Справа № 22ц-1366/2009 Головуючий першої інстанції Кузьменко В.В.
Категорія 55 Суддя - доповідач апеляційного суду Паліюк В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року травня місяця 29 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Паліюка В.П.,
суддів Лівінського І.В., Славгородської Н.П.,
при секретарі Штапенко Ю.Д.,
за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача Гули Є.О., Яновського Д.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль”
(далі - ВАТ “Райффайзен банк Аваль”)
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2009 р. за позовом ОСОБА_1до ВАТ “Райффайзен банк Аваль” про стягнення пені, відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування
В С Т А Н О В И Л А :
26 листопада 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Райффайзен банк Аваль” про зобов'язання видати кошти за договорами банківського вкладу, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування.
Позивач зазначав, що 27 серпня та 3 вересня 2008 р. між ним та відповідачем строком на 366 днів укладені два договори на вклад “Заощадження” в гривнях та в доларах США. Відкрито депозитні рахунки для зарахування вказаних грошових коштів.
Згідно з умовами зазначених угод та Правилами здійснення депозитних операцій фізичних осіб АППБ “Аваль”, 5 та 17 жовтня 2008 р. він звертався до відповідача з усною вимогою про отримання суми вкладів до закінчення строку дії договорів, а 3 листопада 2008 р. подав заяву про отримання дозволу на зняття коштів з депозитних рахунків. На що відповідач відповів відмовою, пославшись на обставини непереборної сили та постанову Правління Національного Банку України від 11 жовтня 2008 р. “Про додаткові заходи щодо діяльності банків”.
На думку позивача, така відмова виконати зобов'язання є необґрунтованою і обмежує його право розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, а також порушуються його права як споживача послуг. Тому відповідач, на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 3% за кожний день прострочення.
Крім того, внаслідок незаконних дій відповідача він терпів моральні переживання, внаслідок чого погіршився стан його здоров'я. У зв'язку з чим витратив кошти на лікування та ліки, що також підлягають відшкодуванню відповідачем. Розмір завданої йому моральної шкоди оцінив у 20 000 грн.
Посилаючись на викладене, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені при зверненні з даним позовом.
Під час судового розгляду, у зв'язку з тим, що 3 та 4 грудня 2008 р. відповідач виконав зобов'язання щодо видачі коштів з депозитних рахунків, ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги. Просив стягнути з відповідача 351 306 грн. та 41 298 доларів 6 центів пені, 20 000 грн. моральної шкоди, 2400 грн. витрат на лікування, 595 грн. 55 коп. витрат на ліки та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2009 р. позов задоволено частково. З відповідача стягнуто 100 000 грн. пені та 30 грн. в рахунок оплати судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, посилаючись на порушення суддею норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і постановити нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається, 27 серпня та 3 вересня 2008 р. сторони уклали два договори на вклад “Заощадження” в гривнях та в доларах США строком на 366 днів.
Позивач 3 листопада 2008 р. подав заяву про отримання дозволу на зняття коштів з депозитних рахунків достроково. Між тим, лише 3 та 4 грудня 2008 р. відповідач виконав зобов'язання щодо видачі коштів з депозитних рахунків.
Таким чином, сторони не оспорювали факт прострочення 28 днів при видачі 50 150 доларів 83 центів за договором від 3 вересня 2008 р. та 29 днів при видачі 416 965 грн. 07 коп. за договором від 27 серпня 2008 р.
Положення договорів не встановлюють відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, а лише зазначають, що вона настає в порядку, встановленому законом або договором.
Тому є необхідність, в першу чергу, звернутися до положень ЦК України, оскільки він є основним актом цивільного законодавства України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає, що до цих правовідносин необхідно застосовувати саме норм ч. 2 ст. 625 ЦК України. Для застосування цих положень, офіційний курс Національного банку України станом на 3 грудня 2008 р. становив за 100 доларів США 723 грн. 88 коп. Індекс інфляції за листопад 2008 р. складав 101,5%, за грудень 2008 р. - 102,1%.
Отже, з урахуванням викладеного, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу, крім грошових коштів з депозитних рахунків, додатково відсотки та наступні грошові суми:
- 11 499 грн. 26 коп. інфляції [(за 28 днів прострочення з видачі грошових коштів в доларах США 5218 грн. 63 коп. = ((363 031 грн. 83 коп. х 1,015) - - 363 031 грн. 83 коп.) : 30) х 26 = 4719 грн. 41 коп.) + ((363 031 грн. 83 коп. х 1.021) - - 363 031 грн. 83 коп.) : 31) х 2 = 499 грн. 22 коп.)) + (за 29 днів прострочення з видачі грошових коштів в гривнях 6280 грн. 63 коп. = ((416 965 грн. 07 коп. х 1,015) - - 416 965 грн. 07 коп.) : 30) х 26 = 5420 грн. 54 коп.) + ((416 965 грн. 07 коп. х 1.021) - - 416 965 грн. 07 коп.) : 31) х 3 = 860 грн. 09 коп.))];
- 1829 грн. 33 коп. процентів прострочення виконання зобов'язання [(за 28 днів з видачі грошових коштів в доларах США ((363 031 грн. 83 коп. х 3%) : 100) х 28 днів) : 365 днів = 835 грн. 47 коп.) + (за 29 днів прострочення з видачі грошових коштів в гривнях (416 965 грн. 07 коп. х 3%) : 100) х 29 днів) : 365 днів) = 993 грн. 86 коп.))] При цьому 50 150 доларів 83 центи х 7 грн. 24 коп. = 363 031 грн. 83 коп.
У зв'язку з чим, рішення місцевого суду, як постановлене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні, з врахуванням викладених вище мотивів.
Щодо правової позиції суду першої інстанції про необхідність застосування ч. 5 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” при визначенні відповідальності за порушення термінів видачі грошових коштів з банківських (вкладних) рахунків, то колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, якщо вкладником по договору банківського (вкладного) рахунку є фізична особа, то умови такого договору, як публічного, встановлюються однаковими для всіх споживачів (ч. 2 ст. 1058, ч. 2 ст. 633 ЦК України).
Однак, Закон України “Про захист прав споживачів” розповсюджується на власників банківських (вкладних) рахунків лише в контексті процесуальних питань щодо:
а) звільнення позивача від сплати держаного мита (п. 10 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито”);
б) вибору позивачем територіальної підсудності справи (ч. 5 ст. 110 ЦПК України).
Стосовно умов відповідальності за порушення строків видачі грошових коштів власникові банківського (вкладного) рахунку, то в цій частині положення ч. 5 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” не підлягають застосуванню з врахуванням наступного.
По-перше, це стосується правової природи банківського вкладу. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
На підставі ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Отже, зобов'язання банка з видачі вкладу або його частини вкладникові є грошовим. Прострочення повернення або неповернення банками чи іншими фінансовими установами фізичним особам-вкладникам внесених ними вкладів тягне самостійні правові наслідки, передбачені законом або договором для грошових зобов'язань, зокрема, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, якщо інше не передбачено договором.
По-друге, відповідальність по Закону України “Про захист прав споживачів” у вигляді пені за кожний день прострочення настає за неналежне виконання послуг. Так, згідно зі ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Оскільки прострочення повернення банками фізичним особам-вкладникам внесених ними вкладів є діяльністю з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, зазначена законна неустойка у вигляді 3% вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення, застосуванню не підлягає.
Застосування абзацу першого ч. 5 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” до правовідносин щодо прострочення повернення банками чи іншими фінансовими установами фізичним особам-вкладникам внесених ними вкладів є помилковим.
Така ж правова позиція щодо часткового застосування Закону України “Про захист прав споживачів” існує у Верховному Суді України (ухвала від 25 березня 2009 р. за позовом до ВАТ КБ “Надра” про визнання права на дострокове погашення кредиту, стягнення відсотків за користування кредитом та відшкодування моральної шкоди).
Таким чином, оскаржуване рішення, на думку колегії суддів в цій частині підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Виходячи з викладеного, підлягає зменшенню до 133 грн. розмір відшкодування з відповідача судового збору на користь держави.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” задовольнити частково.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2009 р. в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” 100 000 грн. пені за порушення грошового зобов'язання змінити .
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” на користь ОСОБА_111 499 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 26 коп. інфляції за весь час прострочення, 3% річних з простроченої суми в розмірі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять) грн. 33 коп. за порушення грошового зобов'язання.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” на користь держави 133 (сто тридцять три) грн. судового збору.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді