., а всього за вказаний період сума недоплати складає - 6 660 грн.
В судове засідання позивач не з’явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі. В заяві зазначено, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача заперечує проти вимог позивача і вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у заперечення на позов, які приєднані до матеріалів справи. Просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до ст..12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 має право на щорічну разову грошову допомогу до «5 травня» як учасник бойових дій. Розміри допомоги у 2005-2007 роках визначені ст.ст.34,30,29 Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, а саме: 2005 рік -250 грн., 2006 рік -250 грн., 2007 рік -280 грн. Виплата за вказаний період проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 р. №177 щорічно у квітні відповідного року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. У 2008 році розмір допомоги визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 і для учасників бойових дій становить 310 грн. Виплата зазначеної суми ОСОБА_1. проведена шляхом зарахування коштів на вкладний рахунок одержувача у Державному ощадному банку України у квітні місяці 2008 року.
Заслухавши пояснення представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав. Відповідно до ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата такої допомоги здійснюється щорічно до 5 травня.
Сторонами не заперечувалось, що позивачеві в 2005 та в 2006 році була здійснена виплата щорічної грошової допомоги до «5 травня» у розмірах встановлених відповідно Законами України «Про державний бюджет на 2005 рік» та «Про державний бюджет на 2006 рік».
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Статтею 34 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» та пунктом 18 статті 77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” на 2005 та 2006 рік зупинено дію частин п’ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
А тому, в задоволенні позовних вимог про стягнення разової грошової допомоги до «5 травня» за 2005-2006 роки необхідно відмовити, в зв’язку з відсутністю у позивача права на отримання такої допомоги у розмірах, встановлених ч.5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дія яких на 2005-2006 рік була зупинена Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки, положення яких неконституційними не визнавались.
В задоволенні позовних вимог по виплаті одноразової грошової допомоги до «5травня» за 2007-2008 рік також необхідно відмовити з таких підстав.
Зазначені виплати до «5 травня» здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплата припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Органи соціального захисту населення щодо здійснення виплат до «5 травня» діяли відповідно до законодавства, яке діяло на час їх вчинення.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри разової грошової допомоги до «5 травня» були встановлені Законом України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період виплату щорічної грошової допомоги до «5 травня» у розмірах, встановлених Законами про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення Закону не діяли.
Зазначене ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 3.10.1997 року № 4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити виплату щорічної допомоги до «5 травня» особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01. - 09.07.2007 р. та 01.01. - 22.05.2008 р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Таким чином, у 2005 - 2006 роках на момент виплати зазначеної допомоги певні положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначають розмір таких виплат не діяли, оскільки були зупинені Законами України „Про державний бюджет на 2005 рік” та «Про державний бюджет на 2006 рік», якими одночасно встановлено розмір таких виплат на 2005-2006 роки. З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри разової грошової допомоги до «5 травня» були встановлені Законом України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи положення ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 КАСУ України дії відповідача по справі, не можуть бути визнані неправомірними, оскільки він здійснював виплати на підставі діючих Законів України про державний бюджет на відповідний рік та не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ч.5 ст. 12-15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки протягом часу, коли проводились виплати, положення базових законів не діяли.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області про нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня – відмовити. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Карлівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М. Чолан