У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.07.09 Справа №13/390-пд-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Шевченко Т. М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність, серія: ВКТ № 405992 від 07.10.2008 року;
від відповідача-1: не з’явився;
від відповідача-2: не з’явився;
від прокуратури: не з’явився;
розглянув відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Брускинської сільської ради, с. Брускинське Великоолександрівського району Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 30.01.2009р. по справі № 13/390-ПД-07
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Новотроїцьке Херсонської області,
довідповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Херсон
до відповідача-2 Брускинської сільської ради, с. Брускинське Великоолександрівського району Херсонської області,
про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за позивачем права власності на придбане за договором майно,
та за зустрічним позовом Брускинської сільської ради, с. Брускинське Великоолександрівського району Херсонської області,
до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Новотроїцьке, Херсонської області
до відповідача-2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Херсон
про застосування наслідків нікчемного правочину та визнання права комунальної власності на будівлю дитячого садка
за участю Прокурора Херсонської області, м. Херсон
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1231 від 15.06.2009р. справу № 13/390-ПД-07 передано на розгляд колегії суддів: головуючий - Яценко О.М., суддів: Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М..
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
У судовому засіданні 07.07.2009 року за згодою представника позивача за первісним позовом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
30.01.2009 року господарським судом Херсонської області у справі № 13/390-ПД-07 прийнято рішення (суддя Гридасов Ю.В.) яким в задоволенні первісного позову щодо відповідача-1 відмовлено. Первісний позов щодо відповідача-2 задоволено. Визнано право власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва –усі будівельні матеріали з яких складається будівля дитячого садка в с. Брускинське Великоолександрівського району Херсонської області. В задоволенні зустрічного позову до відповідача-1 та до відповідача-2 відмовлено.
При прийнятті рішення суд послався на положення ЦК України та умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Брускинська сільська рада, с. Брускинське оскаржує його до апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі зазначає, що суд помилково вважає, що предметом спірного договору є рухоме майно та об’єкт незавершеного будівництва. Об’єкт не зареєстрований в БТІ з огляду на відсутність грошових коштів та не свідчить про той факт, що будівля дитячого садку не є об’єктом нерухомості. Суд неправомірно визнав право власності за ФОП ОСОБА_2, оскільки договір за яким вона придбала майно є нікчемним. Згідно протоколу зборів уповноважених представників КСП ім. Горького від 25 року 2000 року вирішено передати об'єкти соцкультпобуту (школа, дит.садок, клуби, водопостачання, автобус) Брускинській сільській раді, які на даний час перебувають у власності територіальної громади с. Брускинське. Просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 30.01.2009 року по справі № 13/390-ПД-07 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 і Брускинської сільської ради та зустрічним позовом Брускинської сільської ради до ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3. Прийняти нове рішення по справі, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за первісним позовом в повному обсязі і задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом Брускинської сільської ради.
В судовому засіданні 16.06.2009 року повноважний представник заявника апеляційної скарги підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Наголошує, що дитячий садок не працює з 2000 року, до цього він функціонував задовольняючи відповідні потреби населення з чотирьох населених пунктів. На теперішній час, будівля у напівзруйнованому стані, але пригодна для продажу в якості об’єкту нерухомості для подальшого придбання на виручені кошти меншої будівлі та облаштування в ній дитячого садка, оскільки на теперішній час така проблема стала актуальною.
Повноважний представник Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що предметом спірного договору купівлі продажу не був об’єкт нерухомості, придбалось рухоме майно-будівельні матеріали, а відтак нотаріальне посвідчення не є обов’язковим. Зазначив, що на момент укладення договору дитячий садок не функціонував, будівля до експлуатації не приймалась, а відтак не є об’єктом нерухомості. Вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
ФОП ОСОБА_3 до судового засідання не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про причини неявки не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Прокурор у судовому засіданні 16.06.2009 року підтримав доводи апеляційної скарги, наполягає на скасуванні рішення господарського суду, як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального права.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника сторін та прокурора, суд
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_2, смт. Новотроїцьке Херсонської області, при зверненні із позовними вимогами надано підписаний сторонами договір купівлі-продажу будівлі дитячого садка, за умовами якого ФОП ОСОБА_3., м. Херсон передає у власність (продає) будівлю дитячого садка, що знаходиться в с. Брускинське Херсонської області, а позивач за первісним позовом приймає у власність (купує) предмет купівлі-продажу за плату та на умовах, визначених цим договором.
В процесі розгляду справи Брускинська сільська рада звернулась із зустрічним позовом (а.с.32, т.2) про визнання права комунальної власності за територіальною громадою Брускинської сільської ради на будівлю дитячого садку по вул. Горького в с. Брускинське та застосування наслідків нікчемного правочину в порядку статті 216 ЦК України.
Визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу будівлі дитячого садка дійсним на підставі статті 220 ЦК України та визнання права власності за покупцем на об'єкт незавершеного будівництва в порядку статті 392 ЦК України було предметом розгляду у суді першої інстанції за первісним позовом та визнання права комунальної власності за територіальною громадою Брускинської сільської ради на будівлю дитячого садку по вул. Горького в с. Брускинське та застосування наслідків нікчемного правочину в порядку статті 216 ЦК України було предметом розгляду за зустрічним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Для доступнішого сприйняття викладення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне в першу чергу переглянути рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо відмови у визнанні за територіальною громадою права комунальної власності та застосування двосторонньої реституції.
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. № 1060 "Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності", єдиний нормативно-правовий акт, який регулював порядок передачі об'єктів соціальної сфери агропромислового комплексу у комунальну власність на момент передачі спірної будівлі дитячого садку у комунальну власність, передбачає, що об'єкти соціальної сфери та житлового фонду разом з об'єктами інженерної інфраструктури підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності, за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності, передаються безоплатно у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за згодою органів місцевого самоврядування).
Отже, умовою передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність є наявність відповідного рішення уповноваженого органу підприємства та згода органу місцевого самоврядування.
На виконання положень вказаної постанови, згідно протоколу зборів уповноважених представників КСП ім. Горького від 25 січня 2000 року вирішено передати у комунальну власність об'єкти соцкультпобуту (школа, дит.садок, клуби, водопостачання, автобус) (а.с.28,т.1).
На виконання ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», ст.ст. 31, 32 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 року, положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності» від 05.09.1996 року відповідна ревізійна комісія передала в комунальну власність на баланс Брускинської сільської ради майно, до складу якого, зокрема, ввійшов дитячий садок. Про це було складено відповідний акт №51 від 17 червня 2000 року (а.с.32, т.1).
Колегія суддів наголошує, що представник позивача за зустрічним позовом підтвердив, що і збори уповноважених представників КСП ім. Горького від 25 січня 2000 року, і акт №51 від 17 червня 2000 року складались саме на виконання процедури передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. № 1060, а тому зазначення, що дитячий садок передається лише на баланс сільської ради без зазначення, що передається у комунальну власність є помилкою осіб, що складали відповідну документацію. Не оформлення права власності належним чином (відсутність державної реєстрації), мало місце внаслідок недостатнього фінансування сільської ради.
Вирішення цього питання знаходилось на контролі сільської ради, але не було пріоритетним, з огляду на необхідність сплачувати заробітну плату, утримувати комунальне майно, тощо.
З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду в частині відмови Брускинській сільській раді в задоволенні позовних вимог в частині визнання права комунальної власності на нерухоме майно-будівлю дитячого садка. Зазначені зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно зустрічних позовних вимог щодо проведення реституції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно статті 1 ГПК України особа, яка вважає, що її права та охоронювані законом інтереси порушено, може звернутись за захистом до господарського суду. Згідно статті 216 ЦК України наслідки нікчемного правочину може бути застосовано за заявою будь-якої зацікавленої особи. У даному випадку суд апеляційної інстанції відмовляє позивачу у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині проведення реституції між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, оскільки такий спосіб захисту не відновить порушених прав та охоронюваних законом інтересів Брускинської сільської ради. Повернення сторін за нікчемним правочином у первісний стан, жодним чином не вплине на наявність у Брускинської сільської ради права власності.
Стосовно задоволення первісних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне:
10.07.2007 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_3. за первісним позовом підписано спірний договір купівлі-продажу будівлі дитячого садка, за умовами якого відповідач-1 передає у власність (продає) будівлю дитячого садка, що знаходиться в селі Брускинське Великоолександрівського району Херсонської області, а позивач за первісним позовом приймає у власність (купує) предмет купівлі-продажу за плату та на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 1.6.1 договору зазначено, що право власності продавця підтверджується договором купівлі-продажу від 03.01.2001 року.
Як свідчать матеріали справи, договір, на який посилається ОСОБА_3. в якості підстави набуття права власності підписаний 01.03.2001 року (тобто після прийняття рішення про передачу до комунальної власності спірної будівлі дитячого садку) між СВК ім. Горького та ОСОБА_3.. В якості предмета купівлі-продажу зазначена напівзруйнована будівля дитячого садка в с. Брускинське.
Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Обставини за яких СВК ім. Горького набуло право власності на цю будівлю, документи в підтвердження права власності, підстави для продажу в договорі не зазначені, документи в підтвердження обставин набуття права власності не надані.
Колегія суддів звертає увагу, що прокуратурою Великоолександрівського району проводиться досудове слідство по кримінальній справі порушеній 19.01.2009 року за фактом вчинення службовими особами СВК ім. Горького привласнення й розтрати майна Брускинської сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем у особливо великих розмірах. В тому числі, в рамках зазначеної карної справи досліджується питання незаконного відчуження будівлі дитячого садку.
При розгляді питання щодо визнання договору від 10.07.2007 р. дійсним на підставі статті 220 ЦК України, серед інших, колегією суддів досліджується питання щодо можливості віднесення предмету спірного договору до рухомого майна об'єкту незавершеного будівництва як про це зазначено в рішенні господарського суду Херсонської області.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, стверджує, що предмет договору не є нерухомістю, в договорі зазначено, що предметом договору є «будівля» і це поняття не є тотожнім поняттю «нерухомість». Звернув увагу, що будівля не здавалась в експлуатацію, а відтак не є нерухомістю.
В матеріалах справи (а.с.8, т.2) знаходиться відповідь на лист господарського суду Херсонської області № 33 від 25.12.2008 року згідно якого, Філія Херсонського ДБТІ у Великоолександрівському районі повідомило, що з моменту здачі в експлуатацію і до теперішнього часу спірна будівля ні за ким зареєстрована не була.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору від 03.01.2001 року та від 10.07.2007 року сторонами зазначено, що предметом договорів є будівля дитячого садку.
Той факт, що в договорі купівлі-продажу від 03.01.2001 року сторони зазначили, що будівля продається з метою «для розбори на будівельні матеріали» не свідчить що по-перше, продавався не об'єкт нерухомості, по-друге не свідчить про той факт, що розборка на будматеріали відбулась, в тому ступеню, щоб будівля втратила статус нерухомості. Той факт, що на момент продажу продавалась саме будівля, а не будматеріали, свідчить, в тому числі, накладна № 33 до договору від 03.01.2001 року, згідно якої покупцю передана будівля дитячого садку -1 шт..
В матеріалах справи наявне звернення Брускинської сільської ради до прокурора Великоолександрівського району (а.с. 109-112, т. 1). зазначена заява підписана великою кількістю жителів села, які засвідчили, що на момент укладення договору від 03.01.2001 року будівля знаходилась хорошому стані та могла експлуатуватись, як дитячий садок.
При укладенні спірного договору купівлі-продажу від 10.07.2007 року сторони пунктом 1.4.1 сторони передбачили звільнення предмету договору купівлі-продажу, а пункт 1.4.3 передбачив при необхідності обов'язок продавця сприяти покупцю в оформленні документів на право користування земельною ділянкою. Колегія суддів наголошує, що звільнення рухомого майна перед продажем не передбачено діючим законодавством. Крім того, під рухоме майно не оформлюється земельна ділянка на праві постійного користування, що свідчить про дійсні наміри сторін за договором, а саме - придбання об'єкту нерухомості.
Наказ Фонду державного майна від 15.03.2006 року № 461 «Про затвердження Класифікатора державного майна» визначає, що будівлею є споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та інше.
З огляду на вищевикладене, вважати будівлю рухомим майном є неправомірним. Колегія суддів при твердженні, що предмет спірного договору є нерухомістю, враховує його незадовільний технічний стан. В матеріалах справи наявні докази, як позивача за первісним позовом (акт огляду, обміру та фотографування об'єкту експертної оцінки від 06.07.2009 року), так і позивача за зустрічним позовом (акт обстеження будівлі колишнього дитячого садка, яка розташована в с. Брускинське), що спірна будівля знаходиться в занедбаному стані, але в обох оцінках наданих сторонами зазначено, що у будівлі наявні ознаки нерухомого майна: фундамент, перекриття, стіни, стріха, сходи, решта конструкцій. Знаходження будівлі в такому стані, той факт, що вона без ремонту не може використовуватись за призначенням, не позбавляє її ознак нерухомого майна, зокрема на теперішній момент.
У судовому засіданні повноважний представник позивача за первісним позовом пояснив, що згідно уточнень позовних вимог, позивач вимагав лише визнання права власності на рухоме майно будівельні матеріали. Але в матеріалах справи наявне останнє, перед прийняттям рішення по справі уточнення позовних вимог (а.с.16, т.2) згідно якого позивач за первісним позовом із посиланням на статтю 220 ЦК України просить, в тому числі, визнати договорі купівлі-продажу дійсним. Зазначені обставини є додатковим підтвердженням того, що позивач за первісним позовом визнає той факт, що спірна будівля є об'єктом нерухомості, оскільки за захистом порушеного права, в цій частині позовних вимог, до суду останній звернувся, саме в порядку статті 220 ЦК України, яка передбачає визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Крім того, нотаріальне посвідчення договору сторони передбачили, умовами оспорюваного договору (п. 6.6), при цьому послались не на власне бажання нотаріально посвідчити договір, а зазначили, що він підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Недодержання нотаріальної форми договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості в силу ч.і ст. 220 ЦК України тягне негативні наслідки у вигляді нікчемності угоди.
Разом з тим, частиною 2 ст. 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Тобто законодавство дозволяє компенсувати нотаріальне посвідчення договору судовим рішенням. При цьому суд має з'ясувати всі обставини укладення договору, правомірність його укладення та дотримання сторонами в момент укладення договору всіх вимог законодавства.
Стаття 220 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню для захисту порушених прав позивача та легімітизації вчиненого правочину у разі, коли неможливість додержання вимог законодавства щодо здійснення нотаріального посвідчення укладеного сторонами правочину пов'язано з неправомірними діями іншої сторони, які полягають саме в ухиленні від нотаріального посвідчення правочину; при цьому інші умови, що перешкоджали б нотаріальному посвідченню правочину, відсутні.
В якості підтвердження наявності ухилення, небажання сторони здійснювати нотаріальне посвідчення договору, позивачем надано листи звернення позивача за первісним позовом до продавця ОСОБА_3..
На виконання вказівок постанови ВГСУ за даною справою, колегія судів з'ясувала у сторін обставини, що свідчать про ухилення від нотаріального посвідчення. Доказів звернення покупця до нотаріуса з заявою про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу і повідомлення продавця (відповідача) про необхідність явки до нотаріуса для відповідного нотаріального посвідчення договору (з зазначенням часу, місця тощо) сторонами не надано.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, правомірно зазначив, що підписаний сторонами договір не підлягає визнанню дійсним на підставі статті 220 ЦК України, але в резолютивній частині зазначено, що в задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо визнання договору дійсним відмовляється лише відносно відповідача-1.
Неможливість нотаріального посвідчення договору може бути пов'язана не лише з присутністю сторін договору у судовому засіданні або у нотаріуса, але й з іншими обставинами, зокрема, з вимогами зЗаконодавства надати перелік документів, необхідних для нотаріального посвідчення правочину.
Відтак частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України не може бути застосована, коли неможливість нотаріального посвідчення правочину пов'язується з іншими обставинами, в тому числі, відсутністю належних документів, тобто, у випадках, коли вчинення нотаріальних дій було б неможливим навіть за умови добросовісної явки сторін договору для нотаріального посвідчення договору.
Згідно ст. 55 Закону України "Про нотаріат" угоди про відчуження майна, посвідчуються за умови подання документів, яке підтверджують право власності на майно, що відчужується.
Пунктом 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5, передбачено, що договори про відчуження майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно.
Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа. Як зазначалось вище, сторони і не могли надати нотаріусу ці документи, оскільки сторонами вони не виготовлялись. Лише після прийняття рішення при первісному розгляді даної справи, яким задоволені позовні вимоги про визнання договору дійсним, ФОП ОСОБА_2 звернулась до відповідних органів за реєстрацією права власності.
Стаття 220 ЦК України, є статтею, що забезпечує своєрідний захист добросовісної сторони за договором від недобросовісної поведінки контрагента. У даному випадку не мало місця ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору у розумінні статті 220 ЦК України.
Колегія суддів наголошує, якщо суд задовольнить вимогу про дійсність нотаріально не посвідченого договору, то після набрання чинності рішення суду такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення. Наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається. Судове рішення в цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення. Системний аналіз норм цивільного законодавства дає змогу зробити висновок, що нотаріальне непосвідчення угоди купівлі-продажу нерухомого майна визначає такий правочин нікчемним, і на підставі його нікчемності будь-яка особа, права якої порушено таким правочином, може поставити вимогу про застосування наслідків недійсності такого правочину (наприклад, повернення майна). Отже, подання вимоги про визнання дійсним непосвідченого нотаріально (нікчемного) правочину зобов'язує суд встановити коло осіб, чиї права та інтереси можуть бути порушені таким визнанням та притягнути їх до участі в справі.
У даному випадку, визнання дійсним договору укладеного з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема власника спірного майна є незаконним, а відтак, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору дійсним, але неправомірно зазначив, що відмовляється в задоволенні позовних вимог лише відповідачу-1.
Щодо первісних позовних вимог в частині визнання права власності, колегія суддів зазначає наступне: у відповідності до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За статтею 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності пред'являється власником майна, тобто, особою, яка набула права власності на підставах та у порядку, встановленому законодавством, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Згідно статей 328 та 334 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів; право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, яке підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, дійсним.
Слід зважати на те, що вказана стаття ЦК України чітко встановлює, що:
- такий спосіб захисту порушеного права власності як його визнання застосовується виключно щодо речового (абсолютного) права власності.
- право на звернення із відповідним позовом має виключно власник майна.
Як вище зазначалось, ФОП ОСОБА_2 не є власником спірного майна в розумінні статей 328 та 334 Цивільного кодексу України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності за зазначеною особою.
Статтею 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Крім того, згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач за первісним позовом не надав належних доказів того, що відповідач-1 за первісним позовом ухиляється від нотаріального посвідчення договору який укладено відповідно до вимог законодавства, а також той факт що його право власності на спірну споруду (будівлю) виникло з правомірних підстав, у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.
Судові витрати розподілити між сторонами в порядку статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Брускинської сільської ради, с. Брускинське Великоолександрівського району Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 30.01.2009р. по справі № 13/390-ПД-07 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 30.01.2009р. по справі № 13/390-ПД-07 скасувати частково та прийняти нове рішення наступного змісту:
«В задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.
Зустрічні позовні вимоги стосовно двох відповідачів задовольнити частково:
Визнати за територіальною громадою Брускинської сільської ради право комунальної власності на будівлю дитячого садка, розташованого по. вул. Горького в с. Брускинське, Великоолександрівського району Херсонської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Брускинської сільської ради 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.
Видати наказ».
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Брускинської сільської ради 85 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Видати наказ.
Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.
Шевченко Т. М.