Справа №2-396

                                    2009 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    31 липня 2009 року Новоазовський районний суд Донецької області

у складі:

судді                                                                                      Кацаренко І.О.

при секретарі                                              Пічморзі О.В.,

за участю позивача                                                              ОСОБА_1

представника позивача адвоката                                        ОСОБА_2

відповідача                                                                            ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4  про захист честі, гідності, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

12.03.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної і матеріальної шкоди з відповідача в сумі 20 тис. грн. за приниження його, позивача, честі і гідності, оскільки відповідач демонтував табличку про те, що в будинку проживає учасник Великої Вітчизняної війни (далі – ВВв), викрав його бойові нагороди, які він, позивач, отримав як учасник ВВв, розповсюдив недостовірну інформацію про те, що він, ОСОБА_1, є крадієм, бо нібито угнав автомобіль «Таврія» який належав їх покійній дружині і матері ОСОБА_5, ОСОБА_6 праці.  

У ході судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, доповнивши їх вимогами про захист честі, гідності, оскільки відповідач умисно розповсюджує завідомо неправдиві чутки, принижуючи його честь, гідність, ганьблячи його тим, що ордена та медалі, які він, позивач, отримав у роки Великої Вітчизняної війни та які він відповідач, викрав у нього, йому не належать. Крім того, відповідач звинуватив його, позивача, в тому, що нібито він, ОСОБА_1, викрав автомобіль «Таврія». Неправомірними діями відповідача йому, позивачеві, завдано душевні страждання, образа, переживання, душевний біль, приниження честі, гідності. Просив зобов’язати відповідача в районній газеті «Родное Приазовье» принести публічні вибачення, визнавши інформацію відносно нього в частині угона автомобіля та неналежності йому нагород недостовірною; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 20000 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 600 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі ордеру (а.с.14), підтримали уточнені позовні вимоги, просили задовольнити їх з підстав, зазначених у первинному позові та у заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши при цьому, що він дійсно заявляв і заявляє, що бойові нагороди, які є у ОСОБА_1, йому не належать. Проте, він не розповсюджував цю інформацію у засобах масової інформації або в інших друкованих органах. Що ж стосується угона автомобіля «Таврія», то він не заявляв ніколи про те, що цей автомобіль належить йому, ОСОБА_3, він лише заявляв, що ОСОБА_1 виїхав на автомобілі матері у Черкаську область. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він товаришує з ОСОБА_1 25 років, знав його нині покійну дружину, знає і ОСОБА_3. Він особисто чув від ОСОБА_3 про те, що нагороди і заслуги у ВВв не належать ОСОБА_1, а також про те, що ОСОБА_1 нібито угнав автомобіль «Таврія», який належить йому, ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що йому відомо, що по місту ходять слухи про те, що ОСОБА_3 розповсюджує інформацію, що ОСОБА_1 нагороди у ВВв не належать і він угнав автомобіль, проте особисто він, ОСОБА_8 від ОСОБА_3 нічого подібного не чув.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він був у будинку ОСОБА_1 і ОСОБА_3, коли приходили працівники міліції з приводу заяв ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з приводу викрадення бойових нагород і угону автомобіля «Таврія». Тоді він чув особисто від ОСОБА_3 про те, що крім паспорта і військового квитка нічого у будинку, що належить ОСОБА_1, нема, бойові нагороди не його. Нічого іншого від ОСОБА_3 він не чув.

Суд, проаналізувавши пояснення сторін у судовому засіданні, свідчення свідків, письмові докази, і давши їм оцінку в їх сукупності, приходить до висновку про те, що у ході судового розгляду справи знайшов підтвердження факт поширення недостовірної інформації з боку ОСОБА_3 про неналежність бойових нагород у ВВв ОСОБА_1, а поширення інформації про угон його, ОСОБА_3, автомобіля «Таврія» свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли, виходячи з наступного.

Згідно ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, передбаченими Цивільним кодексом України.

Ст.277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  

Згідно ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно ч.7 ст.277 ЦК України, «спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена».

Згідно п.15 Постанови Пленуму  Верховного Суду України (далі – Пленум) №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», «юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто  або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право».

Згідно абз.2 п.16 зазначеної Постанови Пленуму, у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк, із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Отже, виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 поширював стосовно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом усного її доведення до учасників ВВв про те, що бойові нагороди, які є у ОСОБА_1, йому не належать. Разом з тим, виходячи з того, що з заявою про те, що ОСОБА_1 незаконно виїхав за межі м.Новоазовська на автомобілі «Таврія», який ОСОБА_1 не належить, а належить ОСОБА_5, покійній матері і дружині сторін, ОСОБА_3 звертався в порядку захисту свого конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, що підтверджується копією такого письмового звернення на а.с.25-26, і саме тому працівники міліції перевіряли зазначену інформацію шляхом допиту ОСОБА_1 і ОСОБА_3, суд вважає недоведеним факт поширення недостовірної інформації в цій частині з боку ОСОБА_3.

Приходячи до висновку про задоволення позовних вимог в частині поширення недостовірної інформації з боку відповідача стосовно позивача щодо неналежності йому бойових нагород, суд виходив не лише з пояснень сторін і свідків у судовому засіданні, а й з того, що позивач довів, що саме йому належать бойові нагороди, надавши суду для огляду у судовому засіданні ориганіли нагородних книжок до бойових нагород і їх копії (а.с.34-35).

Разом з тим, суд вважає, що оскільки відповідач поширював недостовірну інформацію про позивача шляхом усного її доведення до товаришів позивача – учасників бойових дій, то суд за правилами ч.7 ст.277 ЦК України зобов'язує своїм рішенням відповідача принести позивачу публічне вибачення перед членами громадської організації – ОСОБА_10 ветеранів війни, праці, Збройних Сил та органів правопорядку, спростувавши її..

Згідно п.4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

 На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що позивачу завдана моральна шкода, яка полягала в перенесенні їм душевних страждань від неправомірних дій відповідача, тому враховуючи вік позивача, характер, обсяг та глибину перенесених позивачем страждань, їх тривалість, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду частково, у розмірі 1000 гривень, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності.

    Оскільки позивач надав суду довідку (а.с.15), яка підтверджує сплату 600 гривень за правову допомогу, однак суд задовольняє частково позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в сумі 300 грн..

Згідно п. «ж» ст.1 розділу 3 ДКМ України «Про державне мито»  при подачі позову позивач повинен був за вимоги в частині відшкодування 20 тис. моральної шкоди сплатити 1 тис. грн. судового збору, проте у зв'язку з тим, що на підставі ст.4 зазначеного Декрету позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід 1 групи (а.с.19), а позовні вимоги суд задовольняє частково, в розмірі 20-ої частини від суми позову, суд стягує з відповідача за правилами  ст.88 ЦПК України на користь держави 17 грн. судових витрат за вимоги щодо захисту честі і гідності і 50 грн. - за вимоги про відшкодування моральної шкоди (1000 грн. : 20 = 50 грн.).

За правилами ст.81 ЦПК України суд з відповідача на користь позивача стягує 15 грн. витрат з ІТЗ розгляду цивільних справ в суді.

Керуючись ст.ст.10,60,61,79,81,88,213,215 ЦПК України, ст.ст.23,275,277,297,1167 ЦК України, Постановю Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»,  суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, зобов'язавши ОСОБА_3 принести ОСОБА_1 публічне вибачення і спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 щодо неналежності йому бойових нагород у Великій Вітчизняній війні на засіданні ОСОБА_10 ветеранів війни, праці, Збройних Сил та органів правопорядку і стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди, 300 грн. витрат на правову допомогу, 15 грн. витрат з ІТЗ, а всього стягнути 1315 (одну тисячу триста п'ятнадцять) грн. 00 коп..

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині – відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судового збору 67 грн. 00 коп..

    На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Рішення набуває законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо заяву не було подано.

    Суддя